Рішення № 40704869, 01.10.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1028/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/2955/14

Головуючий у 1-й інстанції Альошина Н. М.

Доповідач Панченко О. О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року м. ПолтаваКолегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В.,

При секретарі: Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 серпня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції про відшкодування збитків завданих несвоєчасним поверненням депозитного вкладу, -

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, збільшивши його в ході розгляду справи та мотивуючи тим, що між ним та відповідачем 13 березня 2008 року було укладено договір № 20/02-02/17 на вклад Універсальний у сумі 30 000 доларів США строком на 12 місяців під 25 відсотків річних. Банк депозитні кошти у визначені договором строк йому не повернув, тому рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08.01.2014 року стягнуто з відповідача суму вкладу разом з відсотками у національній валюті за офіційним курсом, встановленим Національним банком України, а саме у сумі 299 737, 50 грн. Однак заборгованість банк погасив лише 07 березня 2014 року, коли курс долара значно зріс, порівняно з курсом, який був на момент пред'явлення позову та винесення судом рішення, сплативши на картковий рахунок позивача 302 034, 87 грн. Вказував, що лист про повернення вкладу отриманий відповідачем 18 травня 2013 року. Таким чином прострочення відповідача почалось з 19 травня 2013 року та тривало до 07 березня 2014 року, коли була погашена основна частина заборгованості. Відповідно прострочення склало 292 дні. У зв'язку з викладеним та оскільки на день подання заяви про збільшення позовних вимог, 13.06.2014 року, Національним банком України встановлено такий офіційний курс гривні до долара США: за 100 доларів США 1182 грн. 58 коп., просив стягнути з відповідача на його користь у відповідності до ст. ст. 623, 625 ЦК України, 138 385, 00 грн., що складається із заподіяних несвоєчасним виконанням зобов'язань з повернення банківського вкладу збитків в сумі 62 996, 00 грн., 3% річних - 10 643, 00 грн. та пені в сумі 64 746, 00 грн.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 серпня 2014 року вказаний позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто із Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1

- суму заподіяних несвоєчасним виконанням зобов'язань з повернення банківського вкладу збитків у розмірі 62.996 (шістдесят дві тисячі дев'ятсот дев'яносто шість) гривень.

- 3% річних у розмірі 10.643(десять тисяч шістсот сорок три) гривні,

- пеню в розмірі 64.746 (шістдесят чотири тисячі, сімсот сорок шість) гривень,

а всього 138.385 (сто тридцять вісім тисяч триста вісімдесят п'ять) гривень.

Стягнуто із Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь держави судовий збір в сумі 1383,85 гривень.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що належне виконання рішення суду від 08.01.2014 року відповідачем виключає можливість завдання позивачу будь-яких збитків, пов'язаних із знеціненням національної валюти. Вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення завданих йому збитків суперечить самому визначенню збитків, яке міститься у ст. 22 ЦК України. Крім того, вказує, що рішення суду першої інстанції про стягнення з банку 3 % річних та пені є безпідставним та необґрунтованим.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 березня 2008 року між ОСОБА_2 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є відповідач, в особі його Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції укладено договір № 20/02-02/17 на вклад Універсальний (а.с. 10, 11).

На умовах цього договору 13 березня 2008 року позивачем розміщено у зазначеному відділенні відповідача депозит у сумі 30 000 доларів США строком на 12 місяців під 25 відсотків річних. Тобто по закінченню строку вкладу Відповідач мав повернути позивачу 37 500 доларів США.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач звернувся до банку із заявою, датованою 14 травня 2013 року, яку відповідач отримав 18.05.2013 року, прохаючи повернути йому суму депозитного вкладу разом з нарахованими відсотками шляхом перерахування у гривні за офіційним курсом, встановленим НБУ на день сплати, указавши свої реквізити в банку АТ «Райффайзен Банк Аваль». Однак, йому було відмовлено, тому ОСОБА_2 06.06.2013р. звернувся за захистом свого порушеного права до суду.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08.01.2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 20.02.2014 року, стягнуто з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму вкладу разом з відсотками у національній валюті за офіційним курсом, встановленим Національним банком України, а саме у сумі 299 737, 50 грн. (а.с. 4).

Цим рішенням встановлено порушення банком умов договору на вклад від 13.03.2008р. № 20/02-02/17.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі судового рішення 07.03.2014 року ОСОБА_2 відповідач перерахував кошти.

З висновків Верховного Суду України від 01.07.2013 року, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення, вбачається, що правильними є висновки судів про необхідність стягнення з банку - боржника на користь вкладників - кредиторів процентів за банківськими вкладами за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів, а також 3% річних та суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.п. 3.3.2, 4.1, 5.2 договору від 13.03.2014 року, передбачений обов'язок банку повернути всю суму вкладу, прийнятого на зберігання від вкладника. У випадку неповернення банком суми вкладу в строк, зазначений у п.1.1 банк виплачує пеню в розмірі 0,05% від неповернутої суми вкладу за кожен день затримки виплати. Договір втрачає свою силу за згодою сторін з моменту виплати банком вкладнику всієї суми вкладу і відсотків за цим вкладом.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позивач мав право на отримання 3 % річних та пені за несвоєчасне виконання рішення суду про стягнення банківського вкладу, до дати його фактичного повернення, зокрема за період з 19.05.2013 року по 07.03.2014 року, що склало 292 дні, оскільки боржник не може бути звільнений від відповідальності через неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Разом з тим, місцевий суд, прийшов до висновку, що внаслідок неналежного та несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за договором вкладу, позивачу завдано збитки у формі знецінення курсу долара США.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові задані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Однак, місцевий суд, визнаючи збитками знецінення курсу долара США, не дав правову оцінку характеру правовідносин, що виникли між сторонами спору, не вказав норму матеріального закону, якою керувався при вирішенні спору про відшкодування цих збитків, як і не визначився, які саме збитки заподіяні позивачу: реальні збитки чи упущена вигода.

До того, рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08.01.2014 року позов ОСОБА_2, який останній заявив саме в національній валюті - гривні, задоволено повністю, а відтак жодних законних підстав виплати іншої суми або в іншій валюті, ніж зазначено в рішенні суду колегією суддів не вбачається.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення в частині задоволення позову про стягнення з відповідача суми, заподіяних несвоєчасним виконанням зобов'язань з повернення банківського вкладу, збитків у розмірі 62996, 00 гривень та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні таких позовних вимог та стягнення з відповідача судових витрат на користь держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

В іншій частині оскаржуваного рішення судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому в решті рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст.. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п. 4 ч.1 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - задовольнити частково.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 серпня 2014 року - в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_2 суми, заподіяних несвоєчасним виконанням зобов'язань з повернення банківського вкладу, збитків у розмірі 62996, 00 гривень скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на його користь суми, заподіяних несвоєчасним виконанням зобов'язань з повернення банківського вкладу, збитків у розмірі 62996, 00 гривень відмовити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 серпня 2014 року - в частині стягнення судових витрат змінити .

Зменшити стягнуту з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь держави суму судових витрат з 1383, 85 гривень до 755, 01 гривень.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ Панченко О.О.

Судді: /підпис/ Обідіна О.І. /підпис/ Прядкіна О.В.

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області ______ Панченко О.О.