Ухвала суду № 40669398, 18.09.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

18.09.2014 місто Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Машкаринця М.М.,

суддів Гошовського Г.М., Феєра І.С.,

за участю прокурора Міцовди К.Д.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду кримінальну справу за апеляцією засуджено ОСОБА_1 на постанову судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29 липня 2014 року, -

встановив:

Вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02 листопада 2012 року ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за ч.2 ст. 191 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати керівні посади в закладах освіти на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ухвалено звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

На підставі ст. 1 п. «г» Закону України «Про амністію у 2011 році» ухвалено звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання.

17 червня 2014 року ОСОБА_1 подав апеляцію на вказане судове рішення у якій порушив питання про скасування вироку і на направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд.

Одночасно ОСОБА_1 порушив питання про відновлення пропущеного ним строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення, посилаючись на те, що строк пропустив з поважних причин, - в зв'язку з його похилим віком та хворобами - гіпертонією, цукровим діабетом.

Постановою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29 липня 2014 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відновлення пропущеного ним строку на апеляційне оскарження вироку вказаного суду від 02 липня 2012 року відмовлено.

Постанова умотивована тим, що з дня набрання вироком законної сили минуло більше ніж півтора року, ОСОБА_1 не надав суду переконливих доказів поважності причин пропуску передбаченого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення.

У апеляції ОСОБА_1 порушує питання про скасування постанови судді, відновлення пропущеного ним строку, визнання його апеляції такою, що підлягає розгляду, посилаючись на те, що висновки судді, викладені у оскарженій постанові не відповідають фактичним обставинам справи, вимогам закону.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав подану ним апеляцію, промову прокурора про залишення апеляції без задоволення, а постанови судді - без змін, дослідивши матеріали кримінальної справи, доводи, викладені в апеляції, провівши судові дебати, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ст. 365 КПК України (1960 року) постанова суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

Відповідно до вимог ст. 349 КПК України (1960 року) апеляція на вирок суду першої інстанції може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

З матеріалів кримінальної справи убачається, що ОСОБА_1 засуджено вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02 листопада 2012 року (а.с.,а.с. 35-38, Т.4).

Апеляцію засуджений ОСОБА_1 подав 17 червня 2014 року (а.с.,а.с 56-58, Т.4).

З диспозиції ст.. 349 КПК України (1960 року) убачається, що апеляція повинна подаватися в строк, встановлений ст. 349 КПК України (1960 року).

Доводити поважність причини пропуску строку повинна особа, що заявила клопотання про відновлення пропущеного нею строку.

До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження відносяться обставини, що об'єктивно перешкодили учаснику процесу вчасно подати апеляцію.

Під поважними причинами порушення строку на апеляційне оскарження слід розуміти неможливість особи подати апеляцію у визначений законом строк у зв'язку з триманням під вартою або відбування покарання; обмеження свободи, передбачене внаслідок дії закону або судового рішення; обставинами непереборної сили ( епідемії, військової події, стихійного лиха); відсутністю особи за місцем проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження тощо; тяжкою хворобою, перебуванням в закладі охорони здоровя у зв'язку з лікуванням (за умови неможливості залишити цей заклад); смертю близьких родичів, серйозної загрози їхньому життю, а також, коли особу не було належним чином повідомлено про час і місце судового розгляду справи або особі не було надіслано рішення суду.

Як в судовому засіданні суду першої інстанції, так і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції засуджений, умотивовуючи свої вимоги про необхідність відновлення пропущеного ним строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду більш ніж на півтора року, посилався на похилий вік та на хвороби - гіпертонію, цукровий діабет.

При цьому заперечував наявність обставин, зазначених у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду, зокрема, захворювання ним на тяжку хворобу і перебування ним в зв'язку з даною хворобою в закладі охорони здоров'я за умови неможливості залишення закладу.

Згідно довідки поліклінічного відділення Міжгірської районної лікарні за №139 від 08 вересня 2014 року ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні з приводу стенокардії, кардіосклерозу з перебігом середньої тяжкості.

Доказів того, що переніс тяжкі хвороби, в зв'язку з якими змушений був протягом останніх півтора року перебувати в закладах охорони здоров'я за умови неможливості залишити заклад, ОСОБА_1 не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.

Інших обставин, передбачених кримінальним процесуальним законом, які перешкодили ОСОБА_1 оскаржити судове рішення щодо нього в передбачений ст..349 КПК України (1960 року) строк, останній суду не надав.

ОСОБА_1 приймав участь у розгляді кримінальної справи щодо нього в суді першої інстанції, був присутній при оголошенні судового рішення, вирок йому вручено судом 22 листопада 2012 року (а.с.,а.с. 46,48,Т.4).

Його посилання, як на підставу обґрунтовані його клопотання - перенесення ним тяжких хвороб, які перешкодили йому своєчасно подати апеляцію, не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки спростовані наведеними обставинами.

З цих підстав не можуть бути визнані обґрунтованими і його посилання на те, що висновки судді, викладені в оскарженій постанові не відповідають фактичним обставинам справи, вимогам закону.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960 року), апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29 липня 2014 року про відмову у відновленні строку на апеляційне оскарження вироку Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Судді: