Постанова № 40681386, 19.09.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року Справа №917/701/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

прокурор – Дудник В.В.;

позивач – не з’явився;

відповідач – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2051П/1-38) на рішення господарського суду Полтавської області від 04.07.2014 року

за позовом Першого заступника прокурора м. Полтави в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у сфері земельних відносин – Полтавської міської ради, м.Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лакіне-Лтава”, м.Полтава

про усунення перешкод в користуванні та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

Перший заступник прокурора м. Полтави в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у сфері земельних відносин – Полтавської міської ради звернувся до господарського суду Полтавської області із позовом до ТОВ “Лакіне-Лтава” про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою по вул.Головка, 3-А у м. Полтаві шляхом демонтажу сторожової вежі, загородного шлагбауму та паркану з ліхтарями освітлення, які встановлені по межі земельної ділянки та повернення її Полтавській міській раді.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.07.2014 р. по справі № 917/701/14 (суддя Бунякіна Г.І.) позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Полтавська міська рада у відзиві на скаргу зазначає, що доводи, викладені в скарзі вважає безпідставними, необґрунтованими, з огляду на це, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Прокуратура м. Полтави у своєму відзиві на скаргу також підтримує рішення місцевого господарського суду і просить залишити його без змін, скаргу – без задоволення.

Позивач і відповідач, будучи належним чином, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 року повідомлені про місце та час розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили, про неможливість прибуття у судове засідання з поважних причин суд не повідомили, а, тому, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі даних представників за наявними у справі документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши прокурора, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, на підставі рішення тридцять сьомої сесії п'ятого скликання Полтавської міської ради від 19 лютого 2009 року 17 березня 2009 року між Полтавською міською радою (суперфіціар) та ТОВ "Лакіне-Лтава" (суперфіціарій) був укладений договір суперфіцію (Договір), за умовами якого останньому надано в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 5310136700:16:006:0256), що знаходиться в розпорядженні Полтавської міської ради, загальною площею 2861 кв.м. за адресою вул. Головка, 3 “а”, м, Полтава, згідно з планом (схемою) земельної ділянки, що є невід'ємною частиною цього договору, для влаштування автостоянки.

Згідно з пунктом 1.2 цього Договору метою надання в користування земельної ділянки є здійснення суперфіціарієм будівництва та подальшої експлуатації об'єктів нерухомості, інших господарських споруд, необхідних для їх обслуговування, згідно затвердженого проекту будівництва, з дотриманням цільового призначення наданої в користування земельної ділянки.

Факт передачі об’єкту підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 17 березня 2009 року.

Пунктом 3.1. Договору сторони встановили строк користування земельною ділянкою встановлено, а саме - з 19 лютого 2009 року по 19 лютого 2011 року.

Згодом, 27 грудня 2010 року, на підставі рішення позачергової п'ятдесят восьмої сесії Полтавської міської ради п'ятого скликання від 21 жовтня 2010 року між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору суперфіцію, зареєстрованого 13 квітня 2009 року № 5-с, вул. Головка, 3 “а” у м. Полтаві. За пунктом 3.1. цієї угоди строк користування земельною ділянкою встановлено з 19 лютого 2009 року по 19 лютого 2014 року.

Об'єктом правовідносин між сторонами по Договору суперфіцію від 17 березня 2009 року, зареєстрованого 13.04.2009 року за №5-с є право користування земельною ділянкою Полтавської міської ради як будівельного майданчика.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб. Цією ж нормою закріплено і підстави для припинення права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), серед яких: невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років.

Саме з підстави невикористання земельної ділянки, наданої за умовами договору суперфіцію від 17.03.2009 року, для забудови протягом трьох років, місцевий господарський суд Полтавської області 21.10.2013 р. прийняв рішення, яким розірвано договір суперфіцію від 17 березня 2009 року, укладений між Полтавською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лакіне-Лтава" та припинено право користування ТОВ "Лакіне-Лтава" земельною ділянкою загальною площею 2 861 кв. м (кадастровий номер земельної ділянки: 5310136700:16:006:0256) по вул. Головка, 3 “а” у місті Полтаві, що залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 р. у справі № 917/1634/13, і набрало законної сили.

Як встановлено статтею 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, факт припинення договірних відносин між сторонами є встановленим і наймач-відповідач за чинним законодавством повинен звільнити земельну ділянку та повернути її особі, що надала в користуванні, - раді в спосіб, за яким і надавалася.

Як свідчать матеріали перевірки, а саме, акт від 26.03.2014 р. Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області, на яку покладено обов’язки контролю за законністю використання земель, ТОВ “Лакіне-Лтава” продовжує використовувати земельну ділянку по вул. Головка, 3-А у м. Полтаві площею 0.2861 га для влаштування автостоянки, в порушення прийнятого рішення від 21.10.2013 р. у справі №917/1634/13, та пунктів 7.1, 9.4 договору суперфіцію від 17.03.2009 р., зареєстрованого 13 квітня 2009 року за № 5-с, яким закріплено, що після припинення дії даного договору суперфіціарій зобов'язаний повернути суперфіціару у місячний термін земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її у користування.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність, або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власнику землі або землекористувачу без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 цього ж кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

У відповідності до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що питання регулювання земельних ділянок вирішуються виключно на пленарних засіданнях ради відповідно до Закону.

Згідно зі ст.116 Земельного кодексу України підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Ст. 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно вимог ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Однак, в порушення матеріалів справи та норм чинного законодавства, відповідач незаконно використовує земельну ділянку, що підтверджує той факт, що на земельній ділянці за спірною адресою знаходяться матеріальні цінності, а саме: сторожова вежа, загородний шлагбаум та паркан з ліхтарями освітлення, що належать відповідачу.

Більш того, відповідач не спростував доводами, наведеними у скарзі, такого факту.

На підставі зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду прийняте при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 04 липня 2014 року по справі №917/701/14 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 22.09.2014 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Пелипенко Н.М.