Постанова № 40681598, 26.09.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2014 р. Справа № 917/1714/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

За участю представника:

апелянта - Сидоренко Ю.М. (копія дов. у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Лубенської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області (вх. № 2605 П/2-6) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 22 серпня 2014 року у справі №917/1714/14

за заявою Лубенської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алко Трейдінг», м. Лубни

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22 серпня 2014 року у справі №917/1714/14 (суддя Білоусов С.М.) заяву №4251/10/16-18-10-14 від 13.08.2014 р. Лубенської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Алко Трейдінг», м. Лубни повернуто без розгляду, на підставі ч. 1 ст. 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Лубенська ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області з ухвалою суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.08.2014р. по справі №917/1714/14, та передати справу на розгляд до господарського суду Полтавської області.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.09.2014р., відповідно до розпорядження Секретаря судової палати №2 від 12.09.2014р. у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В. Вказаною ухвалою зобов'язано апелянта надати суду оригінал заяви №4251/10/16-18-10-14 від 13.08.2014 р. про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Алко Трейдінг» зо всіма додатками до неї.

22.09.2014р. на адресу апеляційного суду від апелянта супровідним листом (вх. №8106) надійшов оригінал заяви про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Алко Трейдінг» з усіма додатками до неї, які надавались заявником суду першої інстанції.

У судовому засіданні 23.09.2014 року представник апелянта зазначила, що підтримує апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Боржник в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши ухвалу господарського суду Полтавської області щодо вірного застосування норм матеріального та процессуального права, колегія суддів встановила наступне.

22.08. 2014 року апелянт звернувся до суду 1-ї інстанції з заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Алко Трейдінг» на підставі ч.2,ч.3 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В обгрунтування заяви Лубенкська ОДПІ зазначила, що згідно карток особового рахунку за ТОВ «Алко Трейдінг» станом на 11.08.2014р. обліковується податковий борг в розмірі 1607070,12 грн., з яких: по ПДВ - 1559705,00 грн. (основний борг - 1038670,00 грн., штрафні санкції - 521035,00 грн.), орендна плата за землю - 45188,44 грн. (основний борг), акцизний збір - 1156,68 грн. (штрафна санкція), податок на прибуток - 1020,00 грн. (штрафна санкція). А також по єдиному внеску на загальнообовязкове державне соціалтне страхування у сумі 12891,37 грн.

В якості доказів безпірності вимог щодо заборгованості у сумі 1607070,12 грн., заявник наддав суду постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.03.2014р. по справі №816/751/14, якою задоволено позов Лубенської ОДПІ та стягнуто з ТОВ «Алко Трейдінг» на користь державного бюджету України кошти на погашення податкового боргу з ПДВ в сумі 1558005,00 грн., та з орендної плати за землю з юридичних осіб на користь місцевого бюджету в сумі 45188,44 грн., а також копії інкасових доручень (розпоряджень), надісланих із вимогою до банків, що обслуговують платника (боржника), для виконання зазначеної постанови шляхом безспірного списання коштів з рахунку боржника. Заявником зазначено, що зазначені інкасові доручення повернуті банками без виконання, тому сума податкового боргу є безспірною.

Повертаючи заяву про порушення справи про банкрутство, суд першої інстанції з посиланням на п.3 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначив, що заявник не подав доказів безспірності вимог кредитора, оскільки в поданих до суду документах відсутні докази відкритого виконавчого провадження.

З даними доводами суду першої інстанції погоджується колегія суддів , виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з п.1 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Стаття 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює, що право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

Частина 3 названої статті встановлює, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Безспірність грошових вимог передбачає, що спір між боржником та кредитором відсутній, оскільки він вирішений у судовому порядку та є судове рішення, що набрало законної сили. Відсутність спору вказує також на те, що боржник об'єктивно не може виконати судове рішення та погасити грошові вимоги. Безспірність грошових вимог підтверджується також копією виконавчого документа та постановою державного виконавчого органу про відкриття виконавого провадження.

До того ж слід зазначити, що ч.1 ст. 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює, що господарський суд повертає заяву про порушення справи про банкрутство та додані до неї матеріали, якщо заявник - кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати грошове зобов`язання протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, системний аналіз сттей 10 та 15 Закону про банкрутство дозволяє зробити однозначний висновок, що строк неоплати грошових зобов`язань боржником необхідно вираховувати саме з початку виконавчого провадження через державну виконавчу службу.

Заявником не надані докази відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом суду постановою органу ВДВС на виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року по справі № 818/8542/13-а. Не надано також і копії виконавчого документу.

Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», до заяви кредитора додаються також: копія виконавчого документа; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів; до заяви кредитора - органу доходів і зборів чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.

Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що:

95.1 Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

95.3 Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

95.4. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з вищевикладеного ДПІ, як кредитор, в обов`язковому порядку додає до заяви про порушення справи про банкрутство, зокрема, рішення суду, постанову про відкриття виконавчого провадження, довідку державної виконавчої служби про характер виконання судового рішення, копію виконавчого документа, докази здійснення заходів щодо отримання заборгованості за обов`язковими платежами в установленому законодавством порядку - для органів доходів та зборів і інших державних органів, що здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю стягнення податків та сборів (обов`язкових платежів). Заходи по погашенню податкового боргу передбачені Податковим кодексои України.

Отже, надані Лубенською ОДПІ інкасові доручення про примусове стягнення податкового боргу, які повернуті банком без виконання, не є доказом вчинення всіх заходів передбачених цією статтею щодо стягнення податкового боргу з боржника.

Згідно ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що правові підстави для порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Алко Трейдінг», м. Лубни за заявою Лубенкської ОДПІ, відсутні.

Таким чином, на думку колегії суддів, доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в матеріалах даної справи та спростовуються вищенаведеним.

Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваної ухвали нормам чинного законодавства та матеріалам даної справи на підставі чого, ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.08.2014р. у справі № 917/1714/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1, ст. 103, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області 22.08.2014 р. по справі №917/1714/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 26.09.2014 року

Головуючий суддя В.О. Фоміна

суддя О.О. Крестьянінов

суддя О.В. Шевель