Ухвала суду № 40709714, 30.09.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/11699/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Котенко О. А.Номер провадження 22-ц/788/1762/14 Суддя-доповідач - Кононенко О. Ю. Категорія - 2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Семеній Л. І. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 серпня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Сумської міської ради, треті особи: Третя Сумська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6 про зобов'язання знести самочинно збудовані будівлі,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 серпня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність рішення суду нормам матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.

При цьому зазначає, що спірне майно є самочинним будівництвом, яке не відповідає вимогам будівельних, протипожежних і санітарних норм та порушує її права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7, третьої особи ОСОБА_6, які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5 та представника Сумської міської ради - Харченка О.А., які заперечували проти задоволення скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 є співвласником будинку з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_2 і співвласником земельної ділянки, площею 0,0624 га за цією ж адресою ( а.с. 146, 147, 202, 203 ).

На підставі рішення виконкому Сумської міської Ради депутатів трудящихся № 1087 від 19 листопада 1964 року ОСОБА_9 була виділена земельна ділянка, загальною площею 600 кв.м для будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 ( а.с. 22-23 ).

З оглянутої судом інвентаризаційної справи вбачається, що у 1974 році ОСОБА_9 збудував житловий будинок, сарай (кухню) «Б», прибудову «б», сарай «В», сарай «Г», вбиральню «Д». В технічному описі будівель, розташованих по АДРЕСА_1 (а.с. 11 інвентаризаційної справи) зазначено, що гараж «Ж» збудований у 1989 році.

З технічного паспорту на домоволодіння по АДРЕСА_1 вбачається, що станом на 1975 рік вбиральня «Д» була розташована на відстані від межі з ділянкою по АДРЕСА_2. При проведенні поточної інвентаризації у 1992 році в технічному паспорті на домоволодіння по вул.Хвойна, 64 в м.Суми було зафіксовано розташування на вказаній земельній ділянці житлового будинку А-І, вбиральні «Д», погрібу «п/г», прибудови «З», гаражу «Ж», сараю «К», сараю «Г». Після 1992 року до 2013 року технічна інвентаризація домоволодіння по АДРЕСА_1 не проводилася.

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6). Після смерті ОСОБА_9 спадкоємці першої черги - син ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_5 звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, яка складається з житлового будинку та господарських споруд за адресою АДРЕСА_1. Проте, нотаріус відмовив спадкоємцям у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки за життя ОСОБА_9 не отримав правовстановлюючий документ на вказане нерухоме майно ( а.с. 78-90 ).

Згідно з висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 12/14 від 20 лютого 2014 року ( а.с. 102-120 ), розташування убиральні «Д» і гаражу «Ж» в домоволодінні по АДРЕСА_1 порушує норми, передбачені у ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», а саме п.3.25* для догляду за будовами і здійснення їх поточного ремонту відстань до сусідньої межі ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни слід приймати не менше 1,0м; п.3.24 розміщення гаражів слід передбачати переважно вбудованими або прибудованими до житлових будинків по лінії забудови або в глибині ділянки; п.7.50 відстані від гаражів до житлових і громадських будівель має бути не менше 10 м. Вбиральня «Д» розташована з боку ділянки АДРЕСА_2 - безпосередньо на межі; гараж «Ж» розташований з боку ділянки АДРЕСА_2 - на відстані 0,60 м, до житлового будинку АДРЕСА_2 - 4,3 м.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин, наданих сторонами доказів та вимог матеріального і процесуального права.

Зокрема, обґрунтовано застосувавши до спірних правовідносин норми ЦК УРСР, суд правильно дійшов висновку про те, що будівлі - гараж «Ж» та вбиральня «Д» в домоволодінні по АДРЕСА_1 не є самочинними.

Закінчене будівництво належало ОСОБА_9 на праві власності в силу ст. ст. 100, 101, 112 ЦК УРСР. Таке право визнане за ним за життя державою.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про протилежне є безпідставними.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що всупереч вимогам ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України, позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачами у справі меж її земельної ділянки та неможливості обслуговування будівель, які розташовані на її земельній ділянці, у зв'язку з розміщенням вбиральні «Д» та гаражу «Ж», які просила знести.

У позовній заяві ОСОБА_3 зазначила, що до гаражу «Ж» та вбиральні «Д» відповідачами прибудовані господарські споруди, проте жодних письмових доказів на підтвердження цих доводів не надала, як і не надала доказів місця розташування цих господарських споруд відносно меж її земельної ділянки, тому суд першої інстанції правильно вирішив спір на підставі наданих сторонами доказів.

Висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 12/14 від 20 лютого 2014 року, на який посилається позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджує порушення ДБН 360-92** при зведенні гаражу «Ж» та вбиральні «Д», проте не є доказом порушення її прав. Відносно прибудованих господарських споруд до гаражу «Ж» та вбиральні «Д» експертне дослідження не проводилось.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що судом не досліджено і не надано оцінки всім доказам, залученим до справи, висновків суду не спростовують.

За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -