Ухвала суду № 40682258, 24.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 року Справа № 4713/14/876

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - Водолазький І.Д.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.04.2014р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Львівської митниці Міндоходів про скасування наказу та поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А:

04.09.2013р. позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданих під час розгляду справи заяв про зміну та уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці Державної митної служби України № 772-к від 13.08.2013р. «Про звільнення ОСОБА_4»; поновити його на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів з 14.08.2013р.; стягнути з Львівської митниці Міндоходів середню заробітну плату за час вимушеного прогулу; постанову суду в частині його поновлення на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів та виплати йому заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання (а.с.2-4, 199-201, 224-225).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.04.2014р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці Державної митної служби України № 772-к від 13.08.2013р. «Про звільнення ОСОБА_4»; поновлено ОСОБА_4 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів з 14.08.2013р.; стягнуто з Львівської митниці Міндоходів на користь позивача 18724 грн. 20 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу; постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_4 та стягнення на його користь середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 2383 грн. 09 коп. звернуто до негайного виконання; вирішено судові витрати зі сторін не стягувати (а.с.236-243).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач Львівської митниці Міндоходів, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.250-252).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у зв'язку з реорганізацією Львівської митниці було здійснено звільнення позивача з служби у митних органах; матеріалами справи підтверджується скорочення чисельності працівників відповідача; поняття «скорочення чисельності та штату працівників» стосується саме підприємств, установ та організацій, а не їх структурних підрозділів. Фактичними обставинами стверджується неможливість позивачу запропонувати перед звільненням іншу посаду; також останній відмовився від проходження перевірки професійних знань та визначення рівня кваліфікації посадових осіб митниці.

Окрім цього, суд не дав жодної оцінки наявності у позивача дисциплінарного стягнення, згідно якого ОСОБА_4 попереджено про неповну службову відповідність; не врахував рівень кваліфікації та низьку продуктивність праці позивача. При цьому, позивач не був переведений в установленому порядку в Львівську митницю Міндоходів, тому поновити його в цьому органі і на тій посаді, яку він не займав, неможливо.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_4 був державним службовцем і перебував на публічній службі у митних органах; згідно наказу Державної митної служби № 902-к від 01.06.2013р. він поновлений на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краківець» Львівської митниці з 19.05.2008р. (а.с.8).

Разом із наказом Львівської митниці № 694-к від 06.06.2013р. про поновлення на роботі, позивач отримав попередження про наступне вивільнення, яке підписано т.в.о. голови комісії з проведення реорганізації Львівської митниці Л.І. Прокіпчуком (а.с.6-7).

Наказом голови комісії з проведення реорганізації Львівської митниці І.С.Мрочко № 772-к від 13.08.2013р. «Про звільнення ОСОБА_4» позивача звільнено з посади старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штатної чисельності працівників Львівської митниці (а.с.5).

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції вірно виходив з того, що звільнення позивача з митних органів здійснено без дотримання вимог закону, оскільки не було враховано переважне право позивача на залишення на роботі, останньому не пропонувалася інша робота, також фактично посада позивача не підлягала скороченню.

Так, аналіз врученого позивачу попередження про вивільнення в порядку ч.1 ст.40 КЗпП України вказує на недотримання відповідачем вимог ч.3 ст.49-2 КЗпП України в частині надання пропозиції працівнику з приводу іншої роботи.

Також під час звільнення позивача не було враховано переважне право на залишення на роботі.

З аналізу ст.42 КЗпП України убачається, що переважне право на залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації виникає у більш кваліфікованих працівників, які мають тривалий безперервний стаж роботи на відповідному підприємстві, установі, організації та працівникам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком.

Покликання відповідача на наказ Львівської митниці № 66 від 03.07.2013р. «Про проведення перевірки знань», як на підставу визначення рівня кваліфікації позивача, не може прийматися до цівки, оскільки такий наказ виданий вже після попередження позивача про наступне вивільнення, і складання таких заліків не могло вплинути на обов'язок відповідача запропонувати іншу роботу позивачу разом із наданням попередження про наступне вивільнення. Слід також зауважити, що оскаржуваний наказ про звільнення ОСОБА_4 не містить посилання на недотримання позивачем вимог наказу Львівської митниці № 66 від 03.07.2013р.

Окрім того, згідно зі ст.1 Закону України «Про професійний розвиток працівників» єдиним способом оцінки кваліфікації працівника є атестація, тобто процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня.

Відповідно до п.1 Положення про проведення атестації державних службовців, затв. постановою КМ України № 1922 від 28.12.2000р., з метою підвищення ефективності діяльності державних службовців та відповідальності за доручену справу в державних органах один раз на три роки проводиться їх атестація, під час якої оцінюються результати роботи, ділові та професійні якості, виявлені працівниками при виконанні службових обов'язків, визначених типовими професійно-кваліфікаційними характеристиками посад і відображених у посадових інструкціях, що затверджуються керівниками державних органів відповідно до Закону України «Про державну службу» та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до абз.3 п.12 цього Положення у разі прийняття рішення про невідповідність державного службовця займаній посаді комісія рекомендує керівникові перевести цього державного службовця за його згодою на іншу посаду, що відповідає його професійному рівню, або звільнити із займаної посади.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що єдиним способом оцінки кваліфікації працівника є атестація.

