Ухвала суду № 40708470, 15.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/20051/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Вербицької О.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.01.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.03.2011

у справі № 2а-26431/10/0570

за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Торговий дом «Астрон»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.01.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.03.2011, позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 22.10.2010 № 0001722302/0/42006 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 66917, 10 грн., в тому числі: 48110 грн. основного платежу та 18807, 10 грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 22.10.2010 № 0001732302/0/42008 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 111080, 50 грн., в тому числі: 71340 грн. основного платежу та 39740, 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ДПІ у м. Краматорську Донецької області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу Акціонерне товариство закритого типу «Торговий дом «Астрон» посилається на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 22.10.2010 № 0001722302/0/42006 податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 66917, 10 грн., в тому числі: 48110 грн. основного платежу та 18807, 10 грн. штрафних (фінансових) санкцій, за податковим повідомленням-рішенням від 22.10.2010 № 0001732302/0/42008 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 111080, 50 грн., в т.ч. 71340 грн. основного платежу та 39740, 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій., слугували висновки позапланової документальної виїзної перевірки позивача за період з 01.10.2009 по 31.03.2010, викладені в акті від 30.09.2010 № 2143/7/23 2-20387067, про порушення вимог ст. 3, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР та п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, відповідно.

Податковий орган обумовлює зафіксовані порушення тим, що позивач неправомірно відніс у податковому періоді, який перевірявся, до складу валових витрат та до складу податкового кредиту витрати та податок на додану вартість, відповідно, сплачені за операціями з ТОВ «Виват-пром» щодо поставки згідно з договорами від 02.10.2009 № 2-опт 1009, від 02.03.2009 № 02-03/09, від 01.04.2009 № 47/01, від 26.01.2009 № 417/01, від 16.04.2008 № 158/1, від 16.01.2009 № 16 01-9 товарно-матеріальних цінностей (будівельні матеріали, товари народного споживання, побутова техніка, спліт системи, спортивний інвентар та спортивні товари) в загальній сумі 1613732,57 грн.

Реальність господарських операцій з придбання позивачем товару поставлена податковим органом під сумнів з тих підстав, що згідно з актом перевірки ТОВ «Виват-пром» від 26.04.2010 № 2868/23-2/33913327 в останнього відсутні докази фактичного здійснення поставок товарно-матеріальних цінностей за договорами з позивачем, а також з контрагентами - ТОВ «Солана Трейд» та ТОВ «Автокрис»,

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування валових витрат та податкового кредиту могло бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище вимог Законів при формуванні валових витрат та податкового кредиту, останній не може бути позбавлений такого права.

Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару та його контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за порушення такими контрагентами правил ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни. У разі, коли вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними постачальником порушеннями вимог законодавства щодо ведення фінансово-господарської діяльності.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами (договорами, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, договорами про реалізацію придбаних цінностей тощо), обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів про протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді О.В. Вербицька

Ю.І. Цвіркун