Рішення № 40709712, 18.09.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №579/2046/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Сіра Г. І.Номер провадження 22-ц/788/1322/14 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Таран С. А. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»

на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 15 травня 2014 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», третя особа: ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 13 травня 2013 року в м. Кролевець по проспекту Миру за участю належного йому на праві власності автомобіля Mercedes-Benz під керуванням водія ОСОБА_5, яким той користується на підставі довіреності, та автомобіля ЗАЗ-Daewoo під керуванням ОСОБА_4, його автомобіль був пошкоджений, внаслідок чого йому було заподіяно майнову шкоду і він переніс моральні страждання. За узгодженістю між обома водіями винним у даній дорожньо-транспортній пригоді було визнано ОСОБА_4, тому позивач своєчасно звернувся із відповідною заявою про виплату страхового відшкодування до страховика, з яким у водія ОСОБА_4 був укладений договір про обов'язкове страхування цивільної відповідальності, яким є НАСК «Оранта». Однак позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з посиланням на відсутність для цього правових підстав, оскільки в діях водія забезпеченого транспортного засобу, тобто у ОСОБА_4, відсутні порушення Правил дорожнього руху, що призвели до пошкодження належного позивачу автомобіля.

За таких порушень його прав позивач звернувся до суду з даним позовом і просив стягнути з відповідача заподіяну йому майнову шкоду на суму 5795 грн. 66 коп. у вигляді сплати страхового відшкодування та - 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 15 травня 2014 року частково задоволено позов ОСОБА_3.

Стягнуто з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на користь ОСОБА_3 5795 грн. 66 коп. матеріальної шкоди та 855 грн. 35 коп. судових витрат.

Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Вказане рішення суду в частині задоволення позову відповідач НАСК «Оранта» оскаржило в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильність встановлення судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що вина ОСОБА_4 у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася за участю його автомобіля та автомобіля позивача, спростовується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, зокрема, схемою дорожньо-транспортної пригоди, яка міститься у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду, з якої вбачається, що початковий удар належний позивачу транспортний засіб отримав у праву частину автомобіля. Зазначені обставини, як стверджує відповідач, вказують на те, що саме водієм ОСОБА_5, який керував належним позивачу автомобілем, а не ОСОБА_4 були порушені правила дорожнього руху при виконанні ним повороту направо, так як він при цьому не зайняв крайнє праве положення та не переконався, що це не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача НАСК «Оранта» Скриньки Л.О. про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного на рік між НАСК «Оранта» та ОСОБА_4 договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9283437 від 12 грудня 2012 року забезпеченим транспортним засобом визначено автомобіль ЗАЗ-Daewoo, державний номер НОМЕР_1 (а.с.12, 208, 209).

Аналогічним чином в межах дії договору з 14 липня 2012 року по 13 липня 2013 року був застрахований і автомобіль позивача в ПрАТ УСК «Княжа».

13 травня 2013 року близько 19 години 15 хвилин належний на праві власності ОСОБА_3 автомобіль Мercedes-Вenz, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.9), під керуванням на підставі довіреності ОСОБА_5 рухався від залізничного вокзалу по проспекту Миру м. Кролевець в напрямку центра міста по правій смузі руху, маючи намір здійснити заїзд на автостоянку, що знаходиться праворуч його руху в районі розташування магазину «Народний проспект».

При повороті направо, під час заїзду вказаного транспортного засобу на автостоянку з ним на проїжджій частині дороги зіткнувся забезпечений автомобіль ЗАЗ «Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, що рухався позаду автомобіля позивача на тій же смузі руху, здійснивши наїзд лівою частиною автомобіля у праву сторону автомобіля Мерседес-Бенц, внаслідок чого були пошкоджені праві середні та праві передні двері цього автомобіля, однак водії не постраждали (а.с.63-66).

Оскільки водії дійшли згоди, що в даній ситуації саме ОСОБА_4 порушив Правила дорожнього руху, ними було складено Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду з їх підписами, в якому нарисована схема дорожньо-транспортної пригоди, а також перелічені видимі пошкодження транспортних засобів (а.с.12, 53, 74).

15 травня 2013 року водії ОСОБА_5 та ОСОБА_4 подали до НАСК «Оранта» Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка (а.с.70-71, 72-73), а також того ж дня, тобто 15 травня 2013 року, ОСОБА_5, як представник за довіреністю власника пошкодженого автомобіля ОСОБА_3, подав до НАСК «Оранта» заяву про страхове відшкодування (а.с.68-69).

Вказане звернення про відшкодування шкоди залишилось без задоволення, оскільки, як зазначено у відповіді відповідача за № 09-03-09/15105 від 15 липня 2013 року, в діях водія забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_4 відсутні порушення Правил дорожнього руху, що призвели до пошкодження належного позивачу транспортного засобу, тому позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування (а.с.13-14).

Рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування позивач оскаржив до управління врегулювання НАСК «Оранта» і 17 вересня 2013 року ОСОБА_3 було надіслано повідомлення за № 09-02-09/20297 про те, що страховик погодився виплатити йому страхове відшкодування за цим страховим випадком (а.с.15-16, 18).

