Постанова № 40696426, 04.08.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2014 р. Справа № 804/9489/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Неклеса О.М.,

при секретарі судового засідання Колесник І.О.,

за участю:

представника позивача Сироткіна О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольська зернова компанія» до Генічеської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопольська зернова компанія» (далі - ТОВ «Нікопольська зернова компанія», позивач) звернулось до суду з позовом до Генічеської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - Генічеська ОДПІ, відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2014 року № 0000262116 за платежем орендна плата з юридичних осіб у сумі 58 064, 25 грн. Генічеської міжрайонної ДПІ (Нижньосірогозьке відділення).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.03.2014 року податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000262116, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб у сумі 58 064, 25 грн., з яких за основним платежем 38 709, 50 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 19 354, 75 грн. Позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства на підставі необґрунтованих висновків в акті перевірки та підлягає скасуванню, оскільки зобов'язання зі сплати орендної плати задекларовані та сплачені філією «Сірогозький комбінат хлібопродуктів ТОВ «Нікопольська зернова компанія», якій були делеговані повноваження товариства щодо сплати орендної плати за землю та подання податкової звітності. Представник позивача в судовому засіданні окремо наголошував на тому, що застосування до позивача коефіцієнта індексації 1, 756 є незаконним, оскільки він застосовується виключно до ріллі, а не земель промисловості та транспорту. Нормативна грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення, яка була проведена у 2006 році, підлягає індексації на 01.01.2013 року на коефіцієнт 1, 254, а тому даний коефіцієнт не застосовується до земель позивача, оскільки їх нормативна грошова оцінка проведена у 1995 році. Окрім того орендодавець земельної ділянки не звертався до позивача із пропозицією внесення змін до договору оренди земельної ділянки. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2014 року № 0000262116 скасувати.

Представник відповідача у наданих до суду запереченнях проти позову з позовними вимогами не погодився. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2014 року № 0000262116 прийняте відповідачем на підставі акту від 03.02.2014 р. № 1/15-3/31337984 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Нікопольська зернова компанія» з питань сплати плати за оренду земель державної та комунальної власності за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року. Перевіркою встановлено, що позивач задекларував податкові зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб за 2013 рік не в повному обсязі (без урахування коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель та коефіцієнту, визначеного постановою КМУ від 31.10.2012 року № 1185) на суму 37 841, 25 грн. Таким чином на порушення вимог податкового законодавства позивачем за 2013 рік занижено орендну плату за земельну ділянку державної та комунальної власності на суму 37 841, 25 грн., в результаті чого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Таким чином податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2014 року № 0000262116 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, з огляду на що представник відповідача просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Представник відповідача у судові засідання, призначені на 28.07.2014 року та 04.08.2014 року не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали про відкриття провадження у справі, копії адміністративного позову та повістки про виклик у судове засідання, призначене на 28.07.2014 року) та факсограмою про направлення на адресу відповідача засобами факсимільного зв'язку повістки про виклик у судове засідання, призначене на 04.08.2014 року. Відповідно до ч. 1 ст. 38 КАС України відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки відповідач не повідомив, жодних клопотань, заяв, заперечень проти позову до суду не надав. Згідно з ч. 4 ст. 128 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Нікопольська зернова компанія» (код ЄДРПОУ 31337984) 05.07.2001 року зареєстроване Виконавчим комітетом Нікопольської міської ради.

Судом встановлено, що з 27.01.2014 року по 31.01.2014 року посадовою особою Геніченської МДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Нікопольська зернова компанія» з питань сплати плати за оренду земель державної та комунальної власності за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 03.02.2014 року № 1/15-3/31337984.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. п. 288.1., 288.2. ст. 288, п. 286.2. ст. 286, п. 287.1. ст. 287, п. 289.2 ст. 289 ПК України та донараховано підприємству орендну плату за землю в сумі 38 709, 50 грн., за 2013 рік (з урахування коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель та коефіцієнту визначеного постановою КМУ від 31.10.2012 року № 1185).

На підставі акту перевірки від 03.02.2014 року № 1/15-3/31337984 податковим органом було прийнято податкове повідомленням-рішенням від 31 березня 2014 року № 0000262116, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб у сумі 58 064, 25 грн., з яких за основним платежем 38 709, 50 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 19 354, 75 грн.

14.04.2014 року не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся із скаргою № 116 до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області).

14.05.2014 року рішенням ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області № 3112/10/21-2210-06-06 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу платника податків - без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області позивач 27.05.2014 року направив скаргу № 172 до Міністерства доходів і зборів України.

12.06.2014 року рішенням Міністерства доходів і зборів України № 10381/6/99-99-10-01-02-15 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу платника податків - без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що 22.01.2009 року між позивачем та Нижньосірогозькою районною державною адміністрацією Херсонської області було укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, загальною площею 22,0438 га на території Сірогозької сільської ради. За умовами договору, укладеного на 10 років, визначено встановлену суму орендної плати у грошовій формі і трикратному розмірі земельного податку - 35733 грн. щороку. Пунктом 10 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнту індексації, що заповнюється під час укладення або зміни умов договору оренди або подовження його дії.

У відповідності до абзацу 1 пункту 9 договору - орендна плата вноситься орендарем за земельні ділянки державної власності у грошовій формі в трикратному розмірі земельного податку, що становить 35 733 грн. щороку.

Пунктом 13 договору від 22.01.2009 року передбачено підстави перегляду розміру орендної плати.

Відповідно до умов п. 36 договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що відповідно до п. п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 288.1 ст. 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Разом із тим, ст. 30 Закону № 2535-ХІІ встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому, ст. 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що жодних змін щодо умов договору від 22.01.2009 року не здійснювалося.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подаються відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частинами за місяцями.

Згідно вимог п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частинами власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 288.4 ст. 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Положеннями п. 288.5 ПК України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

На думку відповідача, позивачем порушені вимоги п. п. 288.1., 288.2. ст. 288, п. 286.2. ст. 286, п. 287.1. ст. 287 ПК України, оскільки ТОВ «Нікопольська зернова компанія» використовувало невірні коефіцієнти при оцінці вартості окремої земельної ділянки, а саме 1, 059 замість 1, 254 та 1, 756.

Суд не погоджується з даними твердженнями, оскільки для врахування змін у рентному доході, який створюється при виробництві зернових культур, до показників нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 1 липня 1995 р. (з урахуванням індексації), застосовується коефіцієнт 1,756. (п. 5 Постанови КМУ від 31.10.2011 року № 1185). Але застосування до позивача такого коефіцієнта є протиправним, оскільки він застосовується виключно до ріллі, а не земель промисловості та транспорту.

Нормативна грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення, яка була проведена у 2006 році, підлягає індексації на 01 січня 2013 року на коефіцієнт 1, 254. Отже, даний коефіцієнт не застосовується до земель ТОВ «Нікопольська зернова компанія», оскільки їх нормативна грошова оцінка проведена у 1995 році.

Тотожна правова позиція також викладена в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2013 року у справі № 804/11174/13-а, яка відповідно до ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від сили 27.05.2014 року залишена без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 20.06.2014 року у відкритті касаційного провадженні по справі № 804/11174/13-а було відмовлено.

Положеннями ПК України передбачено, що питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди. Саме умови договору (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами і орендодавець має право вимагати сплати, а орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом такого договору, у визначеному договором розмірі. Те, що п.288.5. ПК України закріплює мінімальне та максимальне значення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності означає лише те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованою законодавством ціною.

Аналізуючи наведені вище законодавчі норми, суд доходить висновку, що положеннями ПК України передбачено, що питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору, з обов'язковим закріпленням розміру орендної плати в такому договорі.

Отже, саме умови договору є обов'язковими для виконання сторонами і орендодавець має право вимагати сплати, а орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою у визначеному договором розмірі.

Вимоги п. п. 288.5.1. ПК України стосовно мінімального розміру орендної плати стосуються узгодження розміру орендної плати при укладенні договору або ж при внесенні змін до нього, проте не можуть вважатися зобов'язанням орендаря, встановленим ПК України.

Положеннями ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В даному випадку недійсність договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) законом прямо не встановлена, рішення суду про визнання його недійсним відсутнє, доказів зворотнього відповідачем також не надано, а тому договір є правомірним.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, умови договору є обов'язковими для виконання сторонами. Відповідно, орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом вказаного договору, у визначеному договором розмірі.

Частиною ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено мінімальне значення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що свідчить про те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованою законодавством ціною.

Суд зазначає, що державна податкова служба відповідно до статті 2 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» була наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни в договори оренди землі відповідно до статей 12, 80, 83 Земельного кодексу України, статті 21 Закону України «Про оренду землі», статті 30 Закону України «Про плату за землю» наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Хоча зміна розміру земельного податку згідно із Законом № З09-VI є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної плати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.06.2013 р. по справі № 21-443а12.

Отже, суд виходить із того, що ні Закон України «Про плату за землю», ні інші нормативно-правові акти не закріплюють обов'язок орендаря перераховувати оренду плату (сплачувати її в більшому розмірі) в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати. Тобто орендар зобов'язаний буде сплачувати більший розмір орендної плати лише у випадку внесення відповідних змін до договору.

Враховуючи вищевикладене, зміна розміру орендної плати за землю можлива лише при зміні умов договору, які можуть бути внесені за згодою сторін або в судовому порядку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Генічеська МДПІ не є стороною договору, не вправі втручатися у відносини сторін договору оренди та нараховувати суми грошового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями на підставі норм ПК України, ігноруючи при цьому умови договору оренди землі.

Окрім того судом встановлено, що ТОВ «Нікопольська зернова компанія» має філію - «Сірогозький комбінат хлібопродуктів» ТОВ «Нікопольська зернова компанія», яка фактично використовувала вищезазначену земельну ділянку.

У відповідності до ч. 1 ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Відповідно до абз. 2 п. 4.2. Положення про філію «Сірогозький комбінат хлібопродуктів» ТОВ «Нікопольська зернова компанія», затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Нікопольська зернова компанія» від 28.03.2008 року підприємство передає філії право самостійного ведення податкового обліку, крім обліку податку на додану вартість.

Таким чином, філії «Сірогозький комбінат хлібопродуктів» ТОВ «Нікопольська зернова компанія» були делеговані повноваження товариства щодо сплати орендної плати за землю та подання податкової звітності.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2009-2013 років Філія «Сірогозький КХП» ТОВ «Нікопольська зернова компанія» своєчасно подавала звідність щодо користування земельною ділянкою, вносила орендну плату за землю та подавала податкові декларації з плати за землю.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.2014 року № 0000262116 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір сплачений згідно квитанції № 19180.100.1 від 04.07.2014 р. у розмірі 182, 70 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі наведеного вище, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.03.2014 року № 0000262116 Генічеської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Нижньосірогозьке відділення) за грошовим зобов'язанням з орендної плати з юридичних осіб у сумі 58 064, 25 грн., з яких за основним платежем - 38 709, 50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 19 354, 75 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольська зернова компанія» судовий збір у розмірі 182, 70 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 08 серпня 2014 року.

Суддя О.М. Неклеса