Постанова № 40684598, 23.09.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2212/14

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоус О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Марцісь Ю.А.

за участю представників сторін:

відповідача: Малашиної Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницька митниця Міндоходів на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічне акціонерне товариство "Славутський комбінат "Будфарфор" до Хмельницька митниця Міндоходів про про визнання протиправним, скасування рішення та картки відмови , -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови. Позовні вимоги мотивовано тим, що Хмельницькою митницею за наслідками процедур митного оформлення прийнято рішення від 05.12.2013 №400000004/2013/100051/2 про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийнятті митної декларації. Вважаючи висновки митного органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати рішення та картку відмови протиправними та скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.06.2014 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.06.2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просила постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.06.2014 року скасувати, дала пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Направив на адресу суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно змінити, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.05.2013 між позивачем (покупець) та компанією "DEFTRANS" (Польща) (продавець) укладено Контракт №І 13/20, відповідно до якого, продавець приймає на себе зобов'язання поставити, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти товари, вказані в специфікації (№1, і т.д.), які є невід'ємною частиною даного контракту (п.1.1 контракту); товари повинні бути запаковані і упаковка повинна забезпечувати збереження товарів від будь-яких пошкоджень під час транспортування та складування (п.3.1 контракту); поставка товарів по цьому контракту повинна виконуватись по кожному окремому замовленню покупця на умовах, вказаних в кожній специфікації до цього контракту (ICC INCOTERMS 2010) (п.4.1 контракту); асортимент, кількість, строк поставки та вартість продукції, яка поставляється вказуються в специфікаціях (№1, … і т.д.), які є невід'ємною частиною цього контракту (п.5.1 контракту).

На виконання контракту, відповідно специфікації №15 до контракту, на адресу позивача у листопаді 2013 року направлено товар ("Фрея" шкафчик високий білий (12 шт.); "Фрея" шкафчик під умивальник білий (90 шт.); "Руна" шкафчик високий білий/венне (24 шт.); "Руна" шкафчик під умивальник білий венне (90 шт); євро піддон (33 шт.)) відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 28.11.2013 року № FE/0000036/2013.

З метою митного оформлення товару, передбаченого рахунком-фактурою, позивачем була заповнена та подана до підрозділу відповідача - митного посту "Славута" митна декларація від 03.12.2013 №400040000/2013/006614, в якій товар був задекларований у митний режим "імпорт". Ціна Товару визначена на рівні 6804,54 євро, а митна вартість - 7616,15 євро. Визначення митної вартості товару позивач здійснив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, додавши до фактурної вартості витрати на транспортування товару.

Разом з митною декларацією позивач надав митному органу контракт №І 13/20 від 22.05.2013; специфікацію №15 від 01.11.2013; рахунок-фактуру (інвойс) №FE/0000036/2013 від 28.11.2013; договір доручення про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №627 від 31.07.2012; договір №02.06.09//06-61 ТП від 02.06.2009; довідку про транспортно-експедиторські витрати при перевезенні вантажу автомобільним транспортом №1884-1312331 від 02.12.2013; митну декларації країни відправлення 13PL394020Е0057158 від 29.11.2013; міжнародну товарно-транспортну накладну - (CMR) від 28.11.2013; прайс-лист виробника №б/н від 22.05.2013; калькуляцію №б/н від 03.06.2013.

Під час аналізу документів, поданих для митного оформлення за митною декларацією від 03.12.2013 №400040000/2013/006614 відповідачем встановлено, що подані до митного оформлення документи, зазначені у п.2 ст.53 МК України, містять розбіжності в частині включення до митної вартості складової щодо витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

У зв'язку з цим митним органом 05.12.2013 прийнято рішення №400000004/2013/100051/2 про коригування митної вартості товару, внаслідок цього митну вартість товару було збільшено з 7616,15 євро до 13182,84 євро. Митним органом було також винесено картку відмови у митному оформленні товару №400040000/2013/00077 від 05.12.2013 з підстав неподання документів, що підтверджують складові митної вартості товару.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст.318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст.49 МК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, перелік яких встановлений цією ж статтею (частиною 2).

Згідно ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, виключний перелік яких також встановлений у цій же статті (договір (угоду, контракт) із третіми особами, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, виписку з бухгалтерської документації та ін.)

З матеріалів справи встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що документи визначені у п.2 ст.53 МК України містять розбіжності в частині включення до митної вартості складової щодо витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. В зв'язку з цим згідно ч.3 ст.53 МК України зобов'язано позивача подати додаткові документи.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що згідно з ч.3 ст.53 МК України, право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів наявне, зокрема, у випадку, якщо документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Проте висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що розділом 4 Контракту, позивач та продавець визначили, що положення ІСС Incoterms 2010 (далі Інкотермс 2010) є обов'язковими для них.

Згідно із умовами FСА Інкотермс 2010 (абз.2 п.А4) поставка вважається здійсненою:

А) якщо транспорт надається покупцем: коли товар завантажений на транспортний засіб покупця якщо названим місцем є площі продавця.

Б) якщо транспорт надається продавцем: коли товар готовий до розвантаження у будь-якому іншому разі.

Виходячи із вищенаведеного, продавець зобов'язаний, з урахуванням положень п. В.6 правил FСА, нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки.

Оскільки в даному випадку був застосований варіант, передбачений у вищезазначеному п."А" правил FCA, то продавець згідно Інкотермс 2010 відповідає за навантаження.

Крім того, виконання продавцем свого обов'язку щодо навантаження, також підтверджується довідкою ДТЕП "ІСТ-ЗАХІД" про транспортно-експедиторські витрати при перевезенні вантажу автомобільним транспортом №1884-1312331 від 02.12.2013, в якій зазначено, що навантаження здійснено за рахунок вантажовідправника.

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки, ані Контрактом, ані умовами поставки FСА не передбачений обов'язок позивача (покупця) щодо оплати вартості робіт, пов'язаних із обробкою оцінюваних товарів, то ненадання позивачем документів, що підтверджують вартість цих робіт та послуг, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Крім того, митним органом в ході судового розгляду не доведено наявність підстав для застосування шостого методу та неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Разом із тим, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на наступне.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судові витрати, згідно ст. 87 КАС України, складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції помилково присудив стягнути судові витрати відповідача шляхом їх безспірного списання з рахунку, оскільки такі витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Відповідно до ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду. Підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права (ч.1 ст. 201 КАС України).

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позову, однак помилково застосував норми права, відтак рішення суду підлягає зміні в частині розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуХмельницька митниця Міндоходів задовольнити частково .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічне акціонерне товариство "Славутський комбінат "Будфарфор" до Хмельницька митниця Міндоходів про про визнання протиправним, скасування рішення та картки відмови, - змінити .

В абзаці четвертому резолютивної частини постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року виключити слова "шляхом їх безспірного списання із рахунка Хмельницької митниці Міндоходів".

В іншій частині постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 29.09.14 .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.