Постанова № 40696869, 23.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2014 р. Справа№ 910/14737/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Мельниченко О.В.

за участю представників сторін:

від прокуратури : Грищенко М.А. ( посвідчення № 011875 від 28.10.2012р.)

від позивача 1: Северин Р.І. ( за довіреністю №25/2012 від 15.07.2014 р.)

від позивача 2: не з'явився

від відповідача: Бокурос С.С. ( за довіреністю №01/14 від 06.01.2014 р.), Мога М.В. ( за довіреністю №02/14 від 06.01.2014р.)

розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері

на рішення Господарського суду м. Києва від 07.08 .2014р.

у справі № 910/14737/14 (суддя: Бойко Р.В.)

за позовом Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та Військової частини 2269

до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти"

про припинення договору та витребування майна

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року перший заступник прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та Військової частини 2269 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Українські вертольоти» , в якій просив припинити договір № 2\12-ФС оренди повітряного судна Мі-8МТ № 94614 від 03 квітня 2012 року, укладений між військовою частиною 2269 ( код ЄДР 14322859) та приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Українські вертольоти» (код ЄДР 31792885) та зобов'язати відповідача повернути за актом прийому-передачі військовій частині 2269 державне майно - вертоліт Мі-8МТ № 94614, вартістю 2 755 439,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2014 року у справі №910/14737/14 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що за змістом спірних договорів обов'язок орендаря щодо повернення орендованого майна у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин пов'язаний з відповідною вимогою орендодавця, з якою останній не звертався та прийшов до висновку про відсутність необхідних умов з настанням яких положення розділу 11 Договору оренди (п.п. 11.1, 11.6) передбачають виникнення у відповідача обов'язку повернення орендованого майна.

Не погоджуючись з рішенням суду, перший заступник прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2014 року у справі № 910/14737/14 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги наявність правових підстав у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин для припинення договору № 2/12-ФС оренди повітряного судна Мі-8МТ №94614 від 03.04.2012 року, укладеного між позивачем 2 та відповідачем, та зобов'язання останнього повернути наведений вертоліт позивачу 2.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2014 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері та призначено розгляд справи на 23.09.2014 р.

22.09.2014 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив, залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

23.09.2014 року представник Військової частини 2269 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача 2 , за наявними у справі доказами

В судовому засіданні 23.09.2014 року представник прокуратури, підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Міністерства внутрішніх справ України, заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, рішення без змін, в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.04.2012 р. між військовою частиною 2269 (орендодавець) та відповідачем було укладено договір №2/12-ФС оренди повітряного судна Мі-8МТ №94914 ("Договір оренди") (а.с.9)

За умовами вищезазначеного договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - вертоліт Мі-8МТ, заводський номер 94614. Строк дії договору, визначений п.14.1 договору оренди, який укладено строком на вісім років, і діє з 03.04.2012 р. до 03.04.2020 р., включно.

Відповідно до акту приймання-передачі вертольота від 03.05.2012 р. (а.с. 16), на виконання умов вищезазначеного договору, орендодавцем було передано, а орендарем прийнято в строкове платне користування вертоліт Мі-8МТ, заводський номер 94614.

Пунктом 11.1 договору оренди, передбачено, що сторони звільняються від виконання зобов'язань за цим договором, якщо це викликано форс-мажорними обставинами. Під такими обставинами розуміють: особливий період в державі, введений згідно з чинним законодавством.

Згідно із п.п. 14.6, 14.7 договору оренди одностороння відмова від даного договору не допускається. Чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого повітряного судна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря - юридичної особи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що прокурором не доведено, а в судовому засіданні не встановлено правових підстав для припинення дії Договору оренди та зобов'язання відповідача повернути спірне майно, оскільки відсутні докази звернення позивача 2, в порядку положень п.п. 11.1,11.6 договору оренди, з вимогою до відповідача про повернення об'єкту оренди, що за поясненнями позивачів зумовлено недоцільністю вилучення у орендаря на сьогоднішній день повітряного судна.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Умови зміни та розірвання договору передбачені ст.. 188 ГК України.

Відповідно до спеціального закону, а саме ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно було встановлено, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору оренди №2\12-ФС від 03.04.2012 року- одностороння відмова від даного договору не допускається. Дія цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого повітряного судна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря - юридичної особи.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі про наявність підстав для припинення дії Договору оренди та зобов'язання відповідача повернути спірний вертоліт позивачу 2 у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин, які зумовлені особливим періодом в державі - проведення антитерористичної операції на території низки регіонів України, з посиланням на положення п.п. 11.1, 11.6 Договору оренди, колегія суддів вважає необґрунтованими зважаючи на наступне.

Пунктом 11.1 Договору оренди передбачено, що сторони звільняються від виконання зобов'язань за цим договором, якщо це викликано форс-мажорними обставинами. Під такими обставинами розуміють: особливий період в державі, введений згідно з чинним законодавством.

Тобто, наведеним положенням встановлено таку підставу для зміни (звільнення від виконання) зобов'язань сторін за Договором оренди як настання особливого періоду в державі, введеного згідно з чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дійсно станом на сьогоднішній день з огляду на положення Указу виконуючого обов'язки Президента України від 14.04.2014 р. №405/2014, Законів України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 р. №1126-VII, від 06.05.2014 р. №1240-VII, Закону України "Про оборону" вбачається існування в державі особливого періоду.

Проте, пунктом 11.6 Договору оренди у випадку настання форс-мажорних обставин відповідно до п. 11.1 цього договору на вимогу орендодавця орендар забезпечує повернення повітряного судна на базовий аеродром орендодавця або, за письмовим погодженням на інший аеродром чи регіон України, у справному стані із залишком ресурсу, який фактично має повітряне судно на момент повернення, в терміни, що визначені графіком повернення повітряного судна.

Таким чином, при укладенні договору сторонами було погоджено порядок повернення майна із оренди у випадку настання особливого періоду. При цьому, виникнення обов'язку відповідача повернути вертоліт із оренди ставиться в залежності від наявності вимоги про це позивача 2.

Однак, як видно з матеріалів справи та підтверджено представниками позивачів , вимог про повернення вертольоту через настання форс-мажорних обставин від орендодавця відповідачу не надходило.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника Міністерства внутрішніх справ України в судовому засіданні підтверджено відсутність вимоги про повернення державного майна та зазначено про недоцільність станом на сьогоднішній день надання орендованого за спірними правочинами вертольоту військовій частині 2269, оскільки повернення такого повітряного судна не дасть можливості його використання з огляду на відсутність достатньої кількості екіпажів для виконання польотів у бойових умовах та пального, а також з огляду на те, що такий вертоліт залучено до виконання завдань у складі миротворчих місій Організації Об'єднаних Націй, а тому його вилучення призведе до значних фінансових втрат.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що станом на сьогоднішній день відсутні необхідні умови з настанням яких положення розділу 11 Договору оренди (п.п. 11.1, 11.6) передбачають виникнення у відповідача обов'язку з повернення на користь позивача 2 орендованого майна.

Колегія суддів зазначає, що доводами апеляційної скарги та матеріалами справи, не підтверджено існування правових підстав для припинення дії Договору оренди та зобов'язання відповідача повернути спірний вертоліт позивачу 2, оскільки відсутні докази існування однієї із необхідних умов застосування положень п.п. 11.1, 11.6 Договору оренди.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 07.08.2014 року у справі № 910/14737/14, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2014 року у справі № 910/14737/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2014 року у справі № 910/14737/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/14737/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко