Постанова № 40696870, 23.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2014 р. Справа№ 910/4116/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Гончарова С.А.

Іоннікової І.А.

за участю представників:

від прокуратури: Пилипенко Т.А. - посв. № 018324

від позивача: не з'явився

від відповідача: Герасимів А.Й. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 року у справі № 910/4116/13 (головуючий суддя: Котов О.В., судді: Босий В.П., Морозов С.М.)

за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Закритого акціонерного товариства «Транспортник»

про розірвання правочину та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Закритого акціонерного товариства «Транспортник» про розірвання договору оренди земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 25-а, кадастровий номер 8000000:88:061:0001, укладеного 25.12.2008р. між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством «Транспортник» та зобов'язання Закритого акціонерного товариства «Транспортник» повернути земельну ділянку площею 38 585,00 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 25-а Київській міській раді.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 у справі № 910/4116/13 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 у справі № 910/4116/13 скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального права (ст.ст. 21, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 141 Земельного кодексу України) та норм процесуального права (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України), а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Представник відповідача 16.09.2014 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги заступника прокурора, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 для розгляду справи № 910/4116/13 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Гончарова С.А., Іоннікової І.А.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши думку учасників судового процесу, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

25.12.2008 між Київською міською радою (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Транспортник» (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір).

Відповідно до положень п.п. 1.1, 3.1. Договору Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 528/528 від 16.10.2008 за актом приймання передачі передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку на 15 (п'ятнадцять) років.

Об'єктом оренди відповідно до п. 2.1. Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Дегтярівська, 25-а у Шевченківському районі м. Києва;

- розмір - 38 585 кв.м.;

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями, паркінгом та готельно-офісним центром;

- кадастровий номер - 8000000:88:061:0001.

Передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації договору (п. 6.1. Договору).

25.12.2008 Договір оренди земельної ділянки було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 1512, а 30.12.2008 Договір було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис за № 91-6-00830 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Виходячи зі змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Отже, до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на порушення права позивача, на захист якого подано позов, або утверджують за собою право, яке належить позивачу тощо, тобто ті, які свідчать про те, що право позивача порушене або оспорюється. Зазначені обставини входять до підстав позову і підлягають дослідженню, оскільки, суд, приймаючи рішення, має встановити чи мають місце факти порушення чи оспорення суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов.

Тобто, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, при зверненні до суду з розглядуваним позовом, прокурором та позивачем, перш за все, повинно бути доведено факт порушення його речового права з боку відповідача.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями п.п. 4.1, 2.2 Договору сторони погодили, що орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який Орендар самостійно розраховує та вносить Орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата встановлюється у розмірі 4% відсотків від нормативної грошової оцінки.

У п. 4.7. Договору визначено, що орендна плата вноситься Орендарем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на визначний рахунок.

Згідно з витягом з технічної документації № Ю-23743/2008 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) на час укладання Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 61 708 060,35 грн. (п. 2.2. Договору).

З п. 8.4. Договору оренди вбачається, що Орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату.

Позов мотивовано тим, що відповідач свої зобов'язання з внесення орендної плати належним чином не виконує, що, на думку заявника, є належною та достатньою підставою для розірвання укладеного між позивачем та відповідачем Договору.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

З норми п. «д» ст. 141 Земельного кодексу України вбачається, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Пунктом 11.4. Договору передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

При цьому, за змістом п. 2.23 Постанови №6 від 17.05.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Відповідно до довідок: № 655/9/18.6-28 від 18.02.2013р., № 239/9/18.6-28 від 24.01.2013р. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, відповідачем з 02.03.2010р. плата за землю не вноситься, що стало підставою для облікування за останнім податкового боргу в сумі 7 974 074,51 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до Міністерства доходів і зборів України, начальника Головного управління Міністерства доходів у м. Києві та начальника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва з листом № 164/Д від 12.12.2013р. та заявою б/н від 12.12.2013р. про розстрочку податкового боргу в сумі 10 130 612,63 грн., що виник, в тому числі, з Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000:88:061:0001.

Рішенням № 1 від 24.01.2014 Міністерства доходів і зборів України Публічному акціонерному товариству «Транспортник» /21514186/, тобто відповідачу по справі, надано розстрочку сплати податкового боргу до 15.12.2014р.

30.01.2014 між відповідачем та Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві. було укладено договір № 2 про розстрочення податкового боргу, відповідно до якого Державна податкова інспекція надає відповідачу розстрочення сплати податкового боргу по орендній оплаті на загальну суму 10 130 612,63 грн. під проценти строком з 24.01.2014р. по 15.12.2014р.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає що Орендарем сплачено на користь Орендодавця грошові кошти спрямованих в оплату: земельного податку, розстроченого боргу та пені за розстрочений борг, що підтверджується платіжними дорученнями №№: 44, 45, 47, 48, 50, 51, 52, 54, 55, 73, 74, 80, 81, 90, 91, 115, 118, 123, 124, 127, 144, 148, 149, 150 та 151 (копії платівок в справі).

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо відсутності підстав для розірвання Договору оренди земельної ділянки на даний момент.

Крім того, судом правомірно прийнято до уваги наявність у період з 02.03.2010р. по 2012р. спорів щодо розміру заборгованості з орендної плати, що підтверджується наявними в матеріалах справи судовими рішеннями по справах № 2а-12501/11/2670, № 826/808/13-а та № 2а-1054/12/2670.

Судом також враховано знаходження у той час Публічного акціонерного товариства «Транспортник» в процедурі банкрутства, про що свідчать ухвали господарського суду 29.11.2012р. та від 26.03.2013р. по справі № 5011-28/16878-2012.

Враховуючи, що підстави для розірвання Договору відсутні, колегія суддів приходить до висновку, що пов'язані з нею вимоги про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку, також не підлягають задоволенню, у зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга Заступника прокурора міста Києва є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 року по справі № 910/4116/13 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/4116/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді С.А. Гончаров

І.А. Іоннікова