Постанова № 40681739, 22.09.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2014 р. Справа № 917/1201/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Сундалова М.В. за довіреністю № 02/5023 від 15.09.14 р.

Бахмет Г.С. за довіренністю № 02/5023 від 15.09.14 р.

відповідача - ОСОБА_3 паспорт серія НОМЕР_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№2232П/3-11) на рішення господарського суду Полтавської області від 22.07.2014 у справі № 917/1201/14

за позовом Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Полтава

до ФОП ОСОБА_3, м. Полтава

про стягнення 98400,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2014 р. Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_3 98 400,00 грн., з яких 49 200,00 грн. штрафу та 49 200,00 грн. нарахованої пені за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відповідно до Рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №02/65-рш у справі №02-01-50/37-2013 від 14.06.2013 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.07.2014 року по справі № 917/1201/14 (суддя Погрібна С.В.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 49 200,00 грн. штрафу та 49 200,00 грн. пені з зарахуванням зазначених сум до загального фонду Державного бюджету України на рахунок управління державної казначейської служби України у м. Полтаві (код за ЄДРПОУ 38019510, р/р 31115106700002) за кодом бюджетної класифікації 21081100, символ звітності 106. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в доход Державного бюджету України, отримувач коштів УДКСУ у м. Полтава (м. Полтава), 22030001, код отримувача (код ЄДРПОУ) 38019510, рахунок отримувача 31214206783002, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код банку отримувача 831019, код класифікації доходів бюджету 22030001 - 1968,00 грн. судового збору.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким зменшити суму штрафу та розмір пені до 5000,00 грн. та розстрочити виконання рішення на 24 місяця.

Так, відповідач зазначає, що судом першої інстанції було неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем нарахована пеня та штраф в розмірі, що перевищує 100% річної виручки відповідача, тому нараховані штраф та пеня є надмірно великими, тому, на думку відповідача, суд першої інстанції повинен був зменшити їх розмір, шляхом задоволення клопотання про зменшення розміру штрафу та пені. Також, відповідач просив розстрочити виконання судового рішення, що також судом першої інстанції зроблено не було.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.09.2014 р.

Позивач 11.09.2014 р. надав за вх. № 7637 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 22.07.2014 року по даній справі підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України №02/65-рш від 14.06.2013р. у справі № 02-01-50/37-2013 було визнано дії Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (відповідач по справі) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендеру).

За вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відповідно до ч.2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на відповідача було накладено штраф у розмірі 49 200,00 грн. (пункт другий резолютивної частини Рішення а.с. 8-28).

Як вбачається з матеріалів справи вказане Рішення було отримано відповідачем 09.07.2013р. Даний факт підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №3600010232846 (копія в матеріалах справи а.с.30).

Відповідно до ч.3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

За таких обставин, відповідач повинен був сплатити штраф до 09.09.2013 року включно.

Частиною 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення №02/65-рш від 14.06.2013р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.10.2013 року у справі №917/1757/13 вищезазначене рішення визнано недійсним. (а.с.32-35).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2014року вказане рішення господарського суду Полтавської області від 25.09.2012р. скасоване та прийняте нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.38-42).

Постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2014 року по справі №917/1757/13 Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2014року залишено без змін, касаційну скаргу Відповідача залишено без задоволення (а.с.45-47).

Як зазначає позивач в своїй позовній заяві станом на 18.06.2014р. штраф відповідно до рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.06.2013р. №02/65-рш у справі №02-01-50/37-2013 відповідачем сплачено не було.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня в розмірі 1,5% від суми штрафу.

В зв'язку з чим позивачем за період 05.02.2014р. по 18.05.2014р., з 04.06.2014р. по 18.06.2014р. було нараховано пеню в сумі 87 084,00 грн.

Однак, відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені не може перевищувати розмір штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Враховуючи положення ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позивач просить суд стягнути 49 200,00 грн. пені.

А тому твердження відповідача в письмових поясненнях, щодо безпідставного нарахування позивачем пені за вказаний період, судом не приймаються за наступного.

Згідно ч. 5 ст. 56 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" нарахування пені зупиняється, зокрема, на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.

Даною нормою передбачені випадки зупинення нарахування пені, а не встановленого ч. 3 ст. 56 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" строку сплати штрафу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що період нарахування пені визначений позивачем вірно та не суперечить вимогам ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Щодо вимог відповідача, викладених в апеляційній скарзі, стосовно зменшення розміру штрафу, пені до 5 тисяч гривень та розстрочку виплати пені та штрафу колегія суддів апеляційної інстанції вважає за потрібне зазначити, що як вбачається з прохальної частини письмових пояснень, відповідно до яких відповідач просить суд зменшити суми штрафу, пені до 5 тисяч гривень та розстрочки виплати пені та штрафу накладених на ФО-П ОСОБА_3 рішеннями адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України за №02/64 від 14.06.2013р. та №02/65 від 14.06.2013р. до 5 тисяч гривень, тоді як судом розглядається позовна заява про стягнення з ФО-П ОСОБА_3 49 200,00 грн. штрафу та 49 200,00 грн. нарахованої пені за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відповідно до Рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №02/65-рш у справі №02-01-50/37-2013 від 14.06.2013 року.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду в Постанові №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" Закон України "Про захист економічної конкуренції" не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування). Тому, зокрема, до відповідних правовідносин не може застосовуватись припис пункту 3 статті 83 ГПК, який передбачає право господарського суду у прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню (пункт 20.1. Постанови).

Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідач належним чином не надав жодних доказів, які б підтверджували неможливість виконання рішення.

Таким чином, розстрочка чи відстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, яких у даному випадку колегія суддів не вбачає.

Крім того колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що заперечення відповідача фактично зводяться до того, що суд першої інстанції відмовивши відповідачу у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи, позбавив його можливості надати відповідні докази для встановлення фактичних обставин справи та справедливого і неупередженого застосування законодавства.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі твердження відповідача позбавлені належної переконливості, оскільки відповідач був належним чином повідомлений господарським судом Харківської області про час та місце засідання суду, а тому мав можливість та повинен був надати суду першої інстанції докази на підтвердження своїх заперечень.

З урахуванням вищенаведеного, колегія судів апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, не доведені належними доказами, у зв'язку з чим підстав для її задоволення та скасування рішення господарського суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3, м. Полтава на рішення господарського суду Полтавської області від 22.07.2014 р. у справі № 917/1201/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 22.07.2014 р. у справі № 917/1201/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 19.09.2014 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Гребенюк Н. В.