Ухвала суду № 40708392, 23.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2014 року м. Київ К/800/1284/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бившевої Л.І.

Федорова М.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року по справі № 805/14998/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2013 року №0000143900/6998/10/39-00, зобов'язання відповідача внести зміни до картки особового рахунку позивача шляхом виключення з картки особового рахунку суми пені в розмірі 297856,63 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у уточнюючих деклараціях з податку на прибуток підприємства позивача за 1 квартал, півріччя 2013 року, за результатами якої встановлено, що дані камеральної перевірки уточнюючих декларацій з податку на прибуток підприємства, наданих позивачем за 1 квартал 2013 року, півріччя 2013 року, свідчать про порушення п.«а» абз.3 п. 50.1 ст. 50 ПК України в частині заниження суми штрафної санкції, яка нараховується на суму самостійно виявленого заниження податкового зобов'язання, відображеного у рядку 23 уточнюючих декларацій.

03.10.2013 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000143900/6998/10/39-00 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 649052,00 грн.

Згідно розрахунку відповідача, сума пені, яка обчислена на суму заниження податкових зобов'язань позивача, складає 297856,63 грн., яка також відображена у зворотному боці облікової картки позивача.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

У відповідності до ч.1 п.50.1 ст. 50 ПК України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

На думку відповідача, позивач повинен був нарахувати собі штрафну санкцію, як це передбачено абз. «а» ч.3 п.50.1 ст. 50 ПК України, а також нарахувати пеню згідно пп.129.1.2 п.129.1 ст. 129 ПК України.

При цьому, за нормами ч.3 п.50.1 ст. 50 ПК України платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Згідно пп.14.1.156 п.14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, позивач не занижував свого податкового зобов'язання минулих податкових періодів, оскільки це зобов'язання він виконував заздалегідь шляхом сплати авансових платежів з податку на прибуток. Подання уточнюючих податкових декларацій є лише наслідком отриманого позивачем збитку, настання якого неможливо в повній мірі передбачити.

Оскільки судами встановлено, що позивачем за 1 квартал 2013 року, півріччя 2013 року податок на прибуток сплачено в повному обсязі та уточнюючі податкові декларації надано до проведення перевірки, у зв'язку із самостійним виявленням невідповідностей відомостей, колегія суддів погоджується з висновками судів, що підстави для нарахування штрафних санкцій в податкового органу були відсутні.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року по справі № 805/14998/13-а залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписБившева Л.І. підписФедоров М.О.