Постанова № 40681301, 23.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2014 р. Справа№ 910/16157/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Гончарова С.А.

при секретарі Дмитрина Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Донецький металопрокатний завод"

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 08.08.2014р.

у справі №910/16157/14 (суддя Босий В.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до 1)Публічного акціонерного товариства "Донецький Металопрокатний Завод"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНТІНА"

про стягнення 313 967 005,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Публічного акціонерного товариства "Донецький Металопрокатний Завод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНТІНА" про стягнення 313 967 005,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросталь" грошових зобов'язань за кредитним договором №70 від 23.12.2010 р., позивачем заявлено вимогу про солідарне стягнення з відповідачів як поручителів суми заборгованості у розмірі 313 967 005,28 грн. на підставі договорів поруки №70/Z-5 від 23.12.2010 р. та №70/Z-7 від 28.07.2014 р.

Разом з позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просив суд вжити заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача 1 в межах суми стягнення.

Клопотання позивача мотивоване тим, що заявлена до стягнення грошова сума є значною, а відповідачем 1 було укладено договір поруки №П-2017235/1 від 30.01.2014 р., в якому він поручився перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросталь" грошових зобов'язань за договором кредитної лінії №НКЛ-2017235/1 від 30.01.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2014 року у справі №910/16157/14 заяву Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на грошові кошти Публічного акціонерного товариства "Донецький Металопрокатний Завод" в межах суми 313 967 005 (триста тринадцять мільйонів дев'ятсот шістдесят сім тисяч п'ять) грн. 28 коп., що знаходяться на рахунках акціонерного товариства "Донецький Металопрокатний Завод", виявлених державним виконавцем під час виконання даної ухвали (зокрема, на рахунках:

- розрахунковий рахунок №26067198001531 Філія ПАТ "КредитПромБанк", м. Донецьк, МФО 335593;

- розрахунковий рахунок №26005012017310 АТ "Дельта Банк", МФО 380236;

- розрахунковий рахунок №26107977504254 ПАТ "КредитПромБанк", МФО 300863;

- розрахунковий рахунок №2600101012201 ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767;

- розрахунковий рахунок №26008962495589 ПАТ "ПУМБ", МФО 334851;

- розрахунковий рахунок №260091488980 ПАТ "Укрбізнесбанк", МФО 334969;

- розрахунковий рахунок №26000198001532 Філія ПАТ "КредитПромБанк", м. Донецьк, МФО 335593;

- розрахунковий рахунок №26156002017310 АТ "Дельта Банк", МФО 380236;

- розрахунковий рахунок №26009193100029 ПАТ "УкрІнБанк", МФО 300142;

- розрахунковий рахунок №260452195 ПАТ "ПУМБ", МФО 334851).

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Донецький металопрокатний завод" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2014 року у справі №910/16157/14/

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала Господарського суду м. Києва прийнята з порушенням норм процесуального права.

На підставі апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Донецький металопрокатний завод" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2014 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 10.09.2014р. порушено апеляційне провадження.

В судове засідання 16.09.2014р. представники відповідача 2 не з'явилися.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 року у зв'язку з неявкою представників відповідача 2 розгляд справи було відкладено на 23.09.2014 року.

18.09.2014 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника ТОВ "Авентіна".

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду м. Києва від 08.08.2014 р року у справі № 910/16157/14 скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного господарського суду просив відмовити скаржнику у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу.

Представник відповідача-2 по справі у судове засідання 23.09.2014 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача-2.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом м. Києва при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду м. Києва від 08.08.2014 року у справі № 910/16157/14 прийнята з вірним застосуванням норм процесуального права, є обґрунтованою з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за

яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У відповідності до постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 року № 16 особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У разі вжиття заходів до забезпечення позову з ініціативи господарського суду відповідні дії мають бути мотивовані з урахуванням, зокрема, наведеного, а також припису пункту 3 частини другої статті 86 ГПК.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до постанови Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 р. N 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовними вимогами.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 року № 16 адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Як вбачається із заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивач просить накласти арешт на грошові кошти боржника з огляду на реальну можливість стягнення з нього як з поручителя заборгованості за договором поруки №П-2017235/1 від 30.01.2014 р., укладеним з Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", що на думку позивача може ускладнити виконання рішення у майбутньому.

Як випливає зі змісту позовної заяви, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідачів як з поручителів заборгованості за неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросталь" грошових зобов'язань за кредитним договором №70 від 23.12.2010 р.

Судом першої інстанції було достовірно встановлено, що між відповідачем-1 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір поруки № П-2017235/1 від 30.01.2014 р., за наявності непогашеної заборгованості перед позивачем, що у свою чергу не було спростовано сторонами по справі.

Згідно з п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

З огляду на вищенаведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказані позивачем заходи до забезпечення позову не суперечать зазначеним вище вимогам законодавства.

Заходи до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача-1, які обліковуються на його банківських рахунках, спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Накладення арешту на майно забезпечує розумність, обґрунтованість та адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову та забезпечує збалансованість інтересів сторін, оскільки такий захід забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності відповідача, а спрямований саме на збереження майна відповідача до вирішення справи по суті.

Отже, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль.

Крім того, існує зв'язок між визначеним предметом спору і заходами до забезпечення позову, і заходи забезпечення позову є адекватними позовним вимогам та спрямовані на попередження порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача і забезпечення виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви позивача та необхідність вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти позивача в межах ціни позову, так як їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду м. Києва від 08.08.2014 року у справі № 910/16157/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, прийнята з дотриманням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 66, 67, 101, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Донецький Маталопрокатний завод» залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 08.08.2014 року у справі № 910/16157/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/16157/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

С.А. Гончаров