Постанова № 40681775, 23.09.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2014 р. Справа № 5023/1305/12 (29/442)

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Черленяк М.І. , суддя Шепітько І.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю:

представника ВДВС - Рудного С.Ю., (довіреність № 03.15-30/4 від 19.09.2014р.);

представника позивача - не з'явився;

представника відповідача - Капінос Н.В.(довіреність № 03/1 від 03.01.2014р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Харківської області (вх. № 2629 Х\1-6) на ухвалу господарського суду Харківської області від 28 серпня 2014 року у справі № 5023/1305/12 за результатами розгляду заяви ВДВС Шевченківського РУЮ Харківської області про зміну способу виконання наказу господарського суду Харківської області від 13 червня 2012 року

за позовом Публічного акціонерного товариства " Атоменергокомплект", м. Київ

до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Куйбишево", с. Семенівка Харківської області

про стягнення за форвардним контрактом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28 серпня 2014 року у справі № 5023/1305/12 (н.р.29/442) (колегія суддів у складі: головуючий суддя Аріт К.В., суддя Денисюк Т.С., суддя Жиляєв Є.М.) відмовлено в задоволенні заяви Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Харківської області про заміну способу виконання наказу господарського суду Харківської області від 13 червня 2012 року.

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою суду, Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Харківської області подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду від 28 серпня 2014 року по справі № 5023/1305/12 та винести нову ухвалу про зміну способу і порядку виконання рішення Господарського суду Харківської області від 23 квітня 2012 року, змінивши стягнення з відповідача за форвардним контрактом №16 від 04 березня 2003 року на користь позивача сільськогосподарської продукції: пшениці 4-го класу у кількості 120 тонн, пшениці 3-го класу у кількості 110 тонн, пшениці 5-го і 6-го класу у кількості 119,7 тонн, ячменю фуражного в кількості 100 тонн, кукурудзи фуражної в кількості 90 тонн, жита групи А у кількості 120 тонн, соняшника у кількості 120 тонн, цукру в кількості 50 тонн на стягнення її вартості у розмірі 700000,00 грн. Також просить скасувати наказ Господарського суду Харківської області від 13 червня 2012 року та видати новий.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в ході здійснення виконавчого провадження було встановлено, що у відповідача відсутнє в наявності продукція сільськогосподарського виробництва тих найменувань, груп і класів, які зазначені в наказі Господарського суду Харківської області, виданого 13 червня 2012 року.

Як зазначає апелянт, в наказі зазначено тільки стягнення сільськогосподарської продукції (номенклатурою), і не вказана її вартість, від якої державний виконавець мав би можливість обчислювати суму виконавчого збору, що в свою чергу також створює неможливість подальшого виконання рішення і призводить до того, що державний бюджет не отримує суму виконавчого збору. Виконувати ж рішення господарського суду у спосіб та порядок, що містяться в наказі, державний виконавець не може.

Відповідно до вимог статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. В даному випадку, оскільки виконавчий документ - наказ господарського суду Харківської області майнового характеру, державний виконавець повинен винести постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 10% від розміру стягнення або вартості майна, але в наказі не зазначено ні суми стягнення, ні вартості майна, яке стягується, незважаючи на те, що ціна позову є очевидною і становить 700000,00 грн.

22 вересня 2014 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу господарського суду Харківської області від 28серпня 2014 року скасувати; змінити спосіб і порядок виконання судового рішення, відповідно до наказу господарського суду Харківської області від 13 червня 2012 року, замінивши стягнення сільськогосподарської продукції в натурі на її вартість у розмірі 700000,00 грн. (вх.8068).

23 вересня 2014 року позивач через канцелярію суду подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 28 серпня 2014 року по справі № 5023/1305/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу ВДВС Шевченківського районного управління юстиції Харківської області без задоволення (вх.8146).

Стягувач посилається, зокрема, на те, що матеріали виконавчого провадження не містять доказів того, що відповідач не веде господарську діяльність щодо вирощування сільськогосподарських культур. Вважає, що лише інформація щодо відсутності посівів 2013, 2014 року надала б можливість з'ясувати, чи буде в 2014 року зібраний відповідачем врожай сільськогосподарських культур, які підлягають стягненню.

Позивач, який належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, не скористався своїм правом на участь в ньому, у зв'язку з чим справа розглядається за відсутності його представника.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників ВДВС та боржника, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Харківської області підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2011 року в позові відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2011 року рішення господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2011 року було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29 лютого 2012 року касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Атоменергокомплект" задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2011 року скасовано, а справу №29/442-09 направлено до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

23 квітня 2012 року рішенням господарського суду Харківської області в позові було відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30 травня 2012 року апеляційну скаргу було задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 23 квітня 2012 року по даній справі скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено, стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Куйбишево" на користь Публічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект" пшеницю 4-го класу у кількості 120,0 тонн, пшеницю 3-го класу у кількості 110,0 тонн, пшеницю 5-го та 6-го класу в кількості 119,7 тонн, ячмінь фуражний у кількості 100,0 тонн, кукурудзу фуражну в кількості 90,0 тонн, жито групи А у кількості 120,0 тонн, соняшник у кількості 90,0 тонн, цукор у кількості 50,00 тонн (далі-товар, майно), стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Куйбишево" на користь Публічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект" 7000,00 гривень держмита, 236,00 гривень витрат та інформаційно - технічне забезпечення процесу, 7000,00 гривень судового збору по апеляційній скарзі та доручено надати господарському суду Харківської області відповідні накази.

13 червня 2012 року на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 30 травня 2012 року по даній справі було видано відповідний наказ.

20 серпня 2014 року від державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ Харківської області надійшла до господарського суду Харківської області заява (вх.№29176) про зміну способу та порядку виконання рішення суду, в якій просив суд змінити спосіб та порядок виконання наказу господарського суду Харківської області, виданого 13 червня 2012 року, шляхом стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Куйбишево» на користь ПАТ "Атоменергокомплект" 700000,00 грн. вартості товару: пшениці 4-го класу у кількості 120,0 тонн, пшениці 3-го класу у кількості 110,0 тонн, пшениці 5-го та 6-го класу в кількості 119,7 тонн, ячменю фуражного у кількості 100,0 тонн, кукурудзи фуражної в кількості 90,0 тонн, жита групи А у кількості 120,0 тонн, соняшника у кількості 90,0 тонн, цукру у кількості 50,00 тонн,

Заява обґрунтована тим, що виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 30 травня 2012 року є неможливим, оскільки законодавчо не визначено, у якому порядку і у який спосіб державний виконавець повинен його виконати. Наказ господарського суду виданий на підставі рішення майнового характеру, тобто державний виконавець повинен винести постанову про стягнення виконавчого збору та стягнути 10% від суми стягнення або вартості майна, але в наказі не вказано ні суми стягнення, ні вартості майна яке стягується.

Крім того, в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем встановлено відсутність майна, яке підлягає стягненню за виконавчим документом, про що складено відповідні акти; наказ господарського суду Харківської області неодноразово повертався стягувану без виконання.

28 серпня 2014 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржувану ухвалу, якою відмовлено у задоволенні заяви Відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ Харківської області про заміну способу та порядку виконання рішення суду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не наведено обґрунтованих підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду. Вимога, що міститься в заяві не доказує відсутність у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, наявність у відповідача грошових коштів, які можуть бути стягнені.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду та, надаючи правову кваліфікацію даним правовідносинам, зазначає наступне.

У відповідності до статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, зокрема, може змінити спосіб та порядок їх виконання.

Стаття 36 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачає, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

В пункті 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" судам, роз'яснено, що господарський суд на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання.

Відповідно до пункту 7.1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками.

За відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду віндикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива, оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном.

Отже, за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем, зокрема його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому, господарський суд виходить з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).

За приписами статей 179, 184 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною. Таким чином, індивідуально визначеною річчю є річ єдина у своєму роді, яка вирізняється від інших своїми неповторними ознаками та виділена із загальної маси речей даного роду, а родовими називаються речі, яким належать єдині родові ознаки і вони вимірюються вагою, числом, об'ємом.

