Ухвала суду № 40681884, 24.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-8085/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РоАгро" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2011 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ "РоАгро" до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 08 жовтня 2010 року № 0007532304/0.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2011 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено, а саме визнано протиправним та скасовано оскаржуване рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 травня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2011 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2014 року здійснено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 08 жовтня 2010 року № 0007532304/0.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у період із 30 липня по 30 серпня 2010 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 27 вересня 2010 року складено акт № 2554/23-04/35946684 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 29 травня 2008 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період із 29 травня 2008 року по 31 березня 2010 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем, зокрема, занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, у загальному розмірі 281402,00 грн., у тому числі за: ІІІ квартал 2009 року - 42896,00 грн.; І квартал 2010 року - 238506,00 грн., чим порушено п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон).

На підставі акту перевірки, 08 жовтня 2010 року прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 281402,00 грн. за основним платежем та у розмірі 181160,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду скарг в адміністративному (досудовому) порядку, оскаржуване рішення залишене без змін.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що факт надання позивачу послуг підтверджується договорами, актами приймання-передачі послуг, проектами договору та юридичного висновку, складеними виконавцем при виконанні юридичних послуг, а також фактом працевлаштування Куніної Т., згідно з наказом від 11 січня 2010 року, на посаду фінансового директора позивача як результат придбання рекрутингових послуг.

Оцінка витрат на придбання зазначених послуг з точки зору їх доцільності та раціональності для платника податків не входить до компетенції контролюючого органу, а тому встановлення наявності у позивача об'єктивної необхідності у пошуку кандидатів на посаду фінансового директора на момент придбання відповідних послуг не має правового значення для перевірки правильності відображення витрат на оплату цих послуг у податковому обліку позивача.

Платник податків здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а тому вправі самостійно оцінювати її ефективність та доцільність. Він самостійно вирішує, які саме господарські операції йому необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності, та вправі самостійно обирати виконавців послуг. Наявність у штаті платника податків працівників, які можуть виконувати відповідні функції, не позбавляє його можливості виконання операцій з придбання послуг.

Закон не містить положень, які дозволяють контролюючому органу оцінювати господарські операції з точки зору їх доцільності, раціональності та ефективності, та не передбачає можливості врахування при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток витрат у залежності від суб'єкта надання відповідних послуг (зокрема, чи надані спірні послуги працівниками платника податків або сторонньою особою).

Відповідачем не доведено, що придбані позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю "СМД Партнери" юридичні послуги дублюють зміст посадових обов'язків працівників, які перебувають на посаді юрисконсультів у позивача, що виключає правильність здійсненої відповідачем кваліфікації зазначених послуг як таких, що не мають господарського характеру для позивача.

Викладені обставини свідчать про відсутність підстав для виключення витрат на оплату зазначених послуг з податкового обліку позивача.

Непогашена сума фінансового кредиту є заборгованістю в іноземній валюті, що підлягає перерахунку відповідно до Закону. Курсова ж різниця щодо заборгованості виникає при зміні балансової вартості такої заборгованості внаслідок зміни валютного курсу. При цьому, у складі валових витрат чи валових доходів платника податків підлягає відображенню курсова різниця, отримана при порівнянні балансової вартості заборгованості на початок звітного періоду або на дату виникнення такої заборгованості та балансової вартості на кінець звітного періоду у залежності від того, яка із цих вартостей є більшою.

Відповідачем не виявлено порушення позивачем положень Закону при відображенні у податковому обліку валютного кредиту.

Відповідачем безпідставно розцінено використання кредитних коштів на повернення фінансової допомоги як їх витрачання поза межами господарської діяльності позивача. Економічний ефект для позивача від такого використання полягає у зменшенні його боргових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що питання ж цільового використання позивачем одержаного кредиту не входить до компетенції відповідача, а тому не має правового значення для перевірки правильності формування валових витрат позивача, у зв'язку з чим є правомірним включення позивачем до складу валових витрат збитку від умовного продажу заборгованості в іноземній валюті у розмірі 2545806,95 грн.

Позивача було надано бухгалтерську звітність за 2008 рік, І квартал 2009 року, І квартал 2011 року, так як у І кварталі 2011 році позивачем скориговано непоказані у 2008 році валові доходи та витрати за 2008 рік.

З декларацій з податку на прибуток підприємства за 2008 рік, І квартал 2009 року, за 2009 рік, І квартал 2011 року, вбачається, що у 2008 році діяльність позивача була збитковою.

Збитковість діяльності позивача у 2009 році також підтверджується наявними у матеріалах справи реєстрами первинних документів щодо валових витрат.

За результатами аудиторської перевірки позивача складено висновок, зі змісту якого вбачається, що позивач фактично має від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, значення якого більше, ніж встановлено аудиторами заниження валових доходів та завищення валових витрат, відповідні порушення податкового законодавства з податку на прибуток не створюють ризик донарахування податку на прибуток.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 25.09.2014 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді:Н.В. Безименна, М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В.

Міщук М.С.