Ухвала суду № 40698333, 11.09.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 622/616/13-к Головуючий у 1 інстанції:Шабас О.С.

Провадження № 11кп/790/1101/14 Доповідач: Снігерьова Р.І.

Категорія: ч.2 ст.289, ч.1 ст.122 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Снігерьової Р.І.

суддів - Соколенко В.Г., Шабельнікова С.К.

при секретарі - Білик О.М.

за участю прокурора - Кочетова В.Ю.

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012220310000107, від 12.12.2012 року за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника-адвоката ОСОБА_2 на вирок Золочівського районного суду Харківської області від 3 червня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

Вказанним вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Калиново Костянтинівського району Донецької області, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, раніше судимий: 16.11.2011 року Золочівським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, з застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, проживає в АДРЕСА_1,

визнаний винним у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.122, ч. 2 ст.289 КК України, з призначенням покарання:

- за ч. 1 ст. 122 КК України 1 рік позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 289 КК України 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст.71 КК України до призначеного покарання шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Золочівського районного суду Харківської області від 16.11.2011року остаточно призначено 5 років 1 місяць позбавлення волі.

Запобіжний захід - особисте забов'язання до набрання вироком чмнності змінено на тримання під вартою. Строк відбування покарання відраховано з моменту затримання, з 3 червня 2014 року.

Цивільний позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3788 гривень 53 копійки та судові витрати за проведення судово-автотоварознавчої експертизи на користь держави, 196 гривень.

Відповідно до вироку суду ОСОБА_1 визнано винним в тім, що 02.12.2012 року, близько 00:30 години, знаходячись біля Будинку Культури, розташованого в с. М.Рогозянка, Золочівського району, запропонував раніше незнайомому ОСОБА_4 свою допомогу у запуску двигуна автомобіля ВАЗ-2103, державний номер НОМЕР_1, яким останній користувався з дозволу власника, ОСОБА_5, для чого ОСОБА_1 сів за кермо автомобіля, а його знайомі, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 разом із ОСОБА_3 стали штовхати авто. Після того як двигун автомобіля було запущено, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 сіли до салону авто, а ОСОБА_1, який знаходився за кермом автомобіля, запропонував ОСОБА_3 довезти його додому, однак ОСОБА_3 не погодився, висловив своє заперечення. Не зважаючи на це ОСОБА_1, маючи прямий умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, рушив з місця у напрямку села Перемога де, проїхавши близько 300 метрів, не впоравшись з керуванням автомобілем скоїв ДТП, в'їхавши у паркан домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, в результаті чого автомобілю було заподіяно механічні пошкодження, вартістю 10470,83 гривень.

Крім того, 01.12.2012 року, близько 23:00 години, ОСОБА_1, перебуваючи біля Будинку Культури, розташованого в с.М.Рогозянка, маючи прямий умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, на грунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, в ході конфлікту з ОСОБА_3, наніс йому кілька ударів по різним частинам тіла, кулаком по обличчю в область щелепи, від чого ОСОБА_3 почав себе погано почувати. Після чого, близько 01:00 години 02.12.2012року, перебуваючи біля домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, в ході сварки ОСОБА_1 наніс ще один удар ОСОБА_3 в область щелепи, в результаті чого останньому було спричинено закритий перелом гілки нижньої щелепи зліва, в області 32,33 зубів з незначним зміщенням, що відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм тривалості розладу здоров'я.

Обвинувачений ОСОБА_1 в поданій апеляційній скарзі з доповненнями просить вирок суду скасувати, постановити новий, законний та обгрунтований належними і достовірними доказами. При цьому вказує, що суд необгрунтовано засудив його за ч.2 ст.289 КК України, так як автомобіль у ОСОБА_3 він не уганяв, лише хотів здійснити розворот, так як ОСОБА_3 перебував у нетверезому стані. За пошкодження автомобіля він пропонував ОСОБА_3 добровільно відшкодувати шкоду, однак той став вимагати у нього 20000 гривень. При винесенні вироку просить застосувати норми ст.ст. 69,75 КК України, призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Вказує на неврахування судом того, що ініціатором бійки був ОСОБА_3, свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 свідчили на його користь.

Захисник обвинуваченого-адвокат ОСОБА_2 в поданій апеляційній скарзі з доповненням просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 за ч.2 ст.289 КК України виправдати. За ч.1 ст.122 КК України ухвалити новий вирок, призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст.ст. 69,75 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції даної статті, в іншій частині вирок залишити без змін. В обгрунтування доводів вказує на невідповідність висновків суду фактичном обставинам справи, оскільки, на думку апелянта, автомобіль у ОСОБА_3 він взяв з його дозволу, що підтвердив свідок ОСОБА_6 Свідок ОСОБА_10 являється родичем ОСОБА_3 Важає, що суд необгрунтовано стягнув з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, що не підтверджено документально. При призначені покарання не врахував, що злочин за ч.2 ст.289 КК України скоєний після спливу іспитовго терміну за попереднім вироком.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1, який підтримував доводи апеляційних скарг, в тому числі захисника, заперечення прокурора, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши їх доводи, колегія суддів вважає, що подані апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Розглянувши кримінальне провадження в межах апеляційних вимог встановлено, що суд першої інстанції з достатньою повнотою, в межах визначенного судом обсягу, об'єктивно дослідивши обставини вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122 та ч.2 ст.289 КК України, дав їм правильну юридичну оцінку.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину визнавав частково, визнавав, що вечером 1 грудня 2012 року біля Будинку Культури в м.Рогозянка Золочівського району він заступився за дівчину, до якої приставав п'яний ОСОБА_3 В ході сварки кулаком кілька разів його вдарив, в тому числі і в область щелепи. Після завешення конфлікту побачивши, що ОСОБА_3 не може завести автомобіль, з друзями, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, завелиавтомобіль. Потім запропонував ОСОБА_3 відвезти його додому, так як той знаходився в стані сильного алкогольного сп'яніння, але він відмовився. Тоді він з друзями поїхав, щоб відвезти їх додому без ОСОБА_3, але по дорозі в'їхав у паркан. Коли повернувся до ОСОБА_3, той конфліктував з ОСОБА_11, за яку він теж заступися. В ході суперечки знову вдарив ОСОБА_3

В процесі розгляду кримінального провадження судом першої інстанції були перевірені доводи обвинуваченого про відсутність належних доказів його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК Україниі, не погодившись з ними, навівши відповідні докази та аргументи спростування. Такі доводи не знайшли спростування і при розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

В обгрунтування висновку суд зіслався на покази потерпілого ОСОБА_3 в судовому засіданні, який підтвердив, що 1 грудня 2012 року біля Будинку Культури в с.Рогозянка в ході конфлікту з ОСОБА_1, той кілька разів його вдарив, в тому числі і в щелепу. Потім, коли намагався завести автомобіль, раніше незнайомі йому ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_12 запропонували допомогу. ОСОБА_1 сів за кермо, а вони штовхали. Коли автомобіль завівся, хлопці сіли в салон, запропонували йому, але він відмовився. Незважаючи на його заперечення, ОСОБА_1 з хлопцями поїхав. Рухаючись по трасі, не впорався з кермом і в'їхав у паркан будинку. На місце пригоди вернувся ОСОБА_1, де він конфліктував з місцевими жителями і знову його вдарив в область щелепи.

Допитані судом неповнолітні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_12 підтвердили факт побиття 1 грудня 2012 року біля Будинку Культури в с.Рогозянка ОСОБА_13, який заступився за дівчину, ОСОБА_3, що перебував у стані алкогольного сп'яніння. Після примирення ОСОБА_1 сів за кермо і допоміг ОСОБА_3 завести автомобіль, потім запропонував усім сідати в салон. Вони сіли щоб їхати додому, а ОСОБА_3 відмовився і щось ОСОБА_1 незрозуміле сказав. Після цього вони швидко поїхали. Через деякий час врізались у паркан будинку, налякавшись, втекли, а коли повернулись, то побачили, що ОСОБА_3 свариться з гр.ОСОБА_11 і між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 знову відбувалась бійка.

Факт нанесення ОСОБА_1 в ході сварки удару в обличчя ОСОБА_3, що виникла в місці наїзду автомобіля на огорожу, підтвердила свідок ОСОБА_14, яка із пояснень ОСОБА_1 взнала, що автомобіль ОСОБА_13 не належав.

Свідок ОСОБА_10 пояснив суду обставини сварки біля Будинку Культури між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, а потім бійки.

Згідно висновку судово-медичного експерта №55/45-ОКБ/13 від 25 лютого 2013 року, у ОСОБА_3 був виявлений закритий перелом гілки нижньої щелепи зліва, в області 32.33 зубів з незначним зміщенням, отриманий від дії тупого твердого редмету і відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я.

Данними висновку автотоварознавчої експертизи №163 від 25 квітня 2013 року встановлено, що ринкова вартість автомобіля ВАЗ 2103, д.н.63662, станом на 2 грудня 2012 року складає 10470 гривень 83 коп.

Крім наведених доказів, в обгрунтування обвинувачення суд послався на інші достовірні та допустимі докази, які підтверджують правдивість показів потерпілого, в сукупності з наведеними вище показами свідків доводять винність засудженого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а саме: на покази свідків в судовому засіданні ОСОБА_15 та ОСОБА_16- очевидців наїзду автомобіля на паркан, в якому знаходилось двоє хлопців і водій; дані протоколу огляду автомобіля ВАЗ 2103, д.н. НОМЕР_1, власником якого, згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2, являється гр. ОСОБА_5; покази свідка ОСОБА_5, дані протоколу огляду автомобіля від 21 лютого2013 року, виписку із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_3, зобов'язальну розписку від 2 грудня 2012 року.

Докази по справі досліджені з достатньою повнотою.

З урахаванням наведеного, колегія суддів вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 умисно, на грунті раптово виниклих неприязнених відносин, мав намір і бажав заподіяти тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4, який був ініціатором бійки, заподіявши йому зазначені у висновку судово-медичної експертизи тілесні ушкодження, при обставинах, на які вказува потерпілий щодо механізму їх нанесення. Крім цього, колегія суддів вважає встановленим та доведеним факт незаконного заволодіння ОСОБА_1 транспортним засобом, автомобілем ВАЗ - 2103, державний номер НОМЕР_1, переданий ОСОБА_4 його власником, ОСОБА_5

При таких обставинах, доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника про недоведеність вини у вчинені ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, неповноту дослідження доказів, не мають правових підстав і відхиляються. Колегія суддів вважає доведеним, що при обставинах, встановлених судом, були вчинені інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення, суд вірно кваліфікував його дії за ч.1 ст.122 КК України та ч.2 ст.289 КК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування у будь-якому разі судового рішення колегією не встановлено.

Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання ОСОБА_1 колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано, з дотриманням вимог ст.65 КК України, обрав йому покарання за вчиненя кримінальних правопорушень в вигляді позбавлення волі, обравши строк покарання в мінімальних межах, передбачених санкціями статей, по яких притягується до кримінальної відповідальності, з застосуванням ст. 70 КК України, а остаточне покарання, на підставі ст.75 КК України. При цьому суд в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених правопорушень, дані про особу обвинуваченного: наявність судимості, сімейний стан, формальний зміст характеристики, наступивші наслідки, неперебування на обліку у лікарів нарколога та психіатра.

До пом'якшуючих покарання обставин суд обгрунтовано відніс те, що ОСОБА_1 являється сиротою, до обтяжуючих - рецидив злочинів.

На думку колегії, призначене ОСОБА_1 покарання являється необхідним і достатнім та відповідає вимогам ч.2 ст.50 КК України. Підстав для пом'якшення покарання обвинуваченному не вбачається.

Розглядаючи доводи апеляції захисника в частині правильності стягнення понесених потерпілим витрат, колегія суддів вважає, що суд обгрунтовано, з посиланням на відповідні докази, стягнув ОСОБА_1 на користь ОСОБА_17 витрати на придбання медикаментів 338 грн. 53 коп. та 3200 грн. за надання юридичнї допомоги.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника-адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Золочівського районного суду Харківської області від 3 червня 2014 року, стосовно ОСОБА_13 залишити буз змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованного Суду України по розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженним, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення копії судового рішення.

СУДДІ:

____ _____ _____

Снігерьова Р.І. Соколенко В.Г. Шабельніков С.К.