Відповідно до пункту 7.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови Харківського апеляційного господарського суду від 30 травня 2012 року, виданий господарським судом Харківської області відповідний наказ про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Куйбишево» за форвардним контрактом № 16 від 04 березня 2003 року на користь позивача пшениці 4-го класу у кількості 120,0 тонн, пшениці 3-го класу у кількості 110,0 тонн, пшениці 5-го та 6-го класу в кількості 119,7 тонн, ячменю фуражного у кількості 100,0 тонн, кукурудзи фуражної в кількості 90,0 тонн, жита групи А у кількості 120,0 тонн, соняшника у кількості 90,0 тонн, цукру у кількості 50,00 тонн, становить 700000,00 гривень. Зазначений наказ виконати протягом тривалого часу не виявилось можливим.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Отже, відсутність у боржника майна, що надавало б підстави змінити спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення його вартості (як у даному випадку), має бути абсолютною, і вчинені виконавчою службою заходи щодо його розшуку є безрезультатними.

Як свідчать матеріали справи, відсутність майна у боржника - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Куйбишево» підтверджується актами державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ Харківської області від 25 грудня 2013 року, 08 травня 2014 року, від 02 червня 2014 року (а.с. 11-14) та постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ Харківської області від 26 червня 2014 року (а.с. 15).

Крім того, боржник підтвердив про відсутність у нього майна за форвардним контрактом №16 від 04 березня 2003 року.

Як зазначив відповідач, оскільки форвардний контракт та узгоджена номенклатура до контракту були укладені ще в 2003 році, на даний час чимало видів (класів, груп) сільськогосподарської продукції, перелічених в наказі господарського суду, підприємство вже не виробляє.

Вартість спірного майна, яка досліджувалась судом при прийнятті рішення по суті спору, відповідно до форвардного контракту №16 від 04 березня 2003 року становить 700000,00 грн.

Відповідно до приписів ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Зазначена правова норма узгоджується з положеннями частини 5 статті 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України и виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Даний господарський спір вже вирішено в установленому законом порядку та з цього питання прийнято судове рішення про задоволення позовних вимог.

Статтею 121 цього ж Кодексу передбачена можливість зміни способу виконання судового рішення, зокрема, шляхом стягнення вартості майна, повернення якого є неможливим.

Відповідно до пункту 2.3 форвардного контракту позивач здійснив 100% передплату за товар зазначений у специфікації на загальну суму 700000,00 грн., про що свідчить із постанови Харківського апеляційного господарського суду від 30 травня 2012 року у справі №5023/1305/12.

Майно, яке підлягало поверненню позивачеві, відноситься до речей визначених родовими ознаками.

В ході виконавчого провадження, як уже було зазначено в цій постанові, встановлено, що у відповідача відсутнє спірне майно, що унеможливлює в подальшому виконати судове рішення у даній справі, а тому судова колегія вважає, що судом першї інстанції безпідставно було відмовлено у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Харківської області підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Харківської області від 28 серпня 2014 року у справі № 5023/1305/12 підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 1 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Харківської області задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 28 серпня 2014 року у справі № 5023/1305/12 скасувати.

Заяву Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Харківської області про зміну способу і порядку виконання наказу Господарського суду Харківської області від 13 червня 2012 року по справі № 5023/1305/12 задовольнити.

Змінити спосіб та порядок виконання судового рішення про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Куйбишево» (63640, Харківська область, Шевченківський район, с. Семенівка, код 30926003) на користь Відкритого акціонерного товариства «Атоменергокомплект» (02099, м. Київ, вул. Санаторна, 9а, код 19122591): пшениці 4-го класу у кількості 120 тонн, пшениці 3-го класу у кількості 110 тонн, пшениці 5-го і 6-го класу у кількості 119,7 тонн, ячменю фуражного в кількості 100 тонн, кукурудзи фуражної в кількості 90 тонн, жита групи А у кількості 120 тонн, соняшника у кількості 120 тонн, цукру в кількості 50 тонн за форвардним контрактом № 16 від 04 березня 2003 року з додатковими угодами на стягнення вартості цієї сільськогосподарської продукції у розмірі 700 000 грн. 00 коп.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складено 23.09.2014р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Черленяк М.І.

Суддя Шепітько І.І.