В частині врахування переважного права позивача на; залишення на роботі судом першої інстанції встановлено перебування на утримані позивача двох неповнолітніх дітей, а також підкреслено тривалий безперервний стаж роботи в митних органах та спеціальних нагород.

Також обґрунтовано прийнято судом першої інстанції до уваги те, що штатним розписом Львівської митниці, затвердженого т.в.о. голови Державної митної служби України О.М.Дороховським 17.01.2013р. (а.с.77-92), передбачено 1014 штатних одиниць, зокрема відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці 31 штатна одиниця, із них 17 посад старшого інспектора, 7 посад головного інспектора, 1 посада провідного інспектора і 4 посади інспектора.

Заступником міністра Міністерства доходів і зборів України B.C.Левицьким 07.05.2013р. затверджено Тимчасовий штатний розпис на 2013 рік Львівської митниці Міндоходів (а.с.93-115), яким передбачено працевлаштування 910 працівників, зокрема, у відділі митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів 31 штатна одиниця, 16 посад старшого інспектора, 8 посад головного інспектора, 1 посада провідного інспектора, 4 посади інспектора.

Звідси, у порівнянні із штатним розписом на Львівській митниці, відбулось зменшення посад старшого інспектора Львівської митниці Міндоходів на 1 штатну одиницю, але водночас на 1 штатну одиницю збільшились посади головного інспектора.

Наказом Львівської митниці Міндоходів № 237 введено в дію з 16.10.2013 року штатний розпис Львівської митниці Міндоходів. Штат затвердили у кількості 903 штатних одиниць, по відділу митного оформлення № 1 митного посту «Краковець» визначена 31 штатна одиниця, 16 посад старшого державного інспектора, збільшилось кількість посад головного державного інспектора на 1 штатну одиницю, у порівнянні із тимчасовим штатним розписом Львівської митниці Міндоходів.

З аналізу всіх наданих штатних розписів слідує, що з 17.05.2013р. на Львівській митниці Міндоходів передбачено посаду, яку займав позивач і така не скорочувалась.

Доказів того, що Львівська митниця не мала можливості перевести ОСОБА_4 з його згоди на іншу роботу відповідачем не надано, а отже трудові гарантії позивача порушено.

Крім того, Львівська митниця не ліквідована як юридична особа, а реорганізована шляхом приєднання до Львівської митниці Міндоходів.

Встановлена законодавством можливість припинення юридичної особи публічного права з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження юридичної особи, що припиняється, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників припиненої юридичної особи публічного права.

Отже, саме по собі перетворення однією юридичної особи публічного права в іншу, без скорочення посади, яку обіймав позивач до його звільнення, не може бути підставою для звільнення позивача з посади.

У свою чергу, відповідачем на спростування позовних вимог не надано під час судового розгляду доказів того, що у результаті проведеної реорганізації Львівської митниці відбулось скорочення чисельності або штату працівників у відділі, у якому працював позивач.

Однак, у даному випадку, відповідачем не було запропоновану позивачу іншої роботи, що свідчить про ухилення митного органу від виконання вимог закону у частині переведення позивача на відповідну посаду в Львівську митницю Міндоходів.

Оскільки відповідачем не забезпечено всіх прав працівника при звільненні та не надано достатніх доказів того, що оскаржуваний наказ № 772-к від 13.08.2013р. «Про звільнення ОСОБА_4» видано на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, такий є протиправним та підлягає скасуванню.

Як слідує з роз'яснень, наведених у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір.

У матеріалах справи наявні посадові інструкції старшого інспектора митного поста «Краковець» Львівської митниці, затверджена начальником Львівської митниці Д.В.Пудриком 03.02.2012р. (а.с.154-159) та старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митних поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів України, затверджена начальником Львівської митниці Міндоходів України С.М.Попозогло (а.с.147-153), аналіз змісту яких дозволяє дійти висновку про тотожність вимог, які ставляться до працівників на таких посадах, а також про тотожність повноважень за згаданими посадами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач підлягає поновленню на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів, оскільки в даному випадку має місце правонаступництво, а у правонаступника збереглося місце роботи ОСОБА_4

В порядку перевірки дотримання судом першої інстанції вимог ч.2 ст.235 КЗпП України колегія суддів враховує, що середньоденна заробітна плата позивача становила 113 грн. 48 коп., а середньомісячна - 2383 грн. 09 грн. (з урахуванням сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) згідно довідки відповідача № 5/13-227 від 11.10.2013р. (а.с.66).

Також відповідно до довідки № 342 від 26.03.2014р., виданої Пустомитівським центром зайнятості, ОСОБА_4 не перебуває на обліку в цьому центрі зайнятості. Також відсутні відомості про позивача і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.231-232).

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 18724 грн. 20 коп. (165 х 113 грн. 48 коп.). Вказана сума зазначена з врахуванням сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним і обґрунтованим, через що підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.04.2014р. в адміністративній справі № 813/6739/13-а залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Савицька