Ухвала суду № 40695044, 17.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року Справа № 876/5067/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

судців Шавеля Р.М., Савицької Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної Н.І.,

представника відповідача Хильченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ПП «Ортлайн» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року по справі №2а-10844/12/1370 за позовом ПП «Ортлайн» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року по справі №2а-10844/12/1370 відмовлено в задоволенні позову ПП «Ортлайн» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про

скасування податкового повідомлення-рішення від 16.10.2012 року №0002121552.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову суду скасувати та задовольнити позов. Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи. Вказує на те, що позивачем було подано до суду належні та допустимі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у справі, та пов'язані з рухом активів і виконанням зобов'язань за укладеними договорами. Останні відповідають змісту, відображеному в податкових накладних на придбання товару, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, тому відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд проведено за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги

заперечила та просила таку залишити без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 01.10.2012 року працівниками Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області проведено камеральну перевірку ПП «Ортлайн» щодо виявлених помилок (порушень) за грудень 2010 року та жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість №564/1520/32200974 (далі - акт перевірки).

На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області винесено податкове повідомлення - рішення від 16.10.2012 року №0002121552, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 19627,50 грн., в тому числі за основним платежем 15702 грн., та за штрафними санкціями 3925,5 грн. Вказане податкове повідомлення - рішення за наслідками адміністративного оскарження залишене без змін, а скарга ПП «Ортлайн» - без задоволення.

Із акта перевірки вбачається, що податковим органом встановлено порушення пп. 3.1.1, 4.1, 7.2.3, 7.3.1, 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, 201.5, 201.6, 201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого зменшено податковий кредит за грудень 2010 року та жовтень 2011 року на загальну суму ПДВ - 15702 грн. та відповідно збільшено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в сумі 15702 грн. Такі висновки мотивовані тим, що згідно автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено завищення податкового кредиту ПП «Ортлайн» за грудень 2010 року на суму ПДВ 8552,21 грн. по контрагенту ПП «МКМ - Сервіс» та за жовтень 2011 року на суму ПДВ 7149,52 грн. по контрагенту ПП «Будівельні Матеріали Плюс ЛВ». При перевірці були використані акти перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 23.06.2011 року №1649/23 - 209/35383180 та ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 10.02.2012 року №178/23-209/37741019. У вказаних актах перевірки встановлено, що ПП «МКМ - Сервіс» декларувало у податковій звітності господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств, які фактично не відбувались, отже є нікчемними, у зв'язку з тим, що первинні документи для перевірки не представлено. Відсутність у ПП «МКМ - Сервіс» основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів вказує про неможливість фактичного отримання та продажу товарів (робіт, послуг). Також вказано, що у ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатних працівників і фахівців, які приймали участь у здійсненні господарських операцій, що на думку податкового органу вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами - постачальниками і підприємствами - покупцями товарів (робіт, послуг). Таким чином, відповідач стверджує про те, що господарські операції між позивачем та контрагентом ПП «МКМ - Сервіс» у грудні 2010 року та контрагентом ПП «Будівельні Матеріали Плюс ЛВ» у жовтні 2011 року не мали реального характеру, оскільки не підтверджені відповідними первинними

документами.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що здійснення поставки товарів на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а тому відсутність документів на перевезення може свідчити про нездійснення самих господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з наступних підстав.

Так, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської

операції.

Із інструкції П-7, зокрема з п.29 вбачається, що за результатами прийому продукції по якості і комплектності за участю представників, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції. Такий акт повинен бути складений в день закінчення прийому товару по якості і комплектності та в ньому вказується: найменування отримувача,

його адреса, номер, дата акта, місце приймання товару, час початку і закінчення прийому товару, причини затримки поставки товару, якщо такі мали місце, прізвища та ініціали осіб, які брали участь у прийманні товару та складенні акту, їх посади, дата і номер документа на підтвердження повноважень представника на участь в перевірці продукції, найменування та адреса виробника і постачальника, дата і номер телефонограми чи телеграми про виклик представника виробника (відправника) чи відмітка про те, що виклик виробника основними і особливими умовами поставки не передбачений, номер і дата договору на поставку продукції, рахунки - фактури, транспортної накладної (коносамента) і документа, що підтверджує якість продукції, дата поставки товару та час поставки продукції на склад отримувача, умови зберігання продукції на складі отримувача до складення акта; стан упаковки, кількість продукції, дані про опломбування товару, кількість (вага) повне найменування продукції, що фактично оглядається, недоліки продукції, номера стандартів, технічних умов, зразків (еталонів) по яких проводиться перевірка якості продукції, та інші дані. Акт підписується всіма особами, що брали участь в перевірці якості і комплектності продукції. До акта додаються документи виробника (відправника) на підтвердження якості та комплектності продукції, транспортні документи (накладна, коносамент), документ на підтвердження повноважень представника, що здійснював приймання товару, акт відбору

зразків (проб) і висновок по результатам аналізу.

Відповідно до п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій

у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену

зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 7.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому

числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -

зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до положень п. 198.1. ПК України із змінами і доповненнями, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або

фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ПК України із змінами і доповненнями датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що

підтверджено податковою накладною.

Відповідно до положень п. 198.3 ПК України із змінами і доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ПК України із змінами і доповненнями). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Також суд першої інстанції констатував, що на підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» у жовтні 2011 року позивачем представлено копію видаткової накладної на поставку будівельних матеріалів (цементу, електродів, труб сталевих, сталі, щебеню, блискавковідводу), податкової накладної. На підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ПП «МКМ - Сервіс» у грудні 2010 року позивачем представлено копію видаткової накладної на поставку будівельних матеріалів (цвяхів, плитки керамічної, кисню, дроту, дошки, щебеню тощо), податкової накладної. Також надано позивачем копії актів списання будматеріалів, копії платіжних доручень та копію електронного реєстру документів, довідка бухгалтера про відображення у бухгалтерському обліку вказаних операцій.

Колегія суддів погоджується, що із поданої позивачем копії довідки АБ №257271 від 30.06.2010 року вбачається, що до основних видів діяльності позивача відноситься: інші види оптової торгівлі, виробництво інших меблів, столярні та теслярські роботи, будівництво будівель, діяльність у сфері інжинірингу інші. На підтвердження факту використання придбаних будматеріалів у господарській діяльності, позивачем подано копію договору генпідряду №374 від 01.12.2010 року, укладеного між Львівським національним аграрним університетом як замовником та позивачем як виконавцем щодо проведення капітального ремонту каплиці, що знаходиться на території студмістечка у м. Дубляни. Також подано копію зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва, копію пояснювальної записки, локального кошторису будівництва, договірної ціни, позитивного висновку державної експертизи щодо кошторисної документації, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт. Щодо підтвердження використання у господарський діяльності придбаного блискавковідводу у ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ», позивачем подано копію договору №4 від 08.06.2011 року, укладеного між позивачем як виконавцем та військовою частиною А4623 по будівництву та ремонту блискавко захисних споруд майданчика відкритого зберігання №102.

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що для підтвердження реальності здійснених операцій між позивачем та контрагентами ПП «МКМ - Сервіс» та ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» обов'язковим є складення таких первинних документів як товарно - транспортні накладні, акта про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, акт приймання - передачі товару, копії довіреностей на отримання товару, документи складського обліку. Однак на пропозицію суду позивач не надав усіх первинних

документів.

Позивачем також було подано копії актів списання будівельних матеріалів, у яких відображено, що такі зберігались ним на складі матеріалів, були доставлені до місця виконання робіт, однак не було надано доказів того, яким чином придбані у контрагентів будівельні матеріали були доставлені на склад позивача, докази наявності у позивача складу для зберігання матеріалів, доказів транспортування будівельних матеріалів у місце їх використання (ремонту каплиці та будівництва та ремонту блискавко захисних споруд).

Також не були надані суду усі первинні документи, які б свідчили про транспортування товару від контрагентів ПП «МКМ - Сервіс» та ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» до позивача.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про необхідність врахування заперечення відповідача про те, що здійснення поставки товарів на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а тому відсутність документів на

перевезення може свідчити про нездійснення самих господарських операцій.

Із врахуванням того, що на підтвердження реальності операцій з купівлі будівельних матеріалів позивачем надано такі первинні документи як податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, враховуючи вимоги вищенаведених нормативних актів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що такі документи є недостатніми для підтвердження реальності операцій.

З огляду на наведене вище, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду, не надав інших доказів, які б не подавались суду першої інстанції з обґрунтуванням неможливості їх подання такому суду.

Враховуючи наведене, судове рішення відповідає закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ортлайн» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року по справі №2а-10844/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Шавель Р.М.

Савицька Н.В.

Повний текст ухвали складений 22.09.2014 року.