Постанова № 40684444, 17.09.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1746/14

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Сапальової Т.В. Совгири Д. І.

при секретарі: Марцісь Ю.А.

за участю представників сторін:

позивача: Романюка С.Б., Гончаренка О.В., Ткаченко Л.П.,

відповідача: Яцюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промлит-1" до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Промлит-1" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Красилівської ОДПІ визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.2014 року №0001172201. Позовні вимоги мотивовано тим, що працівниками Красилівської ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства, результати якої оформлені актом №310 від 20.03.2014 року. На підставі зазначеного акту податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 09.04.2014 року №0001172201. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення нечинним та скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.05.2014 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.05.2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просила постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.05.2014 року скасувати, дала пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали у повному обсязі, проти її задоволення заперечили, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дали пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач - ТОВ "Промлит-1" 27.03.2013 року зареєстроване Красилівською райдержадміністрацією, з 29.03.013 року перебуває на обліку як платник податків в Красилівській ОДПІ. Основним видом господарської діяльності позивача є лиття чавуну.

В лютому-березні 2014 року працівниками Красилівської ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2013 року по 30.09.2013 року, результати якої оформлені актом №310 від 20.03.2014 року.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 09.04.2014 року №0001172201, яким збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 833227,0 грн. і нараховані штрафні санкції в сумі 208306,75 грн.

Спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки №310 від 20.03.2014 року висновках щодо порушення позивачем вимог п.198.2 і п.198.6 ст.198 ПК України та заниження суми податку на додану вартість за червень-вересень 2013 року на загальну суму 833227,0 грн. у зв'язку з віднесенням до податкового кредиту ПДВ по операціях з від ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» придбання товарів і послуг з їх перевезення, які фактично не здійснювались.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору поставки №01/5-12 від 03.05.2013 року ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» зобов'язалось поставити позивачу плитку чавунну та трубу чавунну на умовах та в терміни, передбачені договором (п.1.1 договору). Пунктом 5.2 договору передбачено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару на підставі накладної.

З метою забезпечення доставки зазначеного товару позивач 03.05.2013 року заключив з ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» договір №01/5-13 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, яким передбачений обов'язок зазначеного товариства щодо перевезення придбаного позивачем товару з місця його навантаження до пункту призначення (п.1.1 і п.1.2 договору). Відповідно до п. 3.7 договору №01/5-13 послуги по даному договору вважаються наданими належним чином при умові, що вантаж доставлений перевізником до пункту призначення в кількості та стані, в якому він був прийнятий для перевезення.

Позивач зазначає, що на виконання договору поставки №01/5-12 від 03.05.2013 року ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» протягом червня-вересня 2013 року автомобільним транспортом здійснювало поставку позивачу плитки чавунної, феросиліцію ФС 45 і феромарганцю ФМ78.

Перевезення товару, придбаного відповідно до договору поставки №01/5-12 від 03.05.2013 року, від місця зберігання до місця поставки (склад позивача в м.Красилові в орендованому приміщенні) за рахунок позивача здійснювало ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» автомобільним транспортом. Надання послуг з перевезення товару, крім товарно-транспортних накладних, виписаних на кожну поставку товару, підтверджується щомісячними актами здачі-прийняття транспортно-експедиційних послуг, підписаними представниками позивача та ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг», податковими накладними та листом ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» №26/05-1 від 26.05.2014 року.

При цьому колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що з метою підтвердження фактів транспортування ТМЦ від продавця (м. Київ) до підприємства позивача (м.Хмельницький) та відомостей, що містяться у відповідних ТТН податковим органом надсилались запити до органів ДАІ. При цьому в товарно-транспортних накладних не зазначено інформації щодо державних номерів автомобільних тягачів, які здійснювали перевезення.

Згідно листа УДАІ ГУМВСУ у Львівській області від 17.01.2014 року №181зп встановлено, що а/м ДАФ д.р.н. ВС 4672АА, яким нібито проводились перевезення, в базах даних не значиться. Крім того, за інформацією УДАІ УМВС у Хмельницькій області а/м ДАФ д.р.н. ВС 4672АА в період з 01.05.2013 року по 01.10.2013 року системою фіксації "Відеоконтроль рубіж" на території України не виявлений.

Беручи до уваги при вирішенні спору по суті лист ТОВ "Компанія Пром-Трейдінг" від 26.05.2014 року, в якому підприємство зазначило про наявність помилки при зазначенні номеру автомобіля, що здійснював перевезення, суд першої інстанції жодним чином не з'ясував, яким у такому разі автомобілем з дійсним реєстраційним номером здійснювались перевезення. Так само згідно наданих податковим органом відомостей, не спростованих позивачем у ході судового розгляду, встановити та опитати гр. ОСОБА_6, який зазначений у ТТН як водій, неможливо, оскільки така особа відсутня у базах даних податкової міліції. Судом першої інстанції не з'ясовано належним чином, чи дійсно особа, зазначена у документах як ОСОБА_6, здійснювала перевезення придбаного товару. Зважаючи на істотну відстань між підприємствами продавця і покупця, факт транспортування такого товару має істотне значення для з'ясування дійсності і реальності господарських операцій.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем не були надані суду документи, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Таким чином доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області задовольнити повністю .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промлит-1" до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, - скасувати .

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "22" вересня 2014 р. .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Сапальова Т.В.

Совгира Д. І.