Постанова № 40700631, 19.09.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/1878/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області №0005761700 від 26.05.2014 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 17.04.2014 року по 24.04.2014 року була проведена планова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року. Зазначив, що відповідно до п.77.4 ст. 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. До початку проведення перевірки такий наказ ФОП ОСОБА_1 не надавався. Вважає, що податкове повідомлення - рішення №0005761700 від 26.05.2014 р. є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Позивач в судове засідання не з'явився, проте подав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження без його участі. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача подав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Просив відмовити в задоволення позову.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що у період з 17.04.2014 року по 24.04.2014 року відповідачем проведена планова документальна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 13.05.2014 року №265/17-2/НОМЕР_1 (далі - акт). (а.с. 7-15).

З наведеного вище акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення п.181.1 ст. 181, п.183.2 ст. 183 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в частині реєстрації як платника податку на додану вартість в зв'язку з перевищенням обсягів від здійснення операцій (реалізація товару), відповідно до п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.09.2013 року по 31.12.2013 року на загальну суму 29416,62 грн., а саме: за вересень 2013 року - 6872,89 грн., жовтень 2013 року - 6456,40 грн., листопад 2013 року 7763,63 грн., грудень 2013 року - 8323,70 грн.

Також встановлено порушення п.49.18.1 ст. 49, п. 202.1 ст.202, п. 203.1 ст.203, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в частині порядку надання податкових декларацій з ПДВ та строків розрахунків з бюджетом.

Крім цього, встановлено порушення п.п.267.1.1 п.267.1 ст. 267, п.п. 267.4.1 п.267.4 ст. 267 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в частині здійснення діяльності без придбання торгового патенту у періоді з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року. (а.с. 13-14).

Підставою для встановлення таких порушень слугувало те, що ФОП ОСОБА_1 перевищено сукупний обсяг від здійснення операцій (реалізація товару) за 12 календарних місяців з 01.09.2012 року по 31.08.2013 року, тому позивачка повинна була зареєструватися платником ПДВ.

На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.05.2014 року № 0005761700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 37280,77 грн. у тому числі за основним платежем 29416,62 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 7864,15 грн. (а.с. 6 ).

Не погоджуючись з вищенаведеним податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності з 19.02.2002, перебуває на обліку в ДПІ у Генічеському районі як платник податків, зборів та обов'язкових платежів. ОСОБА_1 здійснює діяльність у сфері роздрібної торгівлі алкогольними та іншими напоями в спеціалізованих магазинах; роздрібної торгівлі тютюновими виробами, в неспеціалізованих магазинах; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

З матеріалів справи вбачається, що при перевірці податковим ревізором-інспектором було використано книгу обліку розрахункових операцій, податкові декларації про майновий стан і доходи, звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій. На підставі наданих до податкового органу документів встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в серпні 2013 року досягнуто обсяг доходу (виручки від реалізації) товарів за останні 12 календарних місяців в сумі 316363,47 грн., у т.ч. за вересенень 2012 року - 13822,70 грн., жовтень 2012 року - 15729,90 грн., листопад 2012 року - 18698,27 грн., грудень 2012 року - 19526,21 грн., січень 2013 року - 22298,85 грн., лютий 2013 року - 26266,32 грн., березень 2013 року - 30138,20 грн., квітень 2013 року - 33768,33 грн., травень 2013 року - 28655,14 грн., червень 2013 року - 29878,30 грн., липень 2013 року - 38791,30 грн., серпень 2013 року - 38789,95 грн., тому з 01.09.13 р. він підлягав обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість.

Таким чином вбачається, що прийняттю спірного рішення слугувало несвоєчасна реєстрація ФОП ОСОБА_1 платником податку на додану вартість з вересня 2013 року у зв'язку з отриманням у 2012 році та 2013 році загального обсягу доходу від отриманого товару більше 300000,00 грн. з чого послідувало донарахування податку на додану вартість за 2012 -2013 рік та застосування штрафної санкції за неподання податкової звітності з ПДВ за вересень-грудень 2013 року, вже як платника ПДВ.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до положень ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До загальнодержавного податку належить, зокрема, податок на додану вартість, який відповідно до пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до нормрозділу V цього Кодексу та згідно пп. 14.1.179 даної статті ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - це загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

У відповідності до п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи тощо.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Для здійснення такої реєстрації особа не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто зазначеного вище обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг, повинна подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву (пункти 183.1 та 183.2 статті 183 розділу V Кодексу).

Разом з цим, згідно з пунктом 183.10 статті 183 розділу V Кодексу будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби Заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника податку на додану вартість без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, якщо особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість, що не подала до органу державної податкової служби заяву або подала її з порушенням строку, встановленого пунктом 183.2 статті 183 розділу V Кодексу, то обов'язок нарахування та сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість у такої особи виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 300 тис. гривень.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 повинна була у вересні 2013 року зареєструватись платником податку на додану вартість, щоб на час реалізації отриманих товарів перебувати в статусі платника податку на додану вартість та відповідно виконувати зобов'язання платника ПДВ. В разі невиконання вимог чинного Податкового кодексу України у відповідних випадках та у належні строки, суб'єкт господарювання несе відповідальність на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Крім цього, суд зазначає, що єдиною підставою позивача в обгрунтування позовних вимог, щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення було те, що відповідно до п.77.4 ст. 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. До початку проведення перевірки такий наказ ФОП ОСОБА_1 не було вручено.

Суд звертає увагу на те, що ФОП ОСОБА_1 не надано суду доказів які спростувують суть порушення, а саме не перевищення загального обсягу доходу (виручки від реалізації) товарів за останні 12 календарних місяців в сумі 300000,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що суб'єкти господарської діяльності мають бути обізнані в сфері обраної ними діяльності, оскільки це їх право по відношенню до свого вибору та обов'язок по відношенню до держави. ФОП ОСОБА_1 повинна була звернутись до податкової інспекції за податковою консультацією, щоб уникнути неоднозначного трактування положень п. 181 ст. 181 ПК України, оскільки він здійснював достатній обсяг продажу алкогольного напою та тютюнових виробів, отримані розміри доходу мали призвести до певних витрат та зобов'язань.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від від 26.05.2014 року №000576700 прийняте відповідачем правомірно, а тому не підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому у його задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

В задовленні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Войтович І.І.

кат. 8.3.3