Ухвала суду № 40688903, 23.09.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1842/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1876/2014

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Польська М.В.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів Пнівчук О.В., Соколовського В.М.,

секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самовільно побудованих будівель і споруд, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 25 липня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що по межі належної йому земельної ділянки, сусідній землекористувач ОСОБА_3 здійснила будівництво житлового будинку, при цьому не дотрималася норми відступу між будівлями не менше, ніж 1 м., внаслідок чого земельна ділянка позивача затінилася.

Посилаючись на те, що до прибудови проведено газове опалення, що не відповідає протипожежним нормам, будівництво відповідача є самовільним та здійснюється без проектно-дозвільної документації, без відповідних дозвільних документів ОСОБА_3 розпочато будівництво ще одного житлового будинку та господарської споруди, що спричиняє йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою, просив зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_2 шляхом знесення самовільно збудованих будівель і споруд по АДРЕСА_3.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 25 липня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи і на порушення норм матеріального та процесуального права.

Вважає необґрунтованим висновок суду про те, що ним не доведено факт самочинного будівництва зі сторони відповідача.

Зазначає, що ОСОБА_3 отримала в 2007 році будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, який передбачав зведення будинку на відстані двох метрів від межі його земельної ділянки, однак, всупереч дозвільно-проектній документації та вимог п. 3.17 ДБН Б.2.4-1-94 «Планування та забудова міських і сільських поселень», відповідач звів будинок на самій межі земельної ділянки. До вказаної прибудови проведено газове опалення, що не відповідає протипожежним нормам та має місце затінення його земельної ділянки.

Судом не звернуто уваги, що на момент звернення з позовом до суду у відповідача дійсно була відсутня проектна документація та дозвіл на початок виконання будівельних робіт на другий житловий будинок та господарську споруду, відповідне повідомлення було нею зареєстроване тільки в 2014 році.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав з вищенаведених мотивів.

ОСОБА_3 та представник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце судового розгляду належним чином повідомлялися.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони по справі є суміжними землекористувачами.

Так, рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 18 травня 1994 року №169 ОСОБА_3 надано земельну ділянку площею 630 кв.м для будівництва індивідуального житлового будинку, господарських приміщень і споруд на АДРЕСА_1 та рішенням виконкому від 19 травня 1998 за №195 було передано в приватну власність земельну ділянку площею 0, 0886 га (збільшено площу), про що видано державний акт на право приватної власності на землю.

Встановлено, що у 2007 році виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради ОСОБА_3 видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1, а також архітектурно-планувальне завдання від 09 січня 2007 року на розробку проекту індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1.

30 березня 2007 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області надала ОСОБА_3 дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1.

28 квітня 2014 року Департаментом містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради ОСОБА_3 було видано будівельний паспорт, розроблено проект забудови земельної ділянки та проектні пропозиції по будівництву індивідуального житлового будинку, а 29 квітня 2014 році ОСОБА_3 повідомила Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області про початок виконання будівельних робіт з будівництва ще одного житлового будинку по АДРЕСА_3 на земельній ділянці, відведеній для будівництва згідно державного акту від 11 грудня 2009 року.

Позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0813 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 згідно договору купівлі-продажу від 25 травня 2013 року.

З долучених до матеріалів справи відповідей Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю вбачається, що департаментом містобудування та архітектури ОСОБА_5 видано будівельний паспорт забудови земельної ділянки на АДРЕСА_2 для будівництва господарської споруди на відстані 7,0 м. від будинку сусідів (ОСОБА_3), проте, під час проведення позапланової перевірки представниками Інспекції було виявлено відхилення від проектної документації.

Звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення відповідачкою самовільно збудованих будівель і споруд, позивач посилався на порушення відповідачем будівельних норм та правил, недотримання норми відступу між будівлями не менше, ніж 1 м., затінення його земельної ділянки та проведення газового опалення, що не відповідає протипожежним нормам.

Статтею 376 ЦК України передбачено можливість знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, та в разі неможливості проведення відповідної перебудови або відмови особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

За позовом громадянина таке рішення може бути ухвалено на підставі ст. 391 ЦК в разі доведеності ним відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК факту створення йому перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном при неможливості усунення цих перешкод в інший спосіб.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідачка при будівництві будинку за першим дозволом на будівництво в 2007 році та за другим дозволом на будівництво іншого будинку в 2014 року не порушила затверджені та видані їй документи на забудову власної земельної ділянки і факту самочинного будівництва зі сторони відповідача не встановлено.

Доказів, які б підтверджували факт створення позивачу перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном при неможливості усунення цих перешкод в інший спосіб, суду не надано.

Посилання апелянта на те, що на час звернення до суду, будівництво житлових будинків здійснювалося самочинно, а дозвільні документи було видано відповідачці під час заборони суду на вчинення таких дій, не заслуговують на увагу, оскільки ухвалою Івано-Франківського міського суду від 26 лютого 2014 року з метою забезпечення позову було заборонено тільки здійснювати будівництво до вирішення справи по суті.

За змістом ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які давали б підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 25 липня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді О.В. Пнівчук

В.М. Соколовський