Постанова № 40689708, 29.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/5821/14-п Головуючий у І інстанції Вознюк С. М.Провадження № 33/780/648/14 Доповідач у 2 інстанції СвінціцькаКатегорія 429 29.09.2014

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2014 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Свінціцька О.П., з участю:

прокурора Корнєвої С.А., Саган Д.В.,

представника Київської митниці Міндоходів Захарова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2014 року,

в с т а н о в и в :

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2014 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку Вінницької області, працюючої бухгалтером ПП «Електрон», яка проживає АДРЕСА_1,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.471 МК України, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень з конфіскацією в дохід держави Україна грошових коштів у розмірі 14 229 доларів США.

Відповідно до зазначеної постанови, 24 травня 2014 року близько 08 години 10 хвилин, під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Відліт» терміналу «D» ДП ДМА «Бориспіль», громадянка України ОСОБА_2, яка відлітала з України до Нідерландів, м. Амстердам, літаком авіакомпанії «МАУ», рейсом 101, своїми діями обрала проходження митного контролю по каналу, позначеному символами зеленого кольору («зелений коридор»), тим самим, відповідно до ч.5 ст. 366 МК України заявивши, що переміщувані ним через митний кордон товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо вивезення за межі території України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення. Після перетину пасажиркою «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», пасажирці було поставлено запитання щодо наявності у неї готівки, на що вона відповіла, що має при собі 20 000 доларів США на двох з чоловіком. Після цього пасажирку було запрошено до службового приміщення митниці залу «Відліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль», де нею була видана готівка в розмірі 41 265 доларів США, 40 англійських фунтів стерлінгів, 50 шекелей, 290 російських рублів, 2 633 гривень, що знаходились у жіночій сумці та у відділенні валізи (ручна поклажа) пасажирки та переміщувались без ознак приховування. Зі слів пасажирки валюта належить їй та її чоловіку громадянину України ОСОБА_3, який слідує разом із нею. Пасажирка обрала проходження митного контролю «зеленим коридором», де передбачено наявність у громадян готівки у сумі, що не перевищує 10 000 євро (чи еквівалент цієї суми в іншій валюті). З виявленої суми пасажирці було пропущено 13 368 доларів США, 40 англійських фунтів стерлінгів, 50 шекелей, 290 російських рублів, 2 663 гривень (еквівалент 10 000 євро згідно курсу НБУ станом на 24.05.2014 року) та її чоловіку ОСОБА_3 пропущено 13 668 доларів США (еквівалент 10 000 євро, згідно курсу НБУ на 24.05.2014 рік). На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації та дозвільних документів пасажирка не надала, до моменту перетину нею «білої лінії» до інспекторів митниці з приводу декларування готівки не зверталася. Своїми діями громадянка ОСОБА_2 під час проходження митного контролю в залі «Відліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль» порушила встановлений ст.366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, яким обмежено переміщення валюти через митний кордон України відповідно до Постанови КМУ №436 від 21.05.2012..

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою застосувати до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень, без конфіскації 14 229 доларів США.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що при прийнятті вказаної постанови суд першої інстанції не врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Зазначає, що судом першої інстанції були проігноровані обставини, вказані нею в письмових поясненнях. Крім того, вказує, що об'єктивна сторона правопорушення, яке вона вчинила полягає в недекларуванні іноземної валюти при проходженні митного контролю в «зеленому коридорі», тобто, в зоні спрощеного митного контролю, відповідальність за що передбачена статтею 471 МК України, згідно якої передбачено накладення адміністративного стягнення у виді штрафу і конфіскація не задекларованої валюти. Просить суд врахувати, що у відповідності з положеннями статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Крім того, посилається на ст.9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 року, міжнародні договори, Європейську Конвенцію «З захисту прав людини і основних свобод», а також Протоколи 1,2,4,7,11, які є невід»ємною частиною Конвенції та рішення Європейського суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Вважає, що можлива конфіскація є втручанням в право ОСОБА_2 на повагу власності. Зауважує, що вивезення готівкової іноземної валюти з України не є незаконним, згідно з діючим законодавством України, більш того, законне походження грошових коштів, щодо яких є вимога про застосування конфіскації, ніким не оспорюється, так як у ОСОБА_2 наявна довідка ПАТ «Укрсоцбанк» про те, що нею було знято з карткового рахунку грошові кошти у сумі 35500 доларів США. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що вона раніше не судима, не притягувалась до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Враховуючи практику ЄСПЛ, вважає, що застосування до неї конфіскації, в даному випадку є порушенням положень Протоколу 1 Конвенції.

Крім того, ОСОБА_2 просить поновити строк на подачу апеляційної скарги посилаючись на те, що постанову суду вона отримала лише 18.07.2014 року, що підтверджується поштовим конвертом та довідкою УДППЗ «Укрпошта» №846 від 18.07.2014 року про вручення поштового відправлення №0830006855736, а тому строк на подачу апеляції нею було пропущено з поважних причин.

В судове засідання ОСОБА_2 не з»явилась, надіслала до суду клопотання, в якому просить розгляд справи проводити у її відсутність, подану апеляційну скаргу підтримала, та крім того, просить провадження у справі закрити у зв»язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Вислухавши пояснення:

- прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, її доводи вважав необґрунтованими, просив залишити постанову суду без змін, вимоги щодо закриття провадження вважає безпідставними,

- представника Київської митниці Міндоходів, який також заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав, що відсутні підстави для закриття провадження у справі;

вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 294 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк для апеляційного оскарження постанови місцевого суду.

Наведені ОСОБА_2 причини пропуску строку на подачу апеляційної скарги визнаються судом поважними, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне поновити строк на оскарження постанови суду від 04.07.2014.

Винуватість ОСОБА_2 у порушенні встановленого порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, що виразилось у переміщенні через митний кордон України в зоні «зеленого» коридору товарів, переміщення яких через митний кордон обмежено законодавством України, підтверджується зібраними у справі доказами, а саме протоколом про порушення митних правил від 24 травня 2014 року №0265/125120104/14, доповідними записками інспекторів Київської митниці, описом предметів, затриманих у правопорушника, іншими доказами, що містяться в справі.

Вказаним доказам судом першої інстанції була дана належна правова оцінка, дії ОСОБА_2 за ст. 471 МК України кваліфіковані вірно.

Апеляційний суд критично ставиться до посилань апелянта на необхідність накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу без застосування конфіскації вилученої валюти, оскільки санкція ст. 471 МК України передбачає безальтернативну санкцію - накладення штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та конфіскацією предметів (грошових коштів), порядок переміщення через митний кордон України яких було порушено. За таких умов незастосування даного виду стягнення прямо протирічить вимогам чинного законодавства України, що є неприпустимим.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків судді суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_2 у порушенні митних правил та правильності кваліфікації її дій не спростовують.

Посилання апелянта на норми Європейської Конвенції «З захисту прав і основних свобод людини», а також протоколи №1, 2, 4, 7, 11, є безпідставними, оскільки конфіскація безпосередніх предметів порушення митних правил не підпадає під порушення положень даної Конвенції.

Також не ґрунтується на вимогах закону клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі, оскільки адміністративне стягнення на ОСОБА_2 за ст. 471 МК України накладено судом першої інстанції в межах строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 467 МК України.

Зважаючи на викладене, оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, підстави для її зміні чи скасування відсутні, у зв'язку з чим залишає дану постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.294 КУпАП, ст.ст. 366, 461, 462, 464, 465,466, 467, 471 МК України,

постановив :

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2014 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2014 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя