Ухвала суду № 40684310, 16.09.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3126/14

Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б.

секретар судового засідання: Мартинюк В.В.

за участю:

представників позивача: Думанського Р.В., Клюка В.Ф.

представника відповідача: Ткачук М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області в особі Ізяславського відділення на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агрос-Віста" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області в особі Ізяславського відділення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Агрос-Віста" звернулося до суду з адміністративним позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в особі Ізяславського відділення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000892201 від 12 березня 2014 р.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 16 вересня 2014 року апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі, просила вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представники позивача з вимогами апеляційної скарги не погодилися, оскільки вважають, що постанова суду, прийнята за наслідками розгляду справи в суді першої інстанції, є законною та обгрунтованою, а тому просили Вінницький апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 5 серпня 2014 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи, з 20 січня 2014 року по 07 лютого 2014 року Славутською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Агрос-Віста", з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період - 01 січня 2011 року по 31 жовтня 2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 24 лютого 2014 р. №40-22/1-23651875 "Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агрос-Віста" код за ЄДРПОУ 23651875 з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2011 р. по 31 жовтня 2013 року", згідно якого, на думку відповідача, позивач порушив п.44.6 ст. 44; п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198; п. 200.1, ст.. 200; ст.. 201; п. 209.2, 209.5, п. 209.6, ст. 209 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 2536898 гривень.

На підставі Акту перевірки ОДПІ винесла податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 12 березня 2014 р. №0000892201, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт. послуг)" за штрафними санкціями - 3130046 грн. За результатами оскарження у адміністративному порядку вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач оскаржив його до Вінницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що податкове повідомлення-рішення відповідача прийняте не обгрунтовано, без урахування усіх істотних обставин, що мають значення для прийняття рішення, а обгрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

В силу п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України, яким встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та знайшло своє відображення в матеріалах справи, реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: договорами, видатковими накладними, податковими накладними, актами виконаних робіт.

За даними перевірки, оформлені контрагентами позивача у паперовому вигляді податкові накладні, на підставі яких позивач включив до податкового кредиту зазначені в них суми ПДВ, не підписані особою, відповідальною за їх складання, цифровий підпис якої міститься на електронних податкових накладних, зареєстрованих контрагентом позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних. Так, в акті перевірки зазначено, що інформація про цифровий підпис зазначених податкових накладних, а саме особу, що їх підписала, міститься у квитанціях з Єдиного реєстру податкових накладних про реєстрацію податкових накладних.

З урахуванням положень ПК України, право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду, у випадку придбання товарів та послуг виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, тобто у відповідності до п.201.1 ПК України, яка підтверджує факт поставки товару (послуг), зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд зважає на той факт, що при цьому, перевіркою не встановлено відсутності надання таких послуг та не поставки придбаних товарів, а також перевіряючі не вказали в акті перевірки інших фактів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди.

В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, постачальником товару (робіт) засвідчують факт придбання товару, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в їх ціні ПДВ до податкового кредиту.

Отже, позивач, як платник податку на додану вартість (покупець товару), на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару вимог законодавства щодо дотримання вимог податкового законодавства та в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність.

Таким чином, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України та заниження податку на додану вартість у зв'язку з віднесенням по додаткового кредиту відповідних звітних періодів.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не грунтуються на вимогах законодавства та не простовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області в особі Ізяславського відділення, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 19 вересня 2014 року .

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М.

Матохнюк Д.Б.