Рішення № 40680363, 25.09.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2014 р. Справа № 911/1919/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Завод порошкової металургії»до Відкритого акціонерного товариства «Амкодор-Белвар»про стягнення 90 227, 86 грн.за участю представників:

від позивача:Лебєдєв П.В.від відповідача:не з'явився

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 90 227, 86 грн. заборгованості за договором № 100/13-Р від 07.11.2012 р., з яких: 83 590, 61 грн. - основного боргу та 6 687, 25 грн. - пені.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставленої продукції.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.05.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її розгляд у судовому засіданні на 14.07.2014 р., зобов'язано позивача в термін до 10.06.2014 р. подати до суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на російську мову ухвали господарського суду Київської області від 23.05.2014 р. про порушення провадження у справі № 911/1919/14 у двох примірниках та зобов'язано сторін надати певні документи.

До господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист вих. № 12-1052 від 06.06.2014 р. (вх. № 10926/14 від 06.06.2014 р.), до якого долучено витребувані судом два примірники належним чином нотаріально посвідчених перекладів на російську мову ухвали господарського суду Київської області від 23.05.2014 р. про порушення провадження у справі № 911/1919/14.

10.06.2014 р. господарським судом Київської області, на підставі Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 р., направлено до господарського суду міста Мінськ судове доручення про вручення відповідачу - Відкритому акціонерному товариству «Амкодор-Белвар» нотаріально завірені копії ухвали господарського суду Київської області від 23.05.2014 р. про порушення провадження у справі № 911/1919/14.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.06.2014 р. зупинено провадження у даній справі у зв'язку із зверненням господарського суду Київської області із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду для вручення судових документів на території Республіки Білорусь.

Ухвалами господарського суду Київської області від 14.07.2014 р. поновлено провадження у справі № 911/1919/14 та відкладено розгляд справи на 25.09.2014 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників сторін та невиконанням ними вимог суду, зобов'язано позивача в термін до 08.08.2014 р. подати до суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на російську мову копії ухвали господарського суду Київської області від 14.07.2014 р. у справі № 911/1919/14 у двох примірниках та повторно зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали господарського суду Київської області від 23.05.2014 р. про порушення провадження у справі № 911/1919/14.

15.07.2014 р. до господарського суду Київської області від економічного суду міста Мінськ надійшла ухвала від 02.07.2014 р., відповідно до якої судове доручення про вручення Відкритому акціонерному товариству «Амкодор-Белвар» нотаріально засвідченої копії ухвали господарського суду Київської області від 23.05.2014 р. про порушення провадження у справі № 911/1919/14 вважається виконаним.

На виконання вимог ухвали суду від 14.07.2014 р. позивачем через канцелярію господарського суду Київської області 07.08.2014 р. подано належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на російську мову копії ухвали господарського суду Київської області від 14.07.2014 р. у справі № 911/1919/14 у двох примірниках та документи по справі.

Господарським судом Київської області, на підставі Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 р., 11.08.2014 р. направлено до економічного суду міста Мінськ судове доручення про вручення відповідачу - Відкритому акціонерному товариству «Амкодор-Белвар» нотаріально завірені копії ухвали господарського суду Київської області від 14.07.2014 р. у справі № 911/1919/14.

24.09.2014 р. до господарського суду Київської області від економічного суду міста Мінськ надійшла ухвала від 08.09.2014 р., відповідно до якої судове доручення про вручення Відкритому акціонерному товариству «Амкодор-Белвар» нотаріально засвідченої копії ухвали господарського суду Київської області від 14.07.2014 р. у справі № 911/1919/14 вважається виконаним.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 25.09.2014 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

07.11.2012 р. між сторонами укладено договір № 100/13-Р, предметом якого є поставка позивачем відповідачу залізного порошку.

Пунктами 1.2, 1.3 договору передбачено, що договір вступає в силу після підписання його сторонами та відсутності розбіжностей. Договір діє до 31.12.2013 р.

Відповідно до п. 2.1 договору позивач зобов'язався поставити відповідачу, а відповідач - оплатити і прийняти продукцію у відповідності з відвантажувальними специфікаціями.

Згідно з п. 3.1 договору відвантаження продукції проводиться самовивозом автотранспортом відповідача на умовах FCA - м. Бровари (Інкотермс-2010).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що ціна продукції вказується у відвантажувальних специфікаціях.

Відповідно до п. 4.4 договору валюта договору та валюта платежів - російські рублі.

Згідно з п. 5.1 договору відповідач здійснює передоплату шляхом банківського переказу на рахунок позивача 100 % вартості партії продукції за узгодженими договором цінами протягом 5 банківських днів після отримання рахунку.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що передоплата здійснюється відповідачем на підставі рахунку, отриманого від позивача і складеного у відповідності з письмовою заявкою відповідача на партію продукції в рамках даного договору.

Відповідно до п. 6.1 договору строк відвантаження продукції вказується у відвантажувальних специфікаціях.

Згідно з п. 6.2 договору продукція супроводжується товарно-транспортною накладною, рахунком-фактурою, сертифікатом якості та вантажною митною декларацією.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що прийом-здача здійснюється по кількості згідно товаросупровідних документів, по якості - згідно документів, що підтверджують якість продукції.

Відповідно до п. 6.4 договору право власності на продукцію переходить від позивача до відповідача на території м. Бровари після завантаження товару на транспортний засіб відповідача і передачі представнику відповідача супровідних документів, оформлених у митному відношенні.

Додатковою угодою № 2 від 12.07.2013 р. до договору № 100/13-Р від 07.11.2012 р. сторони погодили викласти п. 5.1 договору в наступній редакції: «відповідач здійснює 100 % оплату відвантаженої партії продукції за узгодженими договором цінами протягом 7 календарних днів з моменту відвантаження» та доповнити договір п. 10.3 «у випадку порушення узгоджених строків оплати партії продукції відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочки, але не більше 1 % суми».

Додатковою угодою № 4 від 27.12.2013 р. до договору № 100/13-Р від 07.11.2012 р. сторони виклали п. 1.3 договору в наступній редакції: «договір діє до 31.12.2014 р.».

Додатковою угодою № 5 від 16.01.2014 р. сторони погодили, що будь-який спір, що виникає за даним договором або у зв'язку з ним, підлягає вирішенню в арбітражному (господарському) суді за місцем знаходження позивача. При розгляді справи у арбітражному (господарському) суді застосовуються норми матеріального права країни позивача.

На виконання умов договору № 100/13-Р від 07.11.2012 р. позивачем було здійснено поставку відповідачу продукції на загальну суму 268 047, 50 російських рублів, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № 1012013 від 21.01.2014 р., відвантажувальною специфікацією № 4 від 17.01.2014 р. та митною декларацією від 30.01.2014 р. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Разом з тим, позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 24 від 17.01.2014 р. на загальну суму 268 047, 50 російських рублів, примірник якого залучено до матеріалів справи, оригінал у судовому засіданні оглянутий.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за отриману продукцію не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 268 047, 50 російських рублів, що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за отриману продукцію не спростував, у судове засідання не з'явився, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань за договором № 100/13-Р від 07.11.2012 р. суду не надав.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами.

За курсом Національного банку України станом на 18.04.2014 р. (позовна заява № 12-385 від 18.04.2014 р.) 1 російський рубль становить 0, 31185 грн., відповідно 268 047, 50 російських рублів за офіційним курсом, встановленим Національним банком України на день подання позову становить 83 590, 61 грн.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за договором № 100/13-Р від 07.11.2012 р. у розмірі 268 047, 50 російських рублів, що еквівалентно 83 590, 61 грн., є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 10.3 договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,1 % від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочки, яка за розрахунком позивача складає - 6 687, 25 грн. за період з 29.01.2014 р. по 18.04.2014 р.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 10.3 договору у випадку порушення узгоджених строків оплати партії продукції відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочки, але не більше 1 % суми.

З урахуванням вищезазначеного пункту договору суд зробив перерахунок пені, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 2 680, 48 російських рублів, що еквівалентно 835, 91 грн. (1 % від суми неоплаченої продукції).

Виходячи з п. 4 ч. 1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України й визначається сума судового збору, що сплачується з позовної заяви у національній валюті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абз. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»).

З наявного у матеріалах справи платіжного доручення № 1425 вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір 18.04.2014 р. у розмірі 1 827, 00 грн., тобто мінімальний розмір ставки судового збору, що встановлена для позовних заяв майнового характеру.

За курсом Національного банку України станом на 18.04.2014 р. 1 російський рубль становить 0, 31185 грн., відповідно сума судового збору становитиме 5 858, 59 російських рублів, що еквівалентно 1 827, 00 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Завод порошкової металургії» задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Амкодор-Белвар» (220005, Республіка Білорусь, м. Мінськ, пр. Незалежності, 58, УНП - 100363840, ОКПО - 07519797) на користь Державного підприємства «Завод порошкової металургії» (07400, Київська область, м. Бровари, промвузол, ідентифікаційний код - 00186192) 268 047 (двісті шістдесят вісім тисяч сорок сім) російських рублів 50 копійок, що еквівалентно 83 590 (вісімдесят три тисячі п'ятсот дев'яносто) грн. 61 коп. - основного боргу за договором № 100/13-Р від 07.11.2012 р., 2 680 (дві тисячі шістсот вісімдесят) російських рублів 48 копійок, що еквівалентно 835 (вісімсот тридцять п'ять) грн. 91 коп. - пені та 5 858 (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) російських рублів 59 копійок, що еквівалентно 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 29.09.2014 р.

Суддя Т.В. Лутак