Рішення № 40695659, 22.09.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2014 р.Справа № 922/3098/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції (м. Харків) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Харків) , ОСОБА_3 (м. Харків) про стягнення 29870,82 грн. за участю представників сторін:

позивача - Камінська М.І. (довіреність №691/12 від 18.12.2012 р.);

відповідача ФОП ОСОБА_2 - не з'явився;

відповідача ОСОБА_3 - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ФОП ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за договором про надання овердрафту №015/0257/130655 від 27.03.2013 р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 29870,82 грн., з яких 28882,96 грн. - сума боргу за кредитом; 949,58 грн. - сума заборгованості по відсотках за кредитом; 38,28 грн. - сума пені за порушення строків сплати кредиту та відсотків. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач ФОП ОСОБА_2 не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором про надання овердрафту №015/0257/130655 від 27.03.2013 р., та відповідач ОСОБА_3 не виконала взяті на себе зобов'язання передбачені договором поруки №12/РЗ-01-07-1-0/178 від 27.03.2013 р. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 22.09.2014 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач (ФОП ОСОБА_2.) у призначене судове засідання 22.09.2014 р. не з'явився, ухвала про порушення провадження у справі від 25.07.2014 р. та ухвала суду від 12.08.2014 р., що були направлені відповідачеві рекомендованим листом за його поштовою адресою, вказаною в позовній заяві, яка також співпадає з адресою в спеціалізованому витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №19327159 від 22.09.2014 р., повернулись до господарського суду з довідкою Укрпошти про закінчення терміну зберігання.

Відповідач (ОСОБА_3) в судове засідання 22.09.2014 р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Ухвала суду про порушення провадження у справі від 25.07.2014 р., що була направлена відповідачеві рекомендованим листом за його поштовою адресою, вказаною в позовній заяві, яка також співпадає з адресою в спеціалізованому витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №19327212 від 22.09.2014 р., повернулась до господарського суду з довідкою Укрпошти про закінчення терміну зберігання. Ухвала суду від 12.08.2014 р. була отримана відповідачем особисто, про що свідчить підпис на поштовому повідомленні №025074 про вручення поштового відправлення, яке долучене судом до матеріалів справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи й відсутність їх представників не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27.03.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (надалі за текстом - банк, кредитор, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - позичальник) укладено договір про надання овердрафту №015/0257/130655.

Відповідно до п.1.1 договору про надання овердрафту №015/0257/130655 від 27.03.2013 р., кредитор на умовах договору надає позичальнику можливість використання овердрафту з поточного рахунку в межах діючого поточного ліміту, внаслідок чого за зазначеним поточним рахунком виникає дебетове сальдо.

Згідно п.1.3 договору про надання овердрафту №015/0257/130655 від 27.03.2013 р., максимальний ліміт за договором складає 29000,00 грн., в межах якого встановлюється поточний ліміт. Визначення розміру поточного ліміту та порядок його встановлення здійснюється відповідно до пунктів 2.4, 2.5. договору. Поточний ліміт за договором не може перевищувати 40% від середньомісячних надходжень за останні дванадцять календарних місяців на всі поточні рахунки позичальника, відкриті у кредитора (якщо строк наявності відкритого поточного рахунку становить менше дванадцяти місяців, то розрахунок середньомісячних надходжень проводиться з урахуванням фактичного строку наявності відкритого поточного рахунку). На дату укладання договору поточний ліміт дорівнює максимальному ліміту. Позичальник має право використовувати овердрафт при наявності встановленого максимального ліміту. У разі скасування максимального та поточного лімітів позичальник не має право використовувати овердрафт.

Відповідно до п.1.4 договору про надання овердрафту №015/0257/130655 від 27.03.2013 р., з моменту виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку, кредитор є таким, що надав позичальнику овердрафт. Дебетове сальдо, зафіксоване на поточному рахунку на кінець кожного календарного дня, є заборгованістю позичальника за овердрафтом.

Згідно п. 3.1 договору про надання овердрафту №015/0257/130655 від 27.03.2013 р., процентна ставка за користування овердрафтом є фіксованою та становить 21% річних. У разі скасування максимального та поточного лімітів, відповідно до статті 7 договору, з дати скасування лімітів - фіксована процентна ставка становить 40% річних.

Пунктом 3.2 договору про надання овердрафту №015/0257/130655 від 27.03.2013 р. встановлено, що нарахування процентів за овердрафтом здійснюється щоденно на фактичну заборгованість позичальника за овердрафтом протягом всього строку наявності безперервного дебетового сальдо.

Відповідно до п.3.4 договору про надання овердрафту №015/0257/130655 від 27.03.2013 р., позичальник сплачує проценти щомісяця в день, що відповідає календарному дню відкриття поточного рахунку, а саме 19 числа (якщо календарний день відкриття поточного рахунку у поточному місяці відсутній, то таке погашення відбувається в останній календарний день поточного місяця) з врахуванням наступних періодів: - в першому календарному місяці користування овердрафтом - за період з дня надання овердрафту по день, що передує календарному дню відкриття поточного рахунку; - в наступних календарних місяцях - за період з календарного дня відкриття поточного рахунку попереднього місяця (включно) по день, що передує календарному дню відкриття поточного рахунку; - в останній календарний місяць користування овердрафтом/кредитною заборгованістю - за період з календарного дня відкриття поточного рахунку попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення овердрафту/кредитної заборгованості.

Статтею 4 договору про надання овердрафту №015/0257/130655 від 27.03.2013 р. передбачено, що протягом строку доступності овердрафту позичальник зобов'язаний здійснювати погашення овердрафту не пізніше останнього дня максимального строку безперервного дебетового сальдо. Якщо останній день максимального строку безперервного дебетового сальдо не є банківським днем, то таке дебетове сальдо має бути погашено в останній банківський день, що передує останньому дню максимального строку безперервного дебетового сальдо. Всі зобов'язання позичальника щодо погашення будь-якої заборгованості за договором повинні бути виконані не пізніше дати закінчення строку доступності овердрафту. Погашення овердрафту відбувається за рахунок коштів, що надходять на поточний рахунок позичальника. Овердрафт є погашеним у випадку відсутності на поточному рахунку дебетового сальдо.

Позивач (кредитор) виконав перед позичальником свої зобов'язання за вищевказаним Кредитним договором у повному розмірі, надавши відповідачу передбачений договором про надання овердрафту №015/0257/130655 від 27.03.2013 р. суму кредиту, проте, позичальник свої зобов'язання по договору щодо повного та своєчасного повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним не виконав неналежним чином, внаслідок чого, у позичальника виникла заборгованість за договором та складає 28882,96 грн. - сума заборгованості за кредитом; 949,58 грн. - сума заборгованості по відсотках за кредитом.

27.03.2013 р. в забезпечення виконання позичальником Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 зобов'язань за договором про надання овердрафту №015/0257/130655 від 27.03.2013 р., між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №12/РЗ-01-07-1-0/178, відповідно до умов якого (п.1.1), поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов'язаний повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, сплатити комісії в розмірах, передбачених кредитним договором, сплатити пені, штрафи, передбачені кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки банку, пов'язані із неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору.

З спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №19327212 від 22.09.2014 р. ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем, датою державної реєстрації ФОП є 20.05.1998 р.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з тим, що позичальник порушив умови договору щодо своєчасного внесення кредитних платежів, позичальнику направлено вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань за договором про надання овердрафту №015/0257/130655 від 27.03.2013 р., а також поручителю направлено вимогу про виконання грошових зобов'язань за договором поруки №12/РЗ-01-07-1-0/178 від 27.03.2013 р., в яких позивач повідомив позичальника та поручителя (відповідачів) про порушення позичальником - ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором про надання овердрафту №015/0257/130655 від 27.03.2013 р., та вимагав повернути кредит та сплатити відсотки по ньому, а також погасити виниклу пеню за прострочення кредиту, проте зазначені вимоги залишилися без відповіді, позичальник та поручитель (відповідачі) заборгованість не сплатили.

На момент прийняття рішення по справі, в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачами заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідачі не надали суду жодного документу, які б підтверджували сплату заборгованості за договором про надання овердрафту №015/0257/130655 від 27.03.2013 р. та не надали документи, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором про надання овердрафту №015/0257/130655 від 27.03.2013 р., а саме суми боргу за кредитом в розмірі 28882,96 грн. та суми заборгованості по відсотках за кредитом в розмірі 949,58 грн.

Позивачем також заявлена до стягнення пеня у розмірі 38,28 грн.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно п. 10.2 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період існування заборгованості, за кожний день прострочення.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приймаючи до уваги невиконання позичальниками та поручителем взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами, та договором поруки, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість нарахування заявленої до стягнення пені у розмірі 38,28 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідачів витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн., оскільки з їх вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61096, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; свідоцтво про державну реєстрацію ФОП від 16.01.1997 р.) та ОСОБА_3 (61195, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2; НОМЕР_3, виданий Московським МВ ХМУ УМВС України в Харківській обл. 24.07.1997 р.; свідоцтво про державну реєстрацію ФОП від 20.05.1998 р.) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) в особі Харківської обласної дирекції (61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11, код ЄДРПОУ 23321095) суму боргу за кредитом в розмірі 28882,96 грн., суму заборгованості в розмірі по відсотках за кредитом в розмірі 949,58 грн., суму пені за порушення строків сплати кредиту та відсотків в розмірі 38,28 грн. та судовий збір 1870,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.09.2014 р.

Суддя Г.І. Сальнікова