Вирок № 40675560, 30.09.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кримінальне провадження № 11кп/791/522/14 Головуюча в 1-й інстанції - Решетов В.В.

Категорія ч.2 ст. 146 КК України Доповідач - Чупина С.П.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2014 року

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого Чупини С.П.

Суддів Красновського І.В., Раєнка В.І.,

Секретаря судового засідання Богданченко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні кримінальне провадження внесене до ЕРДР №12012230190000287 за апеляційними скаргами зі змінами адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, прокурора на вирок Дніпровського районного суду м.Херсон від 24 квітня 2014 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н.,

уродженець м. Нова Каховка, Херсонської області,

громадянин України, освіта вища, одружений,

має на утриманні двох малолітніх дітей,

не працюючого, зареєстрований АДРЕСА_3, мешкає АДРЕСА_4, раніше не судимий,

засуджений:

за ч. 2 ст.146 КК України на 4 роки позбавлення волі,

за ч. З ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Міра запобіжного заходу тримання під вартою з 19 лютого 2013 року.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Учасники судового провадження:

Прокурори Партики Л.П., Чередніченко Є.Г.

Потерпілий ОСОБА_4

Обвинувачений ОСОБА_3

Захисники - адвокати ОСОБА_1, ОСОБА_2

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що він 25 січня 2010 року близько 21-ї години, за попередньою змовою з іншими особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, згідно із заздалегідь розробленим планом, з метою викрадення ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на автомобілі «БМВ Х5», номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 прибули до місця мешкання останніх, за адресою: АДРЕСА_2. Звідки в період часу з 21-ї до 23-ї години викрали ОСОБА_5 і ОСОБА_6, та проти їхньої волі, посадили в автомобіль НОМЕР_2 і перевезли їх в заздалегідь підготовлений склад, розташований в селі Богданівка, Нижньосірогозького району, Херсонської області, по шляху зв'язавши їм руки і заклеївши роти скотчем.

26 січня 2010 року близько 06-ї години ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вдалося звільнити руки і втекти з приміщення складу, після чого вони забігли в будинок, розташований в селі Богданівка, Нижньосірогозького району, Херсонської області, де мешкала ОСОБА_7 та здійснили дзвінок в міліцію, але були наздогнані ОСОБА_8 і його спільниками, після чого ОСОБА_9 та ОСОБА_6 посадили в автомобіль і відвезли у невідому напрямку.

В ході проведення досудового слідства, а також оперативно - розшукових заходів встановити місцезнаходження ОСОБА_6 і ОСОБА_5 не представилося можливим, так як вказані особи безвісно відсутні.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2013 року ОСОБА_5 і ОСОБА_6 визнанні безвісно відсутніми.

Крім цього, 28 лютого 2012 року ОСОБА_3, знаходячись у м. Херсоні, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх можливі наслідки, та бажаючи їх настання, керуючись корисливими мотивами, з метою заволодіння чужим майном, уклав договір прокату транспортного засобу №003353 від 28 лютого 2012 року з ПП ОСОБА_10 строком до 06 липня 2012 року, не маючи наміру його виконувати, згідно якого останній на умовах тимчасового володіння та користування транспортним засобом передав ОСОБА_3 автомобіль «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_3, вартістю 120000 грн., який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ОСОБА_11, і який згідно довіреності від 15 квітня 2012 року надано у користування ОСОБА_10 Строк виконання договору прокату закінчився

06 липня 2012 року, після чого ОСОБА_3, утримуючи у своїй власності вказаний автомобіль, незаконно заволодів ним, спричинивши потерпілій реальні збитки на загальну суму 120000 грн., що є значною шкодою для останньої.

В апеляційних скаргах зі змінами захисники-адвокати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 вказують на відсутність достатніх доказів, які б доводили вину їх підзахисного, просять вирок суду скасувати та закрити провадження у зв'язку з відсутність в його діях складу кримінальних правопорушень.

В апеляційній скарзі прокурор посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, вважає його незаконним, просить скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 146, ч.2 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання:

за ч.3 ст. 146 КК України у виді 8 років позбавлення волі,

за ч. 2 ст.289 КК України у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст.70 КК України остаточно призначити 10 років позбавлення волі.

Уточнити номер кримінального провадження у вступній частині вироку, вказавши №12012230190000287.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисників, які підтримали апеляційні скарги захисників, а апеляційну скаргу прокурора вважають безпідставною, думку прокурора, потерпілого, які підтримали апеляційну скаргу прокурора і вважають, що апеляційні скарги захисників не підлягають задоволенню, як безпідставні, в останньому слові ОСОБА_3 вибачився перед потерпілим, просив суворо не карати, перевіривши матеріали провадження й обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до положень ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 67 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно положень ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, що судом першої інстанції не було виконано в повному обсязі.

На думку колегії суддів апеляційна скарга прокурора заслуговує на увагу, а апеляційні скарги захисників задоволенню не підлягають.

Як встановлено апеляційним судом і це фактично встановлено судом першої інстанції, що 25 січня 2010 року близько 21 годин ОСОБА_3, за попередньою змовою з іншими особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, у відповідності до заздалегідь розробленого плану із метою викрадення ОСОБА_5 і ОСОБА_6, на автомобілі «ВMW Х5», регістраційний номер НОМЕР_1 прибули за місцем проживання останніх до будинку по АДРЕСА_5 у м.Одесі, звідки в період з 21 до 23 годин викрали ОСОБА_5 і ОСОБА_6 Після чого, проти їх волі, по дорозі зв'язавши їх руки та заклеївши рот скотчем, перевезли їх в підготовлений склад, розташований у с.Богданівка Нижньосірогозського району Херсонської області.

26 січня 2010 року близько 06 години ранку ОСОБА_5 і ОСОБА_6, звільнивши руки, змогли втекти з приміщення складу у сусідній будинок за місцем проживання ОСОБА_7 і здійснили дзвінок у міліцію, але були наздогнані ОСОБА_3 і його спільниками, після чого їх усадили в автомобіль і вивезли у невідомому напрямку, на що правильно посилався орган досудового розслідування.

Крім цього, 28 лютого 2012 року ОСОБА_3 у м. Херсоні, керуючись корисливими мотивами, з метою заволодіння чужим майном, уклав договір прокату транспортного засобу №003353 від 28 лютого 2012 року з ПП ОСОБА_10 строком до 06 липня 2012 року, не маючи наміру його виконувати, згідно якого останній на умовах тимчасового володіння та користування транспортним засобом передав ОСОБА_3 автомобіль «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_3, вартістю 120000 грн., який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ОСОБА_11, і який згідно довіреності від 15 квітня 2012 року надано у користування ОСОБА_10 Строк виконання договору прокату закінчився 06 липня 2012 року, після чого ОСОБА_3, утримуючи у своїй власності вказаний автомобіль, незаконно заволодів ним, спричинивши потерпілій реальні збитки на загальну суму 120000 грн., що є значною шкодою для останньої.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були правильно встановленні фактичні обставина, але діям ОСОБА_3 дана неправильна юридична кваліфікація, тому дії ОСОБА_3 належить кваліфікувати за ч.3 ст.146 КК України викрадення двох осіб вчинене за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки, оскільки поняття тяжких наслідків є оціночним, а ОСОБА_5 і ОСОБА_6 рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2013 року визнанні безвісно відсутніми і до теперішнього часу їх не встановлено і за ч.2 ст.289 КК України незаконне заволодіння транспортним засобом, що завдало значної шкоди потерпілому, оскільки потерпілій завдані збитки на 120000 грн., і в примітці 1 до ст.289 КК України зазначено, що під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі, так як встановлено судом першої інстанції укладання договору ОСОБА_3 на прокат автомобіля було частиною його плану заволодіння шляхом обману в подальшому транспортним засобом, але судом першої інстанції при кваліфікації дій ОСОБА_3 це не було взято до уваги.

Апеляційні скарги захисників про те, що ОСОБА_3 з іншими особами приїхали до Одеси з метою допомогли ОСОБА_12 виселити з квартири ОСОБА_6 і ОСОБА_5, а не з метою викрадення, спростовуються ретельно дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності.

Посилання в апеляційній скарзі захисників на те, що є матеріали про затримання ОСОБА_6 в Росії за протиправні діє є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на інформації офіційних уповноважених органів і до уваги судом не беруться.

Також є необгрунтованими посилання в апеляційній скарзі захисників на те, що не доведена вина ОСОБА_3 в скоєнні кримінального правопорушення викрадення осіб за попередньою змовою з іншими особами, оскільки судом першої інстанції об'єктивно встановлено, що злочин скоєний за попередньою змовою групи, про що свідчать їх домовленість про вчинення злочину та їх узгодженні дії під час скоєння злочину.

Доводи апеляційної скарги захисників про те, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст.289 КК України, оскільки був укладений договір прокату транспортного засобу між ОСОБА_10 та ОСОБА_3, тобто вони вступили в цивільно-правові відносини, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, з яких об'єктивно вбачається,

що, як встановлено судом першої інстанції, укладання договору ОСОБА_3 на прокат автомобіля було частиною його плану заволодіння в подальшому транспортним засобом шляхом обману і після закінчення договору прокату автомобіль він повернув у свою власність. Посилання захисників на те, що в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_11 допускає, що ОСОБА_10 може заволодіти автомобілем, спростовуються доказами перевіреними в судовому засіданні. Те, що автомобіль, зі слів ОСОБА_3, зник з місця зберігання, не впливає на кваліфікацію, оскільки автомобіль уже знаходився у його незаконному володінні.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок суду у частині кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 належить скасувати і постановити новий вирок та призначити йому. покарання у відповідності з положеннями ст.ст. 50, 65 КК України, з урахуванням того, що він скоїв два тяжких злочини, даних про особу засудженого, його позитивну характеристику (т.8, а.п.170), що злочин скоїв вперше (т.1, а.п.110), хворіє (т.5, а.п. 258), на його утриманні знаходяться двоє малолітніх дітей (т.5, а.п. 248, 249), а також усіх обставин провадження, у виді позбавлення волі, яке буде необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про застосування щодо нього Закону України від 8 квітня 2014 року «Про амністію в 2014 році» не підлягає задоволенню, оскільки він не є суб'єктом амністії.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, апеляційні скарги зі змінами захисників-адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Дніпровського районного суду м.Херсон від 24 квітня 2014 року у частині кваліфікації дій обвинуваченого щодо ОСОБА_3 скасувати.

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146 КК України, ч.2 ст.289 КК України.

ОСОБА_3 призначити покарання:

за ч.3 ст.146 КК України 8 років позбавлення волі;

за ч.2 ст.289 КК України 6 років позбавлення волі з конфіскацію всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити 8 років позбавлення волі з конфіскацію всього майна, яке є власністю засудженого з поміщенням до кримінально-виконавчої установи закритого типу.

Строк відбування покарання рахувати з 19 лютого 2013 року.

Обраний щодо ОСОБА_3 запобіжний захід тримання під вартою втрачає чинність після набрання вироку законної сили.

Уточнити у вступній частині вироку номер кримінального провадження, вказавши №12012230190000287.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили негайно, на нього можуть бути подані сторонами кримінального провадження безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційні скарги на протязі трьох місяців з моменту проголошення вироку, а засудженому, який утримується під вартою, - в той же самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий:

Судді: