Ухвала суду № 40672437, 23.09.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1416/8321/12 23.09.2014 23.09.2014 23.09.2014

Провадження №22-ц/784/2024/14 Головуючий у першій інстанції : Румянцева Н.О.

Доповідач у апеляційній інстанції: Яворська Ж.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 вересня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Базовкіної Т.М.,

суддів: Лівінського І.В., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання - Кудрі В.М.,

за участю: представника ДВС - Нечипуришеної Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу

Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції

на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2014 року про роз'яснення рішення суду, постановлену по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» ( далі - ПАТ «Кредитпромбанк») до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А

У жовтні 2012 року ПАТ «Кредитпромбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 лютого 2013 року, яке ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 17 червня 2013 залишено без змін, позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 07 березня 2007 року №03/1/058/07-Z у сумі 149 079 грн. 23 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижче за звичайні ціни на цей вид нерухомого майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки нерухомого майна та вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

10 квітня 2014 року старший державний виконавець Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ( далі - відділ ДВС ММУЮ) звернувся до суду з заявою та просить роз'яснити рішення суду стосовного того, скільки складає загальна сума заборгованості по трьом виконавчим листам, які видані Ленінським районним судом м. Миколаєва, та чи підлягає борг у сумі 149 079 грн.23 коп. стягненню солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 чи з кожного із них слід стягувати по 149 079 грн.23 коп.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2014 року у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі Ленінський відділ ДВС ММУЮ, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відділу ДВС, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Виходячи з цієї норми закону роз'яснення рішення суду це уточнення, більш чітке і зрозуміле викладення справжнього його змісту.

Як вбачається із роз'яснень, наданих у п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до ст.221 ЦК України роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Відповідно до матеріалів справи, заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 лютого 2013 року, яке ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 17 червня 2013 залишено без змін, позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 07 березня 2007 року №03/1/058/07-Z у сумі 149 079 грн. 23 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижче за звичайні ціни на цей вид нерухомого майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки нерухомого майна та вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На підставі виданих Ленінським районним судом м. Миколаєва 08 липня 2013 року виконавчих листів, державний виконавець Ленінського відділу ДВС ММУЮ постановами від 25 жовтня 2013 року відкрив виконавчі провадження ВП №40416799, №40417006, № 40416914 щодо примусового виконання кожним із боржників вищевказаного рішення суду.

Із заяви представника ДВС вбачається, що незрозумілим для нього є питання про те, скільки складає загальна сума заборгованості по трьом виконавчим листам, які видані Ленінським районним судом м. Миколаєва, та чи підлягає борг у сумі 149 079 грн.23 коп. стягненню солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 чи з кожного із них по 149 079 грн.23 коп.

Відмовляючи в задоволенні заяви про роз'яснення рішення, суд виходив з того, що рішення є чітким, зрозумілим, питань щодо його виконання не виникає.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як резолютивна частина рішення суду викладена у відповідності до вимог ст.39 Закону України «Про іпотеку» і додаткового роз'яснення не потребує. Порядок же виконання рішень судів щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та розподіл стягнутих з боржника коштів визначено ст.ст.43, 54 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи обставини даної справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для роз'яснення заочного рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2014 року.

За такого апеляційну скаргу відділу ДВС слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд в порушення вимог ст.216 ЦПК України не зазначив в резолютивній частині рішення про солідарний обов'язок боржників необґрунтовані оскільки є невірним тлумаченням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції відхилити, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: