Рішення № 40673718, 17.09.2014, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/3536/14

Справа № 522/31114/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді: Домусчі Л. В.,

при секретарі: Герасименко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, припинення право власності, користування та розпорядження іпотекодавця на квартиру, припинення права власності усіх мешканців, які проживають в квартирі, стягнення судових витрат , -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ПАТ «Дельта Банк» у грудні 2013 року звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1, яку згодом уточнив та просив в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 17014, 94 дол.США, що згідно курсу НБУ складає 1255020,41 грн. за Договором про надання споживчого кредиту № 11259161000 від 27.11.2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру загальною площею 32,1 кв.м., житловою площею 8,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом передачі іпотекодержателю вказаного предмету іпотеки у власність та визнання права власності за іпотеко держателем ПАТ «Дельта Банк» на підставі Договору іпотеки № б/н від 27.11.2007 року. укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, припинити право власності іпотекодавця ОСОБА_1 в тому числі право володіння, користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1, загальною площею 32,1 кв.м., житловою площею 8,6 кв.м., припинити право користування житловим приміщенням усіх мешканців, які проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1. та стягнути на користь ПАТ «Дельта Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3441 грн. з ОСОБА_1.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.11.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11259161000. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 99300 дол.США, який зобов'язався повернути у повному обсязі в строк до 27.11.2028 року або достроково зі сплатою 12,4% річних за користування кредитом. Також 27.11.2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки №б/н , відповідно до якого ОСОБА_1 передав у іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 32,1 кв.м. житловою 8.6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. На підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 27.1.2009 року АКІБ «УкрСиббанк» змінило назву на ПАТ «УкрСиббанк», яке є правонаступником усіх прав та обов'язків АКІБ «УкрСиббанк».08.12.2011 року своє право вимоги, що виникло з кредитного договору у Пат «УкрСиббанк» , останнім передано ПАТ «Дельта Банк», що підтверджується Договором купівлі-продажу право вимоги за кредитами від 08.12.2011 року. Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, а позичальником не виконуються умови кредиту, порушуються строки повернення кредиту та сплати процентів у зв'язку з чим Банком на адресу позичальника та іпотекодавця були надіслані листи-претензії з вимогою сплатити заборгованість, проте ці вимоги залишилися без задоволення. У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань у позичальника ОСОБА_1. перед Банком,станом на 25.06.2013 року, утворилася прострочена заборгованість, загальний розмір якої становить 157014.94 дол.США, що згідно курсу НБУ складає 1255020,41 грн. Згідно умов Іпотечного договору Банк має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В судове засідання 17.09.2014 року з'явився представник позивача Козачишин О.В.. який діє на підставі довіреності від 17.02.2014 року, підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав викладених у позові.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, хоча про час, дату і місце судового засідання був повідомлений належним чином у встановленому порядку (згідно ст.74 ч.5 ЦПК України), поважних причин неявки суду не представив. Заяв про розгляд справи за його відсутністю суду не надано.

Суд, у зв'язку з неявкою відповідача ОСОБА_1 та неповідомленням про причини такої неявки в судове засідання, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, згідно ч. 4 ст. 169 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.11.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 11259161000, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 99300, 00 дол.США, який зобов'язувався повернути у повному обсязі в строк до 27.11.2028 року або достроково зі сплатою 12,4 % річних за користування кредитом.(а.с. 9-18) Відповідно до п.2.1. вказаного Договору, у забезпечення виконання зобов'язань позивальника за даним Договором Банком приймається застава нерухомості, а саме: однокімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Згідно п.2.2. Договору, кредит, наданий Банком, також забезпечується всім належним Позичальнику майном і коштами, на які може бути звернення стягнення в порядку, установленому законодавством України. У випадку невиконання позичальником умов цього Договору про надання забезпечення за цим Договором, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором або погіршення його умов (стану забезпечення умов його зберігання) відповідно до п.2.3. Договору, Банк набуває право вимоги на дострокове повернення кредиту та нарахованих процентів, у порядку встановленому розділом 12 цього Договору (а.с. 11).

27.11.2007 року між банком та ОСОБА_1 було підписано Додаток № 1 до Договору про надання споживчого кредиту №11259161000, за яким Сторони погодили внести зміни в Договір, а саме додати до Договору Додаток № 1 - графік платежів, додати до Договору Додаток № 3 тарифи банку, а також внесли зміни в п.1.3.5, п. 3.5, п.5.2, п.7.5. Зазначене підтверджується підписами Сторін на вказаному Додатку (а.с.24-25).

Таким чином Банк умови кредитного договору виконав та надав відповідачу кошти, які зазначені у кредитному договорі, про що зазначено в позові.

Також судом встановлено, що 27.11.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки нерухомого майна, згідно якого відповідач передає в іпотеку Іпотекодержателю, тобто Позивачу, у якості забезпечення виконання грошових зобов'язань за Договором про надання споживчого кредиту від 27.11.2007 року № 11259161000, нерухоме майно: а саме: квартиру, загальною площею 32,1 кв.м., житловою площею 8.6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить Іпотекодавцю ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 27.11.2009 року державним нотаріусом приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим № 5866. Зареєстровано в Державному реєстру правочинів, згідно з Витягом про реєстрацію в державному реєстрі правочинів від 27.11.2007 року.(а.с. 26-29). Зі змістом, умовами та правовими наслідками Іпотечного договору Відповідач ОСОБА_1 був ознайомлений та згоден, про що свідчить його підпис на вказаному договорі (а.с. 29).

Згідно п.4.1. Іпотечного договору, іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором.(а.с. 27)

Згідно розділу 6 «Заключні положення» Іпотечного договору цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов'язань за договором, що обумовлюють основне зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» (надалі Позивач, Кредитор) укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно якого ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором № 11259161000 від 27.11.2007 року, боржником за яким є ОСОБА_1, що підтверджується наявним у матеріалах справи Актом прийому-передачі Документації за Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року та копією зазначеного договору (а.с.47-51).

Згідно п. 1.2.2. кредитного договору Позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше « 27» листопада 2028 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного Банком терміну (достроково) відповідно до умов Розділу 12 цього Договору на підставі будь-якого з п.п.2.3, 4.9, 5.3, 5.5., 5.6, 5.8, 5.10.. 8.4, 10.2, 10.14 Договору.

Згідно п. 1.4. кредитного договору банк надає Позичальнику кредит шляхом зарахування Банком коштів на поточний рахунок Позичальника за НОМЕР_1.

Згідно п.2.1. кредитного договору у забезпечення виконання усіх грошових зобов'язань Позичальника у повному обсязі за цим договором, позичальник передав у заставу нерухомість, а саме однокімнатну квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно п.4.1. договору, позичальник зобов'язується використовувати кредит на зазначені у цьому договорі цілі, повернути одержаний кредит та сплатити нараховані Банком проценти та інші платежі у порядку та терміни встановлені Договором.

Згідно п.5.7. Договору передбачено, що у випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань щодо несвоєчасної сплати ануїтетного платежу, Банк має право стягнути з позичальника суму боргу, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет забезпечення. зазначений в п.2.1 Договору та інше майно позичальника.

Згідно п. 10.5 кредитного договору строк дії договору встановлюється з дати його укладання до повного погашення суми кредиту, сплати процентів та/або пені у разі її нарахування.

З позову вбачається, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує протягом тривалого часу, не здійснює відповідні платежі згідно графіку погашення кредиту, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася прострочена заборгованість .

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України в разі прострочення повернення чергової частини кредиту кредитор (Банк) має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором у ОСОБА_1 перед ПАТ «Дельта Банк», станом 25.06.2013 року, виникла заборгованість в сумі 157014,94 дол.США, що згідно курсу НБУ складає 1255020,41 грн., з яких:

- сума заборгованості за кредитом - 98664,12 дол. США.;

- сума заборгованості за відсотками - 583530,82 дол. США.

Розрахунок заборгованості доданий до матеріалів справи (а.с.30).

Зазначена заборгованість підтверджується також наявними у матеріалах справи виписками по кредитному договору за періоди з 27.11.2007 року по 04.04.2012 року.(а.с.33-41).

Судом встановлено, що позивач та колекторська компанія «Вердикт», яка діє на підставі укладеного з позивачем договору доручення від 14.03.12 року та довіреності від 14.03.13 року (а.с.52-56) направляли відповідачу повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання від 16.06.2013 року вих. 9123258, (а.с.42-43), що підтверджується списком рекомендованих відправлень (а.с.44-46), проте заборгованість так і не була погашена.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Отже, згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями статей 530, 612, 625, 1050, 1054 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом.

Жодних доказів щодо сплати коштів за цим договором, та які б спростовували зазначений розрахунок заборгованості, відповідач суду не надав.

На момент розгляду справи доказів погашення кредиту та сплати комісій, відсотків, пені, штрафу, інфляційних збитків у суду не має.

Отже, допустивши прострочення кредиту, відповідач порушив не тільки свої зобов'язання, а й вимоги законодавства України.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Відповідно ч.1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року (зі змінами та доповненнями) у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Таким чином, законодавець зазначив необхідною умовою початку звернення стягнення на предмет іпотеки надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення.

Відповідно до вимог законодавства, позивач направив 16.06.2013р. письмову вимогу про усунення порушень та виконання зобов'язань.(а.с.42-43), про що свідчить список рекомендованих відправлень (а.с.44-46).

На момент розгляду справи доказів погашення відповідачем кредиту та сплати відсотків, пені у суду не має, предмети застави в заклад банку не повернені.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель вправі вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 ст. 33 Закону «Про іпотеку» передбачено способи звернення стягнення, а саме: звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно договору іпотеки від 27.11.2007р. передбачена ринкова вартість спірної квартири становить 501 718 грн.(п.2.1.).

Як роз'яснено в п. 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Статтею 39 зазначеного Закону передбачено звернення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку» предмет застави, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення, має бути реалізований іпотекодержателем будь-якій особі, зокрема, шляхом застосування процедури продажу предмету застави, встановленої ст.. 38 зазначеного Закону.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень" установлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження суд може обрати один із способів звернення стягнення, обраний обтяжувачем на власний розсуд.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо Позичальник є відмінною від особи Іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з Позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні Іпотекодавцю, який не є Позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (ч.1 ст. 20 ЦК, ст. 3, 4 ЦПК).

Згідно частини 1 статті 37 Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Виходячи з положень частини 2 статті 16 ЦК України, статей 33, 36, частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку", не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Вихолячи з викладеного суд вважає, що у позивача виникло право на звернення стягнення шляхом набуття права власності на нерухоме майно.

Аналогічну правову позицію про те, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, викладено у постанові Верховного Суду України від 26 грудня 2011 року за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" до товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Агро", комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району", товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Альфа Крим", Привітненської сільскої ради міста Алушти, державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Кримської регіональної філії про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки та переведення прав за договором застави майнових прав та у постанові від 11 грудня 2013 року за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ст. 39 Закону України "Про іпотеку" одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а відповідно до ст. 40 Закону України "Про іпотеку" та ст. 109 ЖК України - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Виходячи з наведеного вище суд вважає, що позовні вимоги Позивача ПАТ «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки є законними та підлягають задоволенню частково.

В частині позовних вимог щодо припинення права користування житловим приміщенням усіх мешканців, які проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, суд вважає за необхідне відмовити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 є квартирою загального заселення, відповідно довідки ф№1 дільниці № 3 КП «ЖКС «Порто-Франківський» від 01.04.2014 року, в квартирі АДРЕСА_1 проживають постійно ОСОБА_5 та ОСОБА_6

ОСОБА_5 належить кімната, площею 8,6 кв.м., на підставі договору дарування від 27.12.2005 року. (а.с. 96). ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 2012.2005 року належить кімната, площею 8,6 кв.м. (а.с. 97)

Згідно довідки відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 64). Доказів щодо проживання відповідача в вказаній квартирі позивачем суду не надано.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, вказана квартира є комунальною та інші кімнати в цієї квартирі приватизовані та знаходять у праві власності інших мешканців. У зв'язку з зазначеним суду не вбачає підстав для виселення всіх мешканців квартири АДРЕСА_1.

Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказами.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору, Позивач поніс судові витрати по сплаті державного збору на суму 3441 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 77869585 від 04.11.2013 року (а.с.62)

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку щодо необхідності частково задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 10, 11, 57, 58, 60, 64, 88 ч.1, ч.4 ст.169, 208-209, 213-215, 218, 224-226 ЦПК України; ст.ст. 1, 3, 11, 12, 509, 524-526, 530, 536, 543, 546, 549, 551, 612, 624-627, 629, 638, 639, 1046, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України; ст.ст. 18, 33, 35, 38, 39 Закону України «Про Іпотеку»; ст.ст. 24 ч.1, 25 п.4 ч.2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», суд -

ВИРИШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, припинення право власності, користування та розпорядження іпотекодавця на квартиру, припинення права власності усіх мешканців, які проживають в квартирі, стягнення судових витрат - задовольнити частково..

2. Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру загальною площею 32,1 кв.м., житловою площею 8,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( що належала Іпотекодавцю ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 27.11.2009 року державним нотаріусом приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим № 5866, зареєстровано в Державному реєстрі правочинів), в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 11259161000 від 27.11.207 року, у розмірі 157014,94 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ, станом на 25.06.2013 року складає 1255020 (один мільйон двісті п'ятдесят п'ять тисяч двадцять) грн. 41 коп., шляхом передачі іпотекодержателю вказаного предмету іпотеки у власність та визнання на нього право власності за іпотекодержателем Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020, місцезнаходження: 01001, Київська область, м.Київ, вул.Щорса, буд.36 копр. Б) на підставі Договору іпотеки №б/н від 27.11.2007 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1.

3. Припинити право власності іпотекодавця ОСОБА_1 в тому числі право володіння, користування та розпорядження квартирою загальною площею 32,1 кв.м., житловою площею 8,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( І.П.Н. НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020, місцезнаходження: 01001, Київська область, м.Київ, вул.Щорса, буд.36 копр. Б) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3441(три тисячі чотириста сорок одна) гривня.

В іншій частині позовних вимог-відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя: Л.В. Домусчі

17.09.2014