Рішення № 40663701, 16.09.2014, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 22-ц/796/10297/2014 Головуючий у 1-й інстанції - Гриньковська Н.Ю.

Доповідач - Кабанченко О.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Іванченка М.М.,

Желепи О.В.

при секретарі - Лапіній К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Фактринг Україна» - Рязанової Софії Олександрівни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2014 року

в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Фактринг Україна» до Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві, ОСОБА_3, треті особи: Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві, Державний департамент ДАІ МВС України про звільнення майна з-під арешту.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2014 року відмовлено в задоволені позову ТОВ «ОТП Фактринг Україна» до Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві, ОСОБА_3, треті особи: Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві, Державний департамент ДАІ МВС України про звільнення майна з-під арешту.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «ОТП Фактринг Україна» просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Зазначає,, що судом першої інстанції не взято до уваги, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не є учасником кримінального процесу, а отже не має прав щодо оскарження дій слідчого та інших прав, які б позивач зміг використати для захисту свого інтересу. Судом не було враховано Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яким передбачено, що обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на відповідне рухоме майно, а саме: - автомобіль Тоуоtа Yаris 1.5., р.в.-2007, реєстраційний номер - НОМЕР_2, колір - чорний, тип - легковий седан.

Відповідачі та треті особи в судове засідання апеляційного суду не при були, про час та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що за кредитним договором №СL-002/837/2007 від 08 травня 2007 року, укладеного між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3, остання отримала від банківської установи кредит в розмірі 19 362,00 доларів США з цільовим використанням - на купівлю автомобіля Тоуоtа Yаris та зобов'язалася повернути кредит до 13 травня 2013 року із відповідними відсотками за користування кредитними коштами.

08 травня 2007 року на забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором між АТ «ОТП Банк» (заставодержатель) та ОСОБА_3 (заставодавець) було укладено договір застави №РСL-002/837/2007 автотранспортного засобу Тоуоtа Yаris, за умовами якого заставодержатель отримав| право задовольнити в повному обсязі не сплачені боргові зобов'язання заставодавця за кредитним договором. І

18 липня 2007 року ОСОБА_3 було укладено шлюб із ОСОБА_5, у зв'язку з чим ОСОБА_3 після реєстрації шлюбу взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_3.

Згідно умов договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18 березня 2011 року та у відповідності до ст. ст. 512, 514, 1077, 1078, 1079 ЦК України, ПАТ «ОТП Банк», як| правонаступник АТ «ОТП Банк», відступило на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» право вимоги за кредитним договором №СL-002/837/2007 та договором застави №РСL-002/837/2007 від 08 травня 2007 року.

Під час розслідування кримінальної справи №60-2638 (кримінальне провадження №12012110000000020) підозрювану у вчиненні злочину, передбаченого І ч.4 ст.190 КК України, ОСОБА_3 було затримано 30 вересня 2010 року та в ході затримання вилучено у неї автомобіль Тоуоtа Yаris, 1.5, 2007 р. в., реєстраційний номері НОМЕР_2, із передачею його на зберігання до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

В подальшому, оскільки дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.4 ст.190 КК України, а санкція цієї статті, як додаткову міру покарання передбачає конфіскацію майна, а також приймаючи до уваги, що в межах кримінальної справи заявлено цивільні позови, з метою забезпечення їх виконання, відповідно до ст. ст. 125, 126, 130 КПК України (в редакції 1960 року) постановою слідчого від 15 березня 2012 року було накладено арешт на вищевказаний автомобіль Тоуоtа Yаris, 1.5, 2007 р. в., реєстраційний номері НОМЕР_2.

У квітні 2014 року позивач звернувся до суду з позовними вимогами про звільнення з-під арешту автомобіля Тоуоtа Yаris, 1.5, 2007 р. в., реєстраційний номері НОМЕР_2, чорного кольору, тип - легковий седан, накладеного на підставі постанови старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУ МВС України в м. Києві Вдовенко О.М. про накладення арешту та передачу транспортного засобу на відповідальне зберігання від 15 березня 2012 року. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідно до положень Законів України «Про заставу» та «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» в силу договірних правовідносин з ОСОБА_3, позивач має переважне право перед іншими кредиторами задовольнити свої вимоги з вартості заставного автомобіля, а накладення арешту слідчим на заставний автомобіль позбавило позивача такого права, і оскільки позичальником не виконуються кредитні зобов'язання за договором №СL-002/837/2007, позивач має намір реалізувати право заставодержателя щодо задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна у відповідності до ст. 572 ЦК України. На підтвердження вимог позивачем надано рішення Апеляційного суду Київської області від 14 січня 2014 року у справі №359/5943/13-ц, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №СL-002/837/2007 від 08 травня 2007 року.

Відповідач СУ ГУ МВС України в м. Києві позов не визнав, представник відповідача посилався на те, що на даний час кримінальне провадження №12012110000000020 від 21 листопада 2012 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, перебуває на розгляді в суді. Арешт на автомобіль підозрюваної накладено за правилами КПК України (1960 року) для забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна та цивільного позову, отже остаточне рішення щодо арештованого майна буде прийняте судом при ухваленні вироку.

Відповідач ОСОБА_3 підтримала позов, пояснила, що автомобіль перебуває на штрафмайданчику, псується, а оскільки іншої можливості погасити заборгованість перед банком у неї немає, то просила зняти арешт з автомобіля та Інадати можливість погасити борг перед банком, який постійно зростає, шляхом звернення стягнення на предмет застави - арештований автомобіль.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що питання про звільнення майна з-під арешту підлягає вирішенню в порядку кримінального судочинства.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду, вважає, що він не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

На обґрунтування свого висновку суд послався положення п.9 Розділу XI «Перехідних положень» Кримінального процесуального кодексу України 2012 р., якими визначено, що запобіжні заходи, в тому числі арешт майна, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Як встановлено судом, арешт на автомобіль гр. ОСОБА_3 накладено слідчим на підставі ст.125 КПК України (1960 року), отже відповідно до Перехідних положень КПК України, зміст яких наведений у рішенні суду, питання скасування, зміни чи припинення запобіжного заходу у вигляді арешту майна вирішується в порядку, що був визначений КПК України 1960 року, яким не було передбачено порядку звільнення майна з-під арешту чи скасування арешту, накладеного під час досудового розслідування за клопотанням власника арештованого майна чи іншої особи.

Таким чином, посилання суду на те, що даний спір підлягає вирішенню в межах кримінального судочинства відповідно до приписів ст.174 КПК Ураїни 2012 року шляхом подання володільцем майна до суду, який розглядає кримінальну справу, клопотання про скасування арешту майна, не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

При вирішенні даного спору судом першої інстанції не враховано, що вимоги позивача ґрунтуються на його праві на арештоване майно, у зв'язку з чим підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як встановлено судом, позивач відповідно до умов договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18 березня 2011 року, договору застави №РСL-002/837/2007, що був укладений 08 травня 2007 року на забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3, є заставодержателем автотранспортного засобу Тоуоtа Yаris, що належить ОСОБА_3, і на який накладений арешт постановою слідчого від 15 березня 2012 року .

Заставодержатель відповідно до п. 6.1. договору застави може задовольнити за рахунок предмета застави вимоги по Кредитному договору в повному обсязі, в порядку, передбаченому п. 6.4. договору застави.

Відповідно до ст. ст. 572, 589 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). В разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (ст. 589 ЦК).

Відповідно до ст. ст. 12, 23, 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжував має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом. Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку.

Пріорітет обтяження встановлюється на підставі реєстрації, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 вказаного Закону обтяжувач (продавець) рухомих речей, які є предметом купівлі-продажу в кредит з відстроченням або розстроченням платежу, набуває пріоритет з моменту реєстрації відповідного обтяження. Такий пріоритет є вищим за інші обтяження майна боржника, встановлені на користь інших обтяжувачів, навіть якщо такі обтяження були зареєстровані раніше.

Ст. ст. 39, 40 цього Закону визначено, що зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також обтяженнями, які мають вищий пріоритет згідно з правилами, встановленими розділом III цього Закону. Якщо щодо предмета публічного обтяження зареєстроване інше обтяження з вищим пріоритетом, при зверненні стягнення на предмет публічного обтяження обтяжувач або особа, на користь якої встановлено публічне обтяження, зобов'язані надіслати обтяжувачу з вищим пріоритетом письмове повідомлення про звернення стягнення за публічним обтяженням у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону. У цьому разі обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на відповідне рухоме майно згідно з положеннями розділу ІУ цього Закону.

Арешт, накладений постановою від 15 березня 2012 року старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУ МВС України в м. Києві Вдовенко О.М. у кримінальному провадженні № 12012110000000020, згідно ст. 37 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є одним із різновидів публічного обтяження.

Зважаючи на наведені обставини справи та положення закону, позивач має пріоритет обтяження і переважне право відносно прав інших осіб на предмет застави, а саме автомобіль Тоуоtа Yаris 1.5., р.в.-2007, реєстраційний номер - НОМЕР_2, колір - чорний, тип - легковий седан.

Внаслідок перебування автомобілю під арештом позивач не маж можливості реалізувати своє переважне право перед іншими кредиторами задовольнити свої вимоги з вартості заставного автомобіля, у зв'язку з чим судова колегія приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі по 182,70 грн. з кожного

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Фактринг Україна» - Рязанової СофіїОлександрівни задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2014 року скасувати.

Ухвалити в справі нове рішення наступного змісту.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Фактринг Україна» до Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві, ОСОБА_3, треті особи: Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві, Державний департамент ДАІ МВС України про звільнення майна з-під арешту задовольнити.

Звільнити автомобіль Тоуоtа Yаris 1.5., р.в.-2007, реєстраційний номер - НОМЕР_2, колір - чорний, тип - легковий седан, з-під арешту, що був накладений постановою від 15 березня 2012 року старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУ МВС України в м. Києві Вдовенко О.М. про накладення арешту на транспортний засіб та передачу транспортного засобу на відповідальне зберігання у кримінальному провадженні № 12012110000000020.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві, ОСОБА_3 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Фактринг Україна» (код ЄДРПОУ 36789421) судові витрати по 182,70 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: