Ухвала суду № 40698312, 02.09.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №645/4048/13-к Головуючий у суді 1 інстанції

Провадження № 11кп/790/1103/14 Алфьорова Т.М.

Категорія: ч.2 ст.307 КК України

У Х В А Л А

Іменем України

2 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого, судді - Соколенка В.Г.,

суддів - Шабельникова С.К., Снігерьової Р.І.,

при секретарі - Рогожинському П.О.,

з участю прокурора - Кочетова В.Ю.,

захисника - ОСОБА_2,

здійснивши у місті Харкові, у приміщенні суду, у відкритому судовому засіданні апеляційний розгляд у кримінальному провадженні №12013220010000120 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_2 та прокурора Бондаренка О.С. на вирок Фрунзенського районного суду міста Харкова від 26 червня 2014 року стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, раніше засуджувався: 26 листопада 2007 року Орджонікідзевський районним судом міста Харкова за ч.1 ст.296, ч.1 ст.309 КК України до 2 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України - випробувальний термін 2 роки, 10 грудня 2009 року Фрунзенським районним судом міста Харкова за ч.1 ст.164, ст.71 КК України до 2 років 2 місяців позбавлення волі, 22 листопада 2011 року цим же судом за ч.1 ст.263 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України - випробувальний термін 2 роки, обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -

В с т а н о в и л а:

Фрунзенський районний суд міста Харкова 26 червня 2014 року ухвалив вирок стосовно ОСОБА_3, якого визнав винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, та призначив йому за цим законом покарання - 6 років 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією половини майна, яке є його власністю, а остаточне на підставі ч.1 ст.71 КК України - 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією половини майна, яке є власністю обвинуваченого.

Також ухвалено стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати за проведення експертиз у розмірі 1181 гривня 16 копійок та 782 гривні 40 копійок.

Як вбачається із формулювання обвинувачення, визнаного судом першої інстанції доведеним, у 2012 році ОСОБА_3 вчинив незаконні дії з особливо небезпечними наркотичними засобами - канабісом за таких обставин.

Так, 21 квітня у дворі будинку АДРЕСА_1 міста Харкова обвинувачений у невстановленої досудовим слідством особи придбав 8, 9157 грам канабісу та з метою збуту почав його зберігати за місцем свого проживання.

23 квітня у цьому ж місці ОСОБА_3, діючи з корисливих мотивів, збув - продав ОСОБА_4 за 100 гривень канабіс. Цього ж дня останній видав співробітникам міліції 2, 6316 грам канабісу.

Наступного дня ОСОБА_3, знаходячись біля вищевказаного будинку та діючи з корисливих мотивів, знову збув - продав ОСОБА_4 за 100 гривень канабіс. Пізніше співробітники міліції отримали від ОСОБА_4 2, 4737 грам канабісу.

24 квітня біля зазначеного будинку співробітники міліції вилучили у обвинуваченого два паперових згортка з речовиною сіро-зеленого кольору рослинного походження, які він зберігав при собі з метою збуту наркотичних засобів, а потім встановили, що вилучена речовина - 3, 8101 грам канабісу.

В своїй апеляційній скарзі прокурор Бондаренко О.С. посилається на те, що суд істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону: обґрунтував вирок недопустимими доказами - поясненнями свідка ОСОБА_5, протоколами одночасного допиту осіб, не надав можливості учасникам судових дебатів обмінятися репліками, а тому просить скасувати вирок та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Апеляція захисника ОСОБА_2 містить вимогу не тільки про скасування судового рішення, але й про закриття кримінального провадження з тих мотивів, що пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення не доведено, суд не допитав свідка ОСОБА_6, безпідставно залишив без уваги показання інших свідків, не дав належної оцінки доказам, в тому числі поясненням співробітників міліції.

Вислухавши доповідь судді, пояснення прокурора та захисника щодо незаконності судового рішення, необхідності його скасування і призначення нового судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вбачає підстави для скасування вироку.

Так, ст.9 КПК України передбачено, що суд та службові особи органів державної влади, які мають відношення до здійснення кримінального провадження, повинні неухильно дотримуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно ст.ст.20, 42 КПК України, підозрюваний, обвинувачений має право на захист, в тому числі знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють чи обвинувачують, а слідчий, прокурор та суд зобов'язані забезпечити можливість здійснення цих прав.

Відповідно до ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Що ж до змісту обвинувального акту, то поряд з іншими відомостями він повинен містити виклад фактичних обставин правопорушення, які прокурор вважає встановленими, і формулювання обвинувачення - ч.2 ст.291 КПК України.

Як витікає із вимог ст.23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

На підставі ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Окрім цього, згідно ст.ст.370, 374 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Проте при здійсненні кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 наведені норми кримінального процесуального закону були порушені.

Зокрема, як вбачається із змісту обвинувального акта та вироку, формулювання обвинувачення викладено в цих процесуальних документах неконкретно і неоднозначно, що відноситься до відображення ваги канабісу, у збуті якого обвинувачується ОСОБА_3, об'єднані єдиним умислом всі епізоди протиправних дій з наркотичними засобами чи це окремі злочини. Допущений недолік свідчить про обмеження можливостей ОСОБА_3 захищатись передбаченими законом засобами від обвинувачення.

Суд вважає встановленим те, що ОСОБА_3 вилучений у нього канабіс зберігав саме з метою збуту, на той же час в мотивувальній частині вироку не зазначені докази на підтвердження цієї обставини - мети збуту. За клопотанням сторони захисту суд допитав під час судового розгляду свідка ОСОБА_5, а потім послався на її пояснення у вироку, проте не з'ясував питання дотримання вимог ст.390 КПК України і допустимості врахованих доказів.

У судовому рішенні на підтвердження обвинувачення вказані протоколи очних ставок, одночасного допиту осіб і огляду вилучених речей, також постанова про визнання матеріальних об'єктів речовими доказами, тобто суд наводить не докази, а джерела доказів. При цьому знову залишені без уваги вимоги ст.ст.23, 86 КПК України про обов'язок суду безпосередньо дослідити показання, речі та документи, що докази повинні бути допустимими.

Таким чином, при здійсненні кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, допущені не тільки істотні порушення кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення - порушено право обвинуваченого на захист, але й має місце невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження.

Отже, всупереч ст.370 КПК України судове рішення стосовно ОСОБА_3 не є законним, обґрунтованим та вмотивованим, згідно пунктів 2,3 ч.1 ст.409, ч.1 ст.412, ст.415 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Що ж до обґрунтувань апеляційної скарги захисника про недоведеність вини обвинуваченого у незаконних діях з наркотичними засобами, то колегією суддів вони не перевіряються, оскільки обвинувальний вирок скасовується з підстави істотних порушень кримінального процесуального закону і буде здійснюватися новий судовий розгляд.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 376, 405, п.6 ч.1 ст.407, пункти 2,3 ч.1 ст.409, ст.411, ч.1 ст.412, ст.ст.415, 419 КПК України, колегія суддів,

П о с т а н о в и л а:

Вирок Фрунзенського районного суду міста Харкова від 26 червня 2014 року стосовно ОСОБА_3 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_____ _____ _____

Соколенко В.Г. Шабельніков С.К. Снігерьова Р.І.