Рішення № 40687604, 18.08.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4786/14 Справа № 406/2555/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Петрюк Т. М. Доповідач - Макаров М.О.Категорія 5

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2014 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Болтунової Л.М., Тамакулової В.О.,

при секретарі - Завідоновій К.Д.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ будинку та земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод, визнання права власності на частки, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ будинку та земельної ділянки, в якому з урахуванням уточнень просив визнати за ним право власності на будинок по АДРЕСА_1 з виплатою на користь відповідача грошової компенсації вартості 1/2 частини цього будинку, посилаючись на те, що 19 лютого 2004 року їхня мати ОСОБА_4, яка проживала в спірному будинку, уклала з ним та його братом-відповідачем по справі договір довічного утримання, відповідно до якого мати передала у їхню спільну власність належний їй житловий будинок з господарськими спорудами, а ІНФОРМАЦІЯ_1 вона померла.

Також позивач зазначив, що відповідач з 19 березня 2009 року не повідомляючи його, поїхав до державного нотаріуса та на підставі свідоцтва про смерть матері зняв заборону на відчуження цього будинку, а потім відповідач не повідомляючи його звернувся до виконкому Верхньодніпровської міської ради, щоб частину належної їм земельної ділянки розміром 746 кв.м., виділили йому, приєднавши її до земельної ділянки, яка належить відповідачу за адресою: АДРЕСА_2.

Крім того, позивач зазначив, що він неодноразово звертався до відповідача з проханням добровільно вирішити питання про розподіл будинку між ними для зручного користування цим будинком та господарськими спорудами, але відповідач не погоджується ні на які умови, оголосив продаж своєї половини будинку, а також самочинно, без погодження з відділом архітектури та без дозволу виконкому Верхньодніпровської міської ради у 2012 році став робити переобладнання у будинку, а тому вважає, що його права порушені.

У листопаді 2012 року відповідач ОСОБА_2, також звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод, визнання права власності на частки, в якому просив визнати за ним право власності на частку майна, виділивши йому А1- жилий будинок 49.4 кв.м. вартістю 26151 грн.; Ж1 - навіс дерев»яний вартістю 1192 грн.; Д1 - сарай 9.5 кв.м. вартістю 1133 грн, а за ОСОБА_3 визнати право власності на: Аі - жилу прибудову 23.2. кв.м. вартістю 13268 грн; а2-1 - тамбур 10 кв.м. вартістю 4494 грн.; а3-1 - ганок 1.3 кв.м. вартістю 189 грн; Б1 -літню кухню 13.5 кв.м. вартістю 6552 грн.; Бі - сарай 9.3 кв.м. вартістю 2410 грн; В1-сарай 6.5 кв.м. вартістю 2554 грн; Г1- сарай 6.4 кв.м. вартістю 1113 грн.; Гі та п/р вхідний погріб загальною вартістю 1850 грн; Е1 - гараж з оглядовою ямою 20.4 кв.м. загальною вартістю 7736 грн; Т1- вбиральня вартістю 336 грн.; № 1- паркан вартістю 843 грн., № 2 водогін вартістю 449 грн; № 3 - ворота з хвірткою вартістю 627 грн.

Також у позовній заяві ОСОБА_2 просив стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_3 різницю вартості часток в розмірі 6972,50 грн., половину коштів витрачених ним на переобладнання спільного майна в розмірі 8689,56 грн., а також до вирішення справи по суті примусити відповідача ОСОБА_3 надати йому право користування спільним майном та допускати його в будинок, звільнити двір від собак, звільнити господарські приміщення та надати право користування ними.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2014 позов ОСОБА_3 задоволено, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково та ухвалено: визнати за ОСОБА_3 право власності на будинок з господарчими спорудами, розташований на присадибній земельній ділянці площею 746 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1; виплатити ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 49483 грн., внесені на депозитний рахунок ТУДСАУ в Дніпропетровській області, припинивши право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину цього будинку; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в сумі 3154.48 грн., за сплату судового збору та за надання правової допомоги та 2931 грн., за проведення судової будівельно-технічної експертизи; стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 635 грн., 18 коп., недоплачену суму судового збору, на користь ОСОБА_2 12588 грн., 48 коп. - кошти, витрачених за проведення переобладнання спільного майна та 243.60 грн., за понесені судові витрати по сплаті судового збору. В решті позовних вимог за зустрічною позовною заявою відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Проте цим вимогам рішення суду не відповідає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони по справі є рідними братами. 19 лютого 2004 року мати сторін уклала з ними договір довічного утримання відповідно до якого передала у їхню спільну власність належний їй житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, сторони оформили право власності на свої частки, та відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16 вересня 2009 року сторонам належить по 1/2 частині кожному спірного житлового будинку (а.с. 12).

Відповідно до висновку судової будівельно - технічної експертизи № 1496/1497-13 від 31 липня 2013 року ринкова вартість будинку по АДРЕСА_1 складає 98966 грн., технічна можливість поділити спірний будинок між співвласниками є неможливим, а згідно висновку спеціаліста № 406/255/12 від 31 грудня 2013 року було підтверджено вказаний висновок судово будівельно-технічної експертизи та додатково визначено вартість кожної господарської споруди, що знаходиться на території даного домоволодіння (а.с. 94-105, 161-181)

26 лютого 2014 року ОСОБА_3 вніс на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області 49483 грн. (а.с. 199).

Задовольняючи позовом ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що технічної можливості поділити будинок між співвласниками немає, спільне користування будинком неможливе, відповідач ОСОБА_2 забезпечений іншим житлом, а також припинення права на 1/2 частину спірного будинку не завдасть відповідачу істотної шкоди його інтересам.

Проте з таким висновком погодитися не можна

Відповідно до ч.1, 2 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

А згідно ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Тобто в даному випадку висновки суду першої інстанції про припинення права на 1/2 частину спірного будинку не завдасть відповідачу істотної шкоди його інтересам є безпідставиним, оскільки право власника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною, але доказів того, що ця шкода для відповідача не буде істотною, позивач суду не надав, а суд в рішенні суду цих обставин не навів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції в порушення вимог ч.2 ст. 364 ЦК України не вирішив питання з відповідачем про згоду чи незгоду на отримання коменсації своєї частки у спільній власності, а також сам відповідач такої згоди не надавав.

За таких обставин рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності за позивачем з припиненням права спільної часткової власності та виплатою грошової компенсації, а також в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з позивача на користь відповідача грошової компенсації здійсненого відповідачем переобладнання спірного житлового будинку підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог в цій частині.

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про поділ будинку, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки як вбачається з висновків судової будівельно - технічної експертизи № 1496/1497-13 від 31 липня 2013 року та висновку спеціаліста № 406/255/12 від 31 грудня 2013 року, а також підтверджується матеріалами справи, відповідач ОСОБА_2 використовує частину спірного житлового будинку, вартість якої складає 42138 грн, в той же час вартість іншої частини цього будинку, яка використовується позивачем ОСОБА_3, складає 56828 грн., тобто частки є нерівними, та виділ майна, який запропонований відповідачем по фактичному користуванні є неможливим, що може призвести до порушення прав кожного із сторін.

Проте ні відповідач ОСОБА_2 за зустрічною позовною заявою, а ні позивач, не ставили перед судом питання щодо визначення порядку користування спірним будинком, з урахуванням того, що їх частки є рівними, але з цими вимогами вони не позбавлені звернутися до суду за захистом своїх прав, а тому рішення суду про відмову в задоволенні цих позовних вимог є правильним.

На підставі викладеного колегія суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині задоволених позовних вимог сторін підлягає скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2014 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про поділ будинку та земельної ділянку, а також в частині часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 12588 грн. витрат за проведення переобладнання спільного майна скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді М.О. Макаров

Л.М. Болтунова

В.О. Тамакулова