Рішення № 40663699, 17.09.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц\796\8260 Головуючий у 1 інстанції - Чех Н.А.

2014 рік Доповідач - Шахова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів Головачова Я.В., Поливач Л.Д .

при секретарі Меєчко Д.П .

розглянула в відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми

за апеляційною скаргою ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»

на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 9 квітня 2014 року ,

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2013 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» звернулося до суду з зазначеним позовом,який обґрунтовував тим, що 30 вересня 2009 року між товариством та ОСОБА_2укладено договір обов‛язкового страхування належного йому автомобіля «Міtsubіshі Grаndіs» за участю якого 11 травня 2010 року сталася ДТП. Автомобілем на час ДТП керував ОСОБА_1,якого і визнано винним в порушені Правил дорожнього руху та скоєнні дорожньої пригоди.2 грудня 2010 року страхова компанія здійснила страхову виплату на користь потерпілого в розмірі 11 207,51 грн. Посилаючись на зазначені обставини та з урахуванням того, що жоден з відповідачів не повідомив страхову компанію про ДТП,позивач просив стягнути з них 11 207,51 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 9 квітня 2014 року в задоволені позову відмовлено, з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

З таким рішенням суду позивач не погодився та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що висновки суду про застосування строку позовної давності є хибними,оскільки до правовідносин,які виникли між страховою компанією та відповідачами має бути застосовано поняття регресу,а не суброгації,як вважав суд. Порушення судом матеріального права призвело до невірного визначення перебігу строку давності,оскільки цей строк починається не моменту виникнення страхового випадку,а з часу виплати страхового відшкодування та встановлення вини особи в скоєні ДТП. Оскільки повна страхова виплата була здійснена 2 грудня 2010року, тому трьохрічний строк давності закінчувався,відповідно, 2 грудня 2013 року з позовом же страхова компанія звернулася 23 липня 2013 року, тобто в межах строку позовної давності.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони та їх представники не з'явилися. Про розгляд справи повідомлені належно.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідачі причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторін,або інших осіб,які беруть участь у справі,належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи в апеляційному суді.

Заслухавши доповідь судді Шахової О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши апеляційну скаргу, в межах її доводів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання та створює підвищену небезпеку, а відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК,шкода, завдана одній особі з вини іншої особи,

відшкодовується винною особою.

Згідно п. 2.2 Правил дорожнього руху України особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Статтею 989 ЦК України та ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено обов'язок страхувальника щодо повідомлення страховика про настання страхового випадку, у строк, встановлений договором та законом.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, межах фактичних виплат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 20-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності володільця транспортного засобу діє протягом строку, на який його укладено. У разі зміни власника забезпечувального транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії

Дострокове припинення договору страхування можливе у разі настання обставин, наведених у статті 997 ЦК України та статтях 18-19 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу,причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ),повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка,також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30 вересня 2009 року між ВАТ «СК «Скайд-Вест», правонаступником якого є ПАТ СК «ПЗУ Україна», та ОСОБА_2 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/3804911, предметом якого є страхування транспортного засобу «Міtsubіshі Grаndіs», державний номер НОМЕР_1. Строк дії договору з 30.09.2009 року по 29.09.2010 року.

11 травня 2010 року в м. Києві на перехресті вул. Басейної-Скоропадського відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «КІА CEED», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, та транспортного засобу «Міtsubіshі Grаndіs», державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1

Згідно постанови Печерського районного суду м. Києва від 04.06.2010 року (з урахуванням виправлення описки 09.10.2013 року) ДТП відбулася внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_1 ПДР України, і останній був притягнутий до адміністративної відповідальності.

14 травня 2010 року до страхової компанії звернувся ОСОБА_3 з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування і 2 грудня 2010 року позивач на підставі цієї заяви, страхового акту та розрахунку суми страхового відшкодування, звіту № 691/10 про оцінку, здійснив виплату страхового відшкодування на користь потерпілого в розмірі 11 207,51 грн., про що свідчить платіжне доручення № 17512 від 02.12.2010 року та відомість № 1.

Відмовляючи ПрАТ СК «ПЗУ Україна» в задоволені позову,заявленого солідарно до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того,що на час ДТП - 11 травня 2010 року договір обов'язкового страхування був чинним, автомобілем «Міtsubіshі Grаndіs» керував саме відповідач ОСОБА_1 на законних підставах та того, що саме його визнано винним в скоєнні ДТП, але до страхової компанії із письмовим повідомленням встановленого зразку про дорожньо-транспортну пригоду він не звертався, тому вважав, що позовні вимоги страхової компанії підлягають задоволенню лише в частині вимог заявлених саме до ОСОБА_1 та не вбачав підстав для притягнення відповідача (страхувальника) ОСОБА_2 до цивільної відповідальності.

Проте встановивши зазначені обставини,суд першої інстанції відмовив в задоволені позову заявленого і до ОСОБА_1, оскільки вважав, що в даному випадку мають місце правовідносини суброгації, а тому позивач пропустив трирічний строк для звернення до суду з вимогами про відшкодування шкоди в порядку регресу.

З такими висновками суду, колегія суддів не може повністю погодитися, оскільки суд дійшов їх без належного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не вірно застосував норми матеріального права, з огляду на що рішення суду не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України і його не можна визнати законним та обґрунтованим.

Встановивши об'єктивно обставини справи та безпосередньо страхової події,винну особу,наявність цивільно-правової відповідальності та факт виплати позивачем страхового відшкодування,судом першої інстанції, по-перше, допущено помилку у визначені кола осіб,які мають нести цивільну-правову відповідальність за відшкодування позивачу шкоди та безпідставно відмовлено в позові заявленого до страхувальника ОСОБА_2 і, по-друге, судом не вірно визначені підстави відшкодування шкоди та безпідставно відмовлено позивачу в позові за пропуском строку звернення до суду.

Відповідно до ч.1 п.п. 1, 3, 4 ст. 309 ЩІК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення,зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Звертаючись до суду з позовом ПрАТ СК «ПЗУ Україна» свої вимоги заявлені про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обгрунтував тим, що ОСОБА_2 як страхувальник,а ОСОБА_1 як винна особа та завдавач шкоди, не повідомили страхову компанію про страхову подію відповідно до умов страхового договору, окрім цього,позивач виходив з того, що право вимоги до відповідачів у страхові компанії виникло в порядку регресу - з часу виплати компанією страхового відшкодування потерпілому, тобто з 2 грудня 2010 року.

На підтвердження зазначених обставин позивач надав достатньо належних та допустимих доказів,які досліджені колегією суддів та з яких вбачається, що право вимоги до відповідачів виникло у позивача саме у порядку регресу, тобто з часу виплати страхового відшкодування - 2 грудня 2010 року До суду ж він, як вбачається звернувся, згідно поштового штемпелю 23 липня 2013 року і позовна заява його відповідно до штемпелю вхідної кореспонденції суду зареєстрована 30 липня 2013 року (а.с.1,47).

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня,коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

З огляду на встановлене, не має підстав вважати, що звернувшись до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу, позивачем пропущено строк звернення до суду .

Колегія суддів погоджується також з доводами апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при вирішені справи не враховано, що відповідачами не були виконані зобов'язання та не повідомлено у встановленому порядку (письмово за відповідним зразком) страховика про ДТП, що є також підставою для відшкодування страхувальником в порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування.

На вимогу ст.60 ЦПК відповідачі зазначену обставину не спростували,а посилання в рішенні суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 про страхову подію повідомляв позивача за телефоном, не є належним та допустимим доказом повідомлення, оскільки матеріали справи не містять відомостей про подачу страхувальником або заподіювачем шкоди заяви про настання страхового випадку у порядку та за встановленим законом зразком.

Таким чином, встановивши повно та правильно обставини справи, суд дійшов невірного висновку про відмову ПрАТ «ПЗУ Україна» в позові, внаслідок неправильної юридичної кваліфікації правовідносин або неправильного витлумачення закону, застосував закон, який не поширюється на дані правовідносини та не застосував закон який підлягає застосуванню, зміст та сутність якого прийнято неправильно через розширене чи обмежене тлумачення.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання про застосування судами законодавства при вирішені спорів про відшкодування шкоди,завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що оскільки відповідно до статті 3 Закону № 1961-ІУ («Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-ІУ обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-І\У обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Згідно п. 26 постанови, до страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

При вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному - зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.

Згідно пп. ґ п. 38.1.1 ч. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Згідно постанови Верховного Суду України від 12.02.2014 року у справі № 6-1 ЦС 14 висловлено правову позицію, що страховик має право подати регресний позов до страхувальника і у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, що мало місце у даній справі.

Відповідно до ч.2 ст. 214 ЦПК, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

З огляду на викладене, позовні вимоги ПрАТ СК «ПЗУ Україна» як і доводи апеляційної скарги знайшли своє об'єктивне підтвердження з огляду на що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову ПрАТ СК «ПЗУ Україна» у повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК з відповідачів підлягають також до відшкодування понесені позивачем судові витрати при зверненні до суду та при подачі апеляційної скарги в сумі 351,20 коп. ( 229,40 грн. при подачі позову та 121,80 грн. при подачі апеляційної скарги а.с.32,134).

Керуючись ст.ст. 303,304, 307,309-317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» задовольнити .

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 9 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту .

Позов ПрАТ СК «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (04210,АДРЕСА_1) та ОСОБА_1 ( 02090 АДРЕСА_2) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053 м. Київ,вул. Артема, 42, № 26503028334127 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528, код ЄДРПОУ 20782312) 11 207,51 грн.( одинадцять тисяч двісті сім грн. 51 коп.) та судовий збір в сумі 351 грн.20 коп.(триста п'ятдесят одну грн.20 коп.).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий

Судді