Постанова № 40700568, 26.09.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2014 року 810/4397/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Приходько Н.І., за участю:

представника позивача - Ярмоли А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема-Б» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

23 липня 2014 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Тема-Б» (ТОВ «Тема-Б», товариство) із позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2014 року №0000242201.

Зазначали, що висновки відповідача про безтоварність операцій між позивачем і його контрагентом не відповідають дійсності, є надуманими, не підтверджуються доказами та зроблені без дослідження обставин договірних взаємовідносин відповідних суб'єктів господарювання. Звертали увагу на наявність у товариства усіх необхідних і належно оформлених первинних документів, що підтверджують реальність операцій, які взагалі не були досліджені податковим органом у ході перевірки і не враховувалися під час винесення податкового повідомлення-рішення. Наголошували, що придбання товару у ПП «КТ «Житниця» відповідає основному виду діяльності ТОВ «Тема-Б» та має для останнього реальну економічну доцільність. Вказали на порушення порядку проведення перевірки, зокрема несвоєчасне повідомлення про її проведення та відсутність у наказі і повідомленні про її проведення підстав для цього.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, просили визнати оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати його.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 26 вересня 2014 року не з'явився, про дату, місце і час розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно; про причини неявки суд не повідомив. Тому судом, протокольною ухвалою від 26 вересня 2014 року, вирішено продовжувати розгляд справи без участі представника відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні 8 вересня 2014 року та 25 вересня 2014 року позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, стверджував, у тому числі і в письмових запереченнях, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття оскаржуваного рішення про збільшення суми грошового зобов'язання позивача із податку на додану вартість і стягнення штрафних санкцій. Також посилався на Акт неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача; крім того, стверджував відсутність у товариства «Тема-Б» первинних документів та податкових накладних за досліджуваними Інспекцією операціями під час перевірки, а також відсутність підстав для врахування таких документів, які були подані суду для підтвердження реальності операцій, у зв'язку із неподанням позивачем заперечення на Акт перевірки.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення, виходячи із такого.

Як вбачається з Акта від 23 січня 2014 року №30/22-03/36460480 (т.1 а.с.12-21), у період з 21 січня 2014 року по 23 січня 2014 року проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема-Б» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «КТ «Житниця» за період з 1 січня 2013 року по 30 квітня 2013 року та з 1 червня 2013 року по 31 жовтня 2013 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, товариством порушено вимоги пункту 185.1 статті 185 та пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201, пункту 201.6 статті 201, пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 997610,00 грн., у тому числі за січень 2013 року - на 18400,00 грн., за лютий 2013 року - на 75160,42 грн., за березень - на 89716,67 грн., за квітень 2013 року - на 94800,00 грн., за червень 2013 року - на 51883,33 грн., за липень 2013 року - на 167783,33 грн., за серпень 2013 року - на 163733,33 грн., за вересень 2013 року - на 161683,33 грн., за жовтень 2013 року - на 174450,00 грн.

Такі висновки зроблені у зв'язку із констатацією нереальності господарських операцій між ТОВ «Тема-Б» та ПП «КТ «Житниця» у період з 1 січня 2013 року по 30 квітня 2013 року та з 1 червня 2013 року по 31 жовтня 2013 року, підставою для чого став Акт Скадовської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 14 листопада 2013 року №21/220/33487405 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «КТ «Житниця» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 1 листопада 2012 року по 31 жовтня 2013 року». У такому документі вказувалося на факт направлення повідомлення про відсутність за місцезнаходженням ПП «КТ «Житниця», працевлаштування на такому підприємстві двох осіб, відсутність достатніх необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, у зв'язку із чим зроблено висновок про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій із іншими платниками податків за відповідний період цього суб'єкта господарювання.

На підставі Акта перевірки 14 лютого 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000242201, яким збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 997610,00 грн. за основним платежем і нараховано штрафні санкції у розмірі 498805,00 грн. за (т.1 а.с.22).

Щодо порядку проведення перевірки, суд зазначає таке.

Як видно із матеріалів справи, у тому числі і Акта перевірки, документальна позапланова невиїзна перевірка позивача проведена на підставі наказу №54 від 21 січня 2014 року (т.2 а.с.199) та повідомлення про проведення перевірки №579/10/22-3 від 21 січня 2014 року (т.2 а.с.200), розпочата у той же день. Копії ж наказу №54 та повідомлення про проведення перевірки №579/10/22-3 від 21 січня 2014 року направлені засобами поштового зв'язку 21 січня 2014 року о 17:20:50 (т.2 а.с.201) і отримані підприємством 24 січня 2014 року. Це підтверджується наданими податковим органом примірником рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення і копією фіскального чека (т.2 а.с.201-202).

Крім того, Акт перевірки складено 23 січня 2014 року, тобто до моменту отримання позивачем повідомлення про її проведення, при цьому термін проведення перевірки у наказі і повідомленні визначено як 5 робочих днів, з 21 січня 2014 року.

Разом із тим, за правилами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, суд звертає увагу, що надіслання рекомендованим листом відповідного наказу вимагає доказів (повідомлення) про його вручення адресату.

Оскільки докази належного повідомлення позивача про перевірку до початку її проведення - відсутні, то суд доходить висновку про порушення порядку проведення перевірки, що дає підстави вважати висновки такої перевірки про порушення позивачем податкового законодавства передчасними у зв'язку із тим, що ТОВ «Тема-Б» було об'єктивно позбавлено можливості надати документи на підтвердження товарності операцій із ПП «КТ «Житниця».

Суд також звертає увагу і на ту обставину, що підстави для проведення документальних позапланових перевірок містяться у статті 78 Податкового кодексу України, однак у направленні і повідомленні про проведення перевірки у цьому випадку (т.2 а.с.199-200) підставу перевірки не вказано. Посилання на відповідну підставу відсутнє і у Акті перевірки.

За таких обставин доводи представника відповідача про необхідність неврахування поданих суду документів підтверджуючих факт здійснення операцій позивачем із ПП «КТ «Житниця», у зв'язку із їх відсутністю на час проведення перевірки та неподанням заперечення на Акт перевірки, - суд відхиляє.

Щодо висновків Акта перевірки.

Зі змісту Акта вбачається, що підставою для твердження про нереальність угоди позивача з ПП «КТ «Житниця» стали опосередковані дані, зокрема Акт Скадовської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 14 листопада 2013 року №21/220/33487405 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «КТ «Житниця» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 1 листопада 2012 року по 31 жовтня 2013 року». При цьому первинні документи та податкові накладні за операціями між ТОВ «Тема-Б» та ПП «КТ «Житниця» не досліджувалися.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тема-Б» є юридичною особою, зареєстроване 6 квітня 2009 року, тобто є суб'єктом господарської діяльності (т.1 а.с.10-11); основним видом його діяльності є неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (т.1 а.с.13).

У ході судового розгляду встановлено, що 16 січня 2013 року між ПП «КТ «Житниця» (продавець) та ТОВ «Тема-Б» (покупець) укладено договір поставки №03-13 (т.1 а.с.34-36), предметом якого були правовідносини сторін з поставки січки рисової, крупи рисової та крупи гречаної в асортименті (за найменуванням), у кількості та за цінами згідно специфікацій до договору, підписаних обома сторонами на поставку кожної партії товару, які є невід'ємною частиною цього договору. Одиниця виміру товару - метрична тонна (МТ).

За умовами цього договору якість товару має відповідати ДСТУ «Січка рисова», «Крупа рисова» і «Крупа гречана» та повинна підтверджуватися посвідченнями якості виробника, які надаються продавцем покупцю на кожну партію товару під час поставки такої партії. Товар поставляється фасованими у поліпропіленові мішки по 25 або 50 кілограм за узгодженими сторонами цінами, які вказуються в специфікаціях. Умови оплати також визначаються у специфікаціях. Поставка здійснюється продавцем у відповідності із Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс, редакція 2010 року, на умовах EXW по факту поставки товару на склад покупця, якщо інше не передбачено у специфікації на поставку такої партії товару. На кожну партію товару продавець зобов'язується передати наступні документи: посвідчення якості товару; видаткову накладну на товар в двох екземплярах, що підписані з боку продавця, один з яких після підписання покупцем підлягає поверненню продавцю; податкову накладну на товар; товарно-транспортну накладну.

З метою підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем подано до суду належним чином засвідчені копії наступних документів:

- специфікації до договору, в яких визначено асортимент (найменування), кількість, ціну, загальну вартість товару, умови оплати та умови поставки (т.1 а.с.38-73);

- видаткові накладні (т.1 а.с.76-112);

- посвідчення про якість товару (т.1 а.с.116-136);

- податкові накладні (т.1 а.с.138-174);

- банківські виписки, з яких видно факт оплати у повному обсязі позивачем коштів за досліджуваними під час перевірки операціями (т.1 а.с.181-217).

На засвідчення реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем надано витяг з такого реєстру (т.2 а.с.216-217).

У ході судового розгляду справи судом з'ясовано, що податкові накладні були підписані головним бухгалтером ПП «КТ «Житниця» - Цетнар Н.С., повноваження якої підтверджуються копією наказу про прийняття головного бухгалтера (т.2 а.с.215), а також наданими податковим органом документами (т.2 а.с.192).

Як встановлено судом, транспортування товару, придбаного за договором №03-13 від 16 січня 2013 року, здійснювалось ТОВ «Нова експедиція» на підставі укладеного позивачем з останнім договору №172 від 1 липня 2009 року про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні (т.1 а.с.220-224) та підтверджується товарно-транспортними накладними типової форми №1-ТН (т.1 а.с.225-250, т.2 а.с.1-26).

Судом з'ясовано, що придбаний у ПП «КТ «Житниця» товар доставлявся до складів ТОВ «Тема-Б» за адресами: Київська область, с. Петровське, вул. Молодіжна, 5; м. Бориспіль, вул. Індустріальна, 3; м. Київ, вул. Малинська, 3. На засвідчення наявності у позивача складських приміщень за перерахованими адресами товариством подано копії договорів суборенди, договорів оренди із додатковими угодами та актами прийому-передачі (т.2 а.с.105-187).

З метою підтвердження наявності у ТОВ «Тема-Б» трудових ресурсів подано копію наказу від 25 жовтня 2013 року №61/2013-О про затвердження штатного розпису та копію такого штатного розпису (т.2 а.с.94-95); з останнього вбачається, що кількість працівників на підприємстві позивача станом на 25 жовтня 2013 року складає 183 особи.

Також, як доказ відображення досліджуваних операцій у бухгалтерському обліку позивача останнім подано до суду журнал-ордер і відомість по рахунку 631 за періоди з 1 січня 2013 року по 30 квітня 2013 року та з 1 червня 2013 року по 31 жовтня 2013 року (т.1 а.с.218, 219).

На підтвердження обліку придбаного товару на складах товариства «Тема-Б» та використання придбаних товарів у власній діяльності у виробництві надано звіти про переміщення номенклатури на складах за період з 1 січня 2013 року по 31 жовтня 2013 року (т.2 а.с.30-37); подано і бухгалтерські довідки про наявність обладнання для фасування станом на 31 грудня 2012 року та 31 жовтня 2013 року (т.2 а.с.92, 93).

Крім того, позивачем на підтвердження подальшої реалізації придбаної у ПП «КТ «Житниця» продукції надано копію договору поставки №363, укладеного 28 жовтня 2009 року між ТОВ «Тема-Б» (постачальник) та ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» (покупець) (т.2 а.с.38-43), а також копії видаткових накладних (т.2 а.с.48-57, 67-76).

Під час судового розгляду встановлено, що ТОВ «Тема-Б», з метою запобігання укладенню правочину із недобросовісним суб'єктом господарювання, учинило низку дій щодо перевірки правосуб'єктності та добросовісності ПП «КТ «Житниця», зокрема отримали копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копію довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, копію наказу про призначення директора, витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті ДП «Інформаційно-ресурсний центр» у розділі пошук відомостей в ЄДР, копію свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість стосовно такого підприємства (т.2 а.с.77-88).

Судом з'ясовано, що основним видом діяльності ПП «КТ «Житниця» є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Товариством «Тема-Б» надано копію довідки Скадовської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 26 вересня 2013 року №6/15/33487405 «Про результати зустрічної звірки ПП «КТ «Житниця» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Тема-Б» та ТОВ «Торгівельно-виробнича компанія «Слобода» за період: липень 2013 року» (т.2 а.с. 96-100). Як видно із такої довідки, ПП «КТ «Житниця» відобразило у бухгалтерському обліку операції із ТОВ «Тема-Б» за липень 2013 року у повному обсязі.

Крім того, судом у податкового органу було витребувано інформацію у формі довідки щодо декларування (недекларування) податкових зобов'язань із позивачем його контрагентом. У письмовому вигляді таку інформацію надано не було, однак у судовому засіданні 25 вересня 2014 року представник відповідача повідомив, що ПП «КТ «Житниця» задекларувало податкові зобов'язання по взаємовідносинам із ТОВ «Тема-Б» у повному обсязі.

Представник податкового органу під час розгляду справи звертав увагу суду на те, що у видаткових накладних, оформлених на виконання договору поставки, не зазначено прізвище та ініціали осіб, які отримували товар та які його видавали.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що уповноваженими на приймання товару та підписання видаткових накладних особами від імені ТОВ «Тема-Б» були директор Осьмак С.М. та комірники ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

На підтвердження повноважень вказаних осіб приймати товар та підписувати відповідні накладні надано копії наказів про затвердження переліку осіб, які уповноважені підписувати видаткові накладні, наказів про прийняття на роботу, посадових інструкцій комірника та завідуючого складом, витяг із журналу ознайомлення з правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовими інструкціями (т.2 а.с.230-247).

Також представник ДПІ у судовому засіданні наголошував на факті відсутності оформлення позивачем довіреностей для отримання товару від ПП «КТ «Житниця». У свою чергу представник позивача надав усні та письмові пояснення (т.2 а.с.227) про те, що довіреність на отримання матеріальних цінностей не вимагається, якщо постачання товарів здійснюється регулярно на постійній основі, що мало місце у цьому випадку, тому товариство «Тема-Б» не повинно було видавати своєму контрагенту відповідні довіреності.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

За визначенням у пункті 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За нормами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності її учасників; зв'язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість; податковий кредит вважається сформованим правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та підтверджують їх здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»).

Витрати для цілей визначення податкового кредиту і об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймається податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише підставу для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності платнику податків його контрагентом ніякі товари не постачались.

З дослідженого Акта перевірки позивача убачається, що посадові особи Інспекції в дійсності факт поставки товару не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, можливості представити відповідні документи під час перевірки товариству не надали, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадових осіб іншого податкового органу щодо контрагента позивача.

Суд звертає увагу, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованим. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентом. Тобто, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновок акта про неможливість проведення зустрічної звірки його контрагента без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Стосовно відсутності у деяких видаткових накладних прізвищ осіб, які приймали й видавали продукцію (при цьому підписи відповідних осіб і печатки підприємств були наявними в усіх таких накладних) сама по собі не є свідченням того, що відповідна господарська операція не відбулася, оскільки з інших даних вбачається, що фактичний рух активів та зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, при винесенні оскаржуваного повідомлення-рішення первинні документи за операціями між ТОВ «Тема-Б» та ПП «КТ «Житниця», у тому числі і видаткові накладні, не досліджувалися та, відповідно, не враховувалися.

Щодо отримання позивачем товару у ПП «КТ «Житниця» без оформлення довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей, то за змістом пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року №99 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за №293/1318, при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Як зазначено у Листі Міністерства фінансів України від 5 березня 2002 року №053-2930 відповідно до пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року №99, без довіреності може здійснюватися відпуск цінностей при централізовано-кільцевих перевезеннях, за якими вантажовідправником (товаровиробником, товаропостачальником тощо) здійснюється систематичне завезення товарно-матеріальних цінностей за узгодженими на певний період параметрами (кількість, асортимент, час тощо) на адресу одного або більше замовників (юридичних осіб або їх відділень, дільниць, філій). Таке ж положення міститься і у Листі Міністерства фінансів України від 4 квітня 2001 року №053-2948. Оскільки із досліджених судом доказів вбачається, що постачання товарів відбувалось на регулярній основі згідно узгоджених параметрів, враховуючи наявність печатки позивача та підписів осіб, які приймали товар на видаткових накладних (другий примірник яких повертався постачальнику), неспростовані доводи позивача про повідомлення своєму контрагенту зразка печатки підприємства-покупця, суд відхиляє твердження відповідача про обов'язковість оформлення позивачем довіреностей на отримання товару від ПП «КТ «Житниця».

Суд враховує і вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом з'ясовано, що позивачем вжито необхідних заходів щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у ПП «КТ «Житниця» та наявності дефектів у його правовому статусі в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент вчинення та виконання господарського договору ПП «КТ «Житниця» було належним чином зареєстрованою юридичною особою, мало право укладати правочини, було зареєстроване платником податку на додану вартість і мало право виписувати податкові накладні.

Суд, на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності, встановив, що факт здійснення операцій із поставки товарів, транспортування, оплати їх вартості, використання у господарській діяльності позивача, наявність ділової мети при укладенні досліджуваного договору підтверджується документально; таку угоду належним чином відображено у бухгалтерському та податковому обліку товариства «Тема-Б»; надані позивачем докази є переконливими для твердження про реальність господарської операції.

За таких обставин вбачається, що доводи податкового органу про безтоварність ґрунтуються на припущеннях та у ході судового розгляду спростовані наявними у матеріалах справи доказами.

За недоведеності відповідачем того, що контрагентом позивача товари не поставлялись, висновки податкового органу є безпідставними.

Таким чином, доводи Інспекції про заниження позивачем податкового зобов'язання із податку на додану вартість у ході судового розгляду не підтвердились.

Суд ще раз звертає увагу на ту обставину, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки.

Суд враховує положення частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України про те, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та вважає, що у цьому випадку ДПІ його дотримано не було.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 487,20 грн., доказів понесення інших судових витрат не надано. Тому судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області №0000242201 від 14 лютого 2014 року.

Стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема-Б» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 01 жовтня 2014 р.