Ухвала суду № 40682307, 24.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/3799/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Жука С.І., Лук'янчук О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000371700 від 14 березня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року ФОП ОСОБА_1 звернулась з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що покладені контролюючим органом в основу акту перевірки висновки про перевищення граничного розміру виручки у сумі 500 тис. грн. та про заниження зобов'язань з податку на додану вартість не відповідають фактичним обставинам справи та первинним документам, що відображають фінансово-господарську діяльність позивача та спростовуються наданими до справи письмовими доказами. А відтак, оскаржуване повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що в період 12 лютого 2013 року по 20 лютого 2013 року у відповідності до положень п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та на підставі наказів від 12 лютого 2013 року № 94, від 18 лютого № 100 головним державним податковим ревізор-інспектором відділу оподаткування фізичних осіб Вагіною О.А. та головним державним податковим ревізор-інспектором відділу податкового контролю Саратської МДПІ Одеської області ДПС Гункулом С.Г. проведена виїзна документальна позапланова перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27 серпня 2010 року по 12 березня 2013 року.

За наслідками вказаної перевірки складено акт № 000103/15-27-17/НОМЕР_1 від 27 лютого 2013 року, на підставі якого прийнято оскаржуване повідомлення-рішення від 14.03.2013 року № 0000371700.

За порушення вимог п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2 ст. 183, п. 202.1 ст. 202 , п. 203 ст. 203 Податкового кодексу України, що були встановлені в результаті перевірки, позивачу були збільшені суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16 405, 00 грн., з яких 11 220,00 грн. - основного платежу та 5 185,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

ФОП ОСОБА_1 з 26.08.2010 року по 30.09.2011 року здійснювала діяльність на спрощеній системі оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

У періоді з 01.10.2011 року по 12.02.2013 року ФОП ОСОБА_1 оподаткування доходів отриманих від підприємницької діяльності здійснювала на загальній системі оподаткування на підставі ст. 177 Податкового кодексу України відповідно до заяви від 15 вересня 2011 року за вх. № 6367 про скасування нарахування єдиного податку, поданої позивачем до Саратської МДПІ.

За перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 не була зареєстрована платником податку на додану вартість.

Перевіркою встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 11 220 грн. у т.ч. за листопад 2011 року в сумі 3178 грн., за грудень 2011 року в сумі 3107 грн., за січень 2012 року в сумі 921 грн., за лютий 2012 року в сумі 1190 грн., за березень 2012 року в сумі 2001 грн., за квітень 2012 року в сумі 823 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом правомірно встановлено обов'язок ФОП ОСОБА_1 подати декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року, за грудень 2011 року, січень 2012 року, за лютий 2012 року, за березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року, вересень 2012 року, жовтень 2012 року, листопад 2012 року, грудень 2012 року, що не було зроблено, а, отже, є порушенням вимог наведених вище положень Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За змістом ст. 44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

На підставі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", визначено загальне поняття та характеристика документу, на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формуються показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Перевіркою аналізу руху коштів на розрахунковому рахунку та фіскальних звітних чеків, роздрукованих на реєстраторі розрахункових операцій та книги обліку доходів за період з 01 листопада 2011 року по 12 лютого 2012 року встановлено отримання ФОП ОСОБА_1 коштів від надання послуг харчування на загальну суму 56 100,75 грн.

В ході судового розгляду встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період діяльності з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року отримала виручку від реалізації продукції в розмірі 508 750 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи звітами суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку, у т.ч. І квартал 2011 року - 275 270 грн., II квартал 2011 року - 198 345,00 грн., III квартал - 35 000,00 грн.

В порушення вимог п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2 ст.183,п.202.1 ст.202 , п.203 ст.203 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 при перевищені у вересні 2011 року загальної суми 300 000 грн. сукупно від здійснення операцій з постачання товарів, послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість протягом останніх 12 календарних місяців та переходу на загальну систему оподаткування у 4 кварталі 2011 року не подано реєстраційну заяву про реєстрацію, як платника податку на додану вартість до органу державної податкової служби за місцем реєстрації не пізніше 10 числа наступного календарного місяця (жовтня 2011 року).

За правилами пункту 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно п. 183.1, 183.2, статті 183 Податкового кодексу України, будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій,визначеного у статті 181 цього Кодексу.

За змістом п. 183.7 ст.183 Податкового кодексу України, заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи-платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

На підставі п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

У відповідності до п. 49.2 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний - за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу, незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно підпункту а) п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України визначено, що звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках , особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей: якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.

За правилами п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом правомірно встановлено обов'язок ФОП ОСОБА_1 подати декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року, за грудень 2011 року, січень 2012 року, за лютий 2012 року, за березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року, вересень 2012 року, жовтень 2012 року, листопад 2012 року, грудень 2012 року, що не було зроблено, а, отже, є порушенням вимог наведених вище положень Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року у справі № 815/3799/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: С.І. Жук

Суддя: О.В. Лук'янчук