Постанова № 40699336, 30.09.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 вересня 2014 р. № 820/14964/14

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "СОЮЗ СВ" в особі директора Кохан Валерій Віталійович до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними дій, наказу, акту та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "СОЮЗ СВ" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати протиправними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ ВКФ "СОЮЗ СВ" податковий номер 32335642 за наказом від 07.08.2014 р. №1611;

- визнати нечинним та скасувати наказ ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ ВКФ "СОЮЗ СВ" від 07.08.2014 р. №1611 ;

- визнати нечинним акт "Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ВКФ "СОЮЗ СВ" (код ЄДРПОУ 32335642) щодо документального підтвердження господарських відносин з контрагентами за травень 2014 р." від 18.08.2014 р. №3268/20-30-22-03/32335642;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 02.09.2014 року № 6920302203.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що оскаржувані дії, наказ, акт не узгоджуються з приписами податкового законодавства, окрім того, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а від так спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Ляхов О.Г., позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Шляхта В.В. проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржуваний наказ є законним, а під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами перевірки рішення є законним, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу було визначене відповідне податкове зобов'язання на підставі оскаржуваного рішення.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив реальність господарської діяльності свого підприємства ТОВ "Діспол" та дійсність угод з ТОВ ВКФ "СОЮЗ СВ".

Заслухавши представників сторін, свідка, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що на підставі наказу "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ ВКФ "СОЮЗ СВ" від 07.08.2014 р. № 1611 фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ ВКФ "СОЮЗ СВ" щодо документального підтвердження господарських відносин з контрагентами за травень 2014 р., за результатами якої 18.08.2014 р. був складений акт за № 3268/20-30-22-03/32335642, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 198.6 ст. 198 п. 200.1 п. 200.2 ст. 200 відповідно до Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за травень 2014 року на сумі 34517,6 грн. та внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у сумі 34517,6 грн.;

- ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання період з 01.05.2014 р. по 31.05.2014 р. всього у сумі 42551 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за період з 01.05.2014 р. по 31.05.2014 р. на загальну суму 42168 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки 02.09.2014 року відповідачем стосовно позивача було прийняте податкове повідомлення-рішення № 6920302203 на загальну суму грошового зобов'язання 43148,58 грн.

Із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, в мотивувальній частині акту даної перевірки зазначається, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ "ХАНОН ПЛЮС" та ТОВ "ДІСПОЛ".

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення податковим органом вищевказаних порушень з боку позивача, є відсутність факту реального вчинення ним господарських операцій з його контрагентами, що базується на акті "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ХАНОН ПЛЮС" від 16.07.2014 р. № 467/20-33-22-03-07/35476175" та акті "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Діспол" від 07.08.2014 р. № 384/20-30-22-03/39153397.

Дана обставина була покладена відповідачем в обгрунтування порушень вимог податкового законодавства з боку позивача, що на думку суду є безпідставним, з огляду на наступне.

Так, у п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При судовому розгляді встановлено, що укладені між позивачем та вищевказаними контрагентами правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Виконання умов договорів підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, бухгалтерської та податкової звітності, які виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дається поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

В даному випадку позивачем такі документи в повному обсязі були надані як до перевірки так і до суду. При цьому відповідна сторона жодних зауважень до них не мала. А від так, суд не має підстав піддавати сумніву реальність вчинення позивачем господарських операцій в періоді, що перевірявся.

Також, суд вважає безпідставним посилання відповідача на акти від 16.07.2014 р. № 467/20-33-22-03-07/35476175" та від 07.08.2014 р. № 384/20-30-22-03/39153397 стосовно контрагентів позивача, який не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання ДПІ в ході проведення перевірки одного суб'єкта господарювання на акти перевірок чи зустрічних звірок інших суб'єктів господарювання.

Також, суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

А від так, суд не може погодитися, що оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, щодо прийняття податкового повідомлення - рішення від 02.09.2014 року № 6920302203, а тому зазначене рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині, оскільки в даному випадку, згідно до ч. 2 ст. 11 КАСУ, буде дотримано принцип повного захисту прав та інтересів позивача, про які він просить.

Щодо решти позовних вимог, то, на думку суду, вони не доведені в частині порушення прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, що потребує судового захисту в розумінні ст. 2 КАСУ, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу частково підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 91,35 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 02.09.2014 року № 6920302203, прийняте щодо товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "СОЮЗ СВ".

В іншій частині позовних вимог в задоволенні - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "СОЮЗ СВ" (61022, м. Харків, вул. Іванівська, буд. 1, код ЄДРПОУ: 32335642) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 91,35 (дев"яносто одна) грн. 35 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 01.10.2014 року.

Суддя Самойлова В.В.