Однак, листом від 02 жовтня 2013 року за № 09-02-09/21729 НАСК «Оранта» повідомила позивача, що йому помилково було направлено попередній лист №09-02-09/20297 від 17 вересня 2013 року, зазначивши при цьому, що в діях водія ОСОБА_4 відсутні порушення Правил дорожнього руху, що призвели до пошкодження автомобіля Мercedes-Вenz, реєстраційний номер НОМЕР_2, у зв'язку з чим у НАСК «Оранта» не має правових підстав для виплати страхового відшкодування (а.с.19-20).

Згідно висновку спеціаліста від 31 травня 2013 року № НОМЕР_2_31.05-4 визначена на підставі Протоколу огляду вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, становить 5795,66 грн. (а.с.97-100, 101).

Судова автотехнічна експертиза на предмет визначення невідповідності Правилам дорожнього руху в діях водіїв автомобілів, учасників даної дорожньо-транспортної пригоди, в даній справі у суді першої інстанції не була проведена внаслідок неможливості її проведення, про що повідомив судовий експерт (а.с.114, 124-125, 126, 130-131).

Задовольняючи позов в частині стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що саме водій ОСОБА_4 порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого керований ним автомобіль, зіткнувшись з автомобілем позивача, спричинив тому механічні пошкодження, у зв'язку з чим відповідач НАСК «Оранта», як страховик забезпеченого транспортного засобу третьої особи ОСОБА_4, з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, зобов'язана відшкодувати позивачу заподіяну його автомобілю матеріальну шкоду.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитись не може з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Виходячи з вимог п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як передбачено ст.ст.28, 29 Закону № 1961-IV, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Положеннями п.33.2 ст.33 Закону № 1961-IV визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу МВС України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

У додатку до Інструкції щодо заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, затвердженої Протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України від 11 серпня 2011 року № 274/2011 та погодженої начальником управління Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України 31 серпня 2011 року, в якій визначений порядок застосування типових схем дорожньо-транспортних пригод та розподілена відповідальність учасників дорожньо-транспортної пригоди за заподіяну ними шкоду під час розгляду страховою організацією документів про дорожньо-транспортну пригоду, оформлених без участі уповноважених на те працівників міліції, у п.п.1, 2 зазначено, що на підставі аналізу інформації, яка знаходиться у Повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Повідомлення), пунктів 12, 13 лицьової сторони одного чи обох учасників дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), страхова організація (далі - Страховик) або Моторне (транспортне) страхове бюро України приймає рішення про те, до якого виду відноситься дана дорожньо-транспортна пригода:

- ДТП, що скоєні під час руху транспортних засобів в одному напрямку;

- ДТП, що скоєні під час руху транспортних засобів у зустрічних напрямках;

- ДТП, що скоєні під час руху транспортних засобів під кутом один до одного;

- ДТП, що скоєні під час руху транспортних засобів заднім ходом;

- ДТП, що скоєні під час наїзду на нерухомий транспортний засіб.

У випадку виявлення суперечностей в обставинах, зазначених у пункті 12 Повідомлення і в схемі ДТП, наведеної у пункті 13 Повідомлення, рішення приймається страховиком чи МТСБУ в сукупності інформації, зазначеної у пунктах 12, 13 Повідомлення.

Виходячи з матеріалів справи, страхова організація на підставі аналізу інформації, яка знаходиться у Повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду та в схемі дорожньо-транспортної пригоди, дійшла висновку, що винним у даній дорожній ситуації є виключно водій автомобіля, належного позивачу, так як обставини про дорожньо-транспортну пригоду, що розглядаються, в цілому відповідають приведеній ситуації, вибраній із розділу 1.3 типових схем додатку до Інструкції, і схема, наведена у Повідомленні, в цілому співпадає з Типовою схемою ДТП (із розділу 1.3) (а.с.78), тому відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Однак, ураховуючи зібрані та належно оцінені докази у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченого страхового відшкодування.

Зокрема, даючи в суді першої інстанції пояснення стосовно обставин дорожньо-транспортної пригоди, третя особа ОСОБА_4 наголосив, що рухаючись на своєму автомобілі за транспортним засобом, яким керував ОСОБА_5, він бачив, що той увімкнув сигнал повороту праворуч, але на вказану ситуацію він своєчасно не зреагував, у зв'язку з чим не вдалось уникнути зіткнення автомобілів.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні Апеляційного суду Сумської області уточнив, що на момент подачі сигналу про поворот направо (за 30 м до самого місця повороту направо) він у дзеркало заднього виду бачив, як позаду його автомобіля їхав транспортний засіб, керований ОСОБА_4 При цьому той автомобіль на проїжджій частині був розташований таким чином, що наполовину знаходився в межах габаритної ширини його автомобіля Мерседес-Бенц, а наполовину - поза межами тієї ширини, тобто ближче до правого краю проїжджої частини.

Враховуючи надане спеціалістом - головним експертом НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області письмове роз'яснення стосовно характерних обставин вчиненої дорожньо-транспортної пригоди та технічної можливості уникнення зіткнення автомобілів, колегія суддів, з урахуванням інших зібраних доказів у справі, вважає, що більше наближеним до обставин справи є перший варіант письмового роз'яснення спеціаліста, при якому оцінку діям водія автомобіля ЗАЗ-ДЕУ щодо невідповідності вимогам Правил дорожнього руху необхідно враховувати з точки зору дотримання пунктів 12.3 та 13.1 вказаних Правил.

Зокрема, якщо б водій автомобіля ЗАЗ при русі за автомобілем-лідером обрав безпечну дистанцію та своєчасно виконав дії, направлені на зниження швидкості керованого транспортного засобу, чи безпечного об'їзду автомобіля Мерседес, то самого зіткнення із зазначеним автомобілем не відбулося б. Тому, дії водія автомобіля ЗАЗ за вказаних обставин зближення транспортних засобів слід вважати такими, що не відповідають вимогам пунктів 12.3 та 13.1 Правил дорожнього руху та знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Від водія автомобіля Мерседес за вказаних вище обставин вимагалось перед виконанням повороту праворуч зайняти відповідне крайнє положення на проїжджій частині. Тобто, водій автомобіля Мерседес повинен був діяти відповідно до вимог пункту 10.4 Правил дорожнього руху України, де зазначено:

10.4 Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїжджій частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.

У даному випадку технічна можливість уникнути зіткнення не визначається діями водія автомобіля Мерседес, оскільки на момент початку повороту праворуч, смуга, яку він мав намір перетинати під час маневру, була вільна від транспортних засобів, але визначається односторонніми діями водія автомобіля ЗАЗ.

Враховуючи, що водій автомобіля Мерседес в супереч вимогам пункту 10.4 Правил дорожнього руху України виконував правий поворот не з крайнього положення на проїжджій частині, то його дії слід вважати такими, що не відповідають вимогам вказаного пункту Правил, але вони не знаходяться в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про необґрунтованість вимог позову про стягнення із страхової компанії на користь позивача невиплаченого страхового відшкодування, чого не врахував суд першої інстанції, не заслуговують на увагу колегії суддів, так як судом правильно встановлено, що внаслідок настання страхового випадку страховик у межах страхової суми повинен був відшкодувати у встановленому порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи (автомобілю позивача), шляхом пошкодження транспортного засобу, завдану з вини учасника дорожньо-транспортної пригоди (третьої особи по справі ОСОБА_4), що той сам визнав (а.с.203).

В той же час, стягнувши із страховика на користь позивача всю оцінену суму страхового відшкодування у розмірі 5795 грн. 66 коп., суд першої інстанції не врахував вимоги ст.9 Закону України «Про страхування» та ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», де мова йде про те, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої, при відшкодуванні шкоди, заподіяної саме майну потерпілих, встановлюється при укладенні договору обов'язкового страхування.

За умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/9233437), укладеного 12 грудня 2012 року між ОСОБА_4 та НАСК «Оранта», розмір франшизи становить 510 грн. (а.с.208).

Отже, розмір страхового відшкодування на користь позивача має становити 5285 грн. 66 коп. (5795,66 грн. - 510 грн.).

За таких обставин, коли суд першої інстанції порушив норми матеріального права, його рішення в частині стягнення суми страхового відшкодування на користь позивача необхідно змінити, зменшивши цю суму до 5285 грн. 66 коп.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому ст.88 ЦПК України.

Згідно з ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки позовні вимоги майнового характеру задоволено на 91% (5285,66 грн. * 100% / 5795,66 грн.), а у задоволенні позовних вимог немайнового характеру щодо відшкодування моральної шкоди відмовлено і рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується, тому позивачу підлягає поверненню сплачений ним і документально підтверджений судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 208 грн. 39 коп. (229 грн., які сплатив позивач відповідно до квитанції № 1205.118.1 від 19 грудня 2013 року (а.с.1) * 91% / 100%), який необхідно стягнути з відповідача на його користь.

Також, виходячи із розміру задоволеної частини позовних вимог (на 91%), позивачу підлягають відшкодуванню сплачені ним і документально підтверджені судові витрати на правову допомогу пропорційно задоволеної частини позовних вимог, а саме: у розмірі 864 грн. 50 коп. (950 грн. - правова допомога, правильно визначена судом першої інстанції, * 91% / 100%) (а.с.21, 91, 92, 93, 136, 137).

З урахуванням зазначеного, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат необхідно змінити, збільшивши суму стягнення до 1072 грн. 89 коп. (208 грн. 39 коп. + + 864 грн. 50 коп.).

Крім того, оскільки вимоги апеляційної скарги задоволені на 9% (100% - 91%), тому відповідачу підлягає поверненню сплачений ним і документально підтверджений судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в сумі 11 грн. (121,80 грн. * 9% / 100%), який необхідно стягнути з позивача на його користь.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.п.3, 4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» задовольнити частково.

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 15 травня 2014 року в даній справі в частині задоволення позову змінити щодо стягнення з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди та судових витрат.

Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 5285 грн. 66 коп., а також судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 1072 грн. 89 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в сумі 11 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -