Ухвала суду № 40685228, 28.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2014 року м. Київ К/800/53992/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Приходько І.В.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області правонаступника Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Казавчин-Агро» (далі - Товариство) до ДПІ,

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2012 року Товариство звернулося до ДПІ із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №00000512200 від 23 травня 2012 року, яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 134 322,82 грн.

На обґрунтування позову зазначило, що господарські операції із контрагентом підтверджуються належними первинними документами, товар, придбаний у контрагента, в подальшому використаний в господарській діяльності, висновки ДПІ про нікчемність правочинів, укладених з даним підприємством, є безпідставними.

24 вересня 2012 року постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2013 року, позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення № 00000512200 від 23 травня 2012 року скасовано.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що при судовому розгляді Товариство надало належні та допустимі докази щодо підтвердження виконання господарських зобов'язань - податкові накладні, товарно транспортні-накладні, банківські виписки, оборотні відомості обліку придбаного товару, оборотно-сальдові відомості про оприбуткування необоротних активів.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Київського окружного адміністративного суду та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 6 лютого 2012 року до 10 лютого 2012 року ДПІ була здійснена невиїзна позапланова перевірка Товариства щодо достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Олерон» за період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2011 року», за результатами якої 10.02.2012 року був складений акт перевірки.

Відповідно до зазначеного акту Товариство порушило п.198.2, п.198.3, ст.198, п.209.1, п.209.2, ст.209, п.30.8 ст.30 Податкового Кодексу України, п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року №11 «Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках».

23 травня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №00000512200 згідно якого позивачу донараховано грошове зобов'язання з ПДВ, у розмірі 134 322,82 грн.

Судами встановлено, що Товариство здійснювало операції із придбання дизельного пального на підставі договору №14 від 25 січня 2011 року. Даний товар позивачем був оприбуткований відповідно до видаткових накладних. Оплата вартості придбаного товару Товариством здійснена в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ТОВ «Олерон» у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями та випискою з рахунку. На підтвердження переміщення придбаного товару Товариством надані копії товарно-транспортних накладних.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ одним із основних видів діяльності Товариства за КВЕД є вирощування зернових та технічних культур.

Використання товару у власній господарській діяльності підтверджується оборотно-сальдовими відомостями, документами про списання ТМЦ. Товариство має у користуванні автозаправну станцію, комбайни та трактори на підставі договору оренди майна від 4 квітня 2008 року, які задіяні в оброблені ґрунту для вирощування сільськогосподарських культур та збирання врожаю.

Згідно з підпунктом «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є реальність здійснення операції з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідної операції належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відповідно до п. 30.8 ст. 30 Податкового кодексу України, контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням. Податкові пільги, використані не за призначенням, повертаються до державного бюджету з нарахуванням пені.

У пункті 209.2 ст.209 Податкового кодексу України зазначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від звітування контрагентом до органу державної податкової служби за місцем реєстрації або фактичної сплати ним податку до бюджету, а відтак, якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарської операції та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухваленні з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Здійснити заміну Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на її правонаступника - Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Касаційну скаргу Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області відхилити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Приходько І.В.

Юрченко В.П.