Ухвала суду № 40663434, 01.09.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

01 вересня 2014 року Справа № 914/3299/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Коробенка Г.П.,суддів:Запорощенка М.Д., Катеринчук Л.Й., Мележик Н.І., Удовиченка О.С.,розглянувши заявуДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 28.04.2014у справі№ 914/3299/13за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"до Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" простягнення заборгованості у сумі 46 381,81 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" про стягнення 40101,48 грн. боргу за поставлений природний газ, а також 3778,92 грн. пені; 207,14 грн. інфляційних втрат; 2294,27 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.10.2013 у справі №914/3299/13, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2014, позов задоволено частково: стягнуто з Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 3778,92 грн. пені; 128,32 грн. інфляційних втрат; 2294,27 грн. 3% річних; в частині стягнення 40101,48 грн. боргу провадження у справі припинено; в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2014 у справі №914/3299/13 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 залишено без змін.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 28.04.2014 у справі №914/3299/13, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову, та направити справу на новий розгляд до Вищого господарського суду України.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 25.06.2014 у справі №922/9/14, від 13.12.2011 у справі №32/70, від 11.04.2012 у справі №33/267, від 17.02.2014 у справі №922/3587/13, від 17.02.2014 у справі №925/1407/13, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 215, 601 Цивільного кодексу України, статті 203 Господарського кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У постанові від 28.04.2014 у справі №914/3299/13, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав, відповідно до пункту 1-1 статті 80 ГПК України, для припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки природного газу (в частині, що стосується доводів заявника). Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи про те, що зобов'язання сторін за договором поставки природного газу та за договорами про закупівлю природного газу за державні кошти є однорідними та зустрічними, які припинились у зв'язку з направленням відповідачем на адресу позивача заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, що свідчить про наявність в даному випадку всіх необхідних умов для зарахування зустрічних однорідних вимог, внаслідок чого відбулось погашення спірної суми боргу. При цьому судом касаційної інстанції враховано, що вимоги, за якими здійснений взаємозалік, є грошовими, тому податкова складова ціни не впливає на суть та однорідність грошових вимог.

Водночас у постанові від 25.06.2014 у справі №922/9/14 суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, виходячи при цьому з встановленого факту наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за поставлений газ, а також з відсутності підстав для зарахування зустрічних вимог, оскільки стягнення заборгованості за поставлений газ та повернення передоплати не є однорідними вимогами, що свідчить про не можливість їх зарахування. Крім того, судом касаційної інстанції враховано, що заява відповідача про зарахування зустрічних вимог датована 14.02.2014, тоді як фіскальний чек та опис вкладення, що підтверджують її надсилання позивачу датовані 04.02.2014, що не може бути належним доказом надсилання даної заяви позивачу.

У постанові від 13.12.2011 у справі №32/70 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги, виходячи при цьому з встановлених судами обставин справи про те, що: відсутні підстави для зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки строк виконання відповідачем зобов'язання за договором з оплати послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії сторонами не визначено, у зв'язку з чим направлений позивачем на адресу відповідача лист про зарахування зустрічних однорідних вимог є способом проведення виконання зобов'язання, строк виконання якого не встановлений; вимога позивача про стягнення з відповідача оплати за надані послуги з переробки природного газу та транспортування теплової енергії заявлена в межах загального строку позовної давності; відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати за надані послуги з переробки природного газу та транспортування теплової енергії.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Постанова Вищого господарського суду України від 11.04.2012 у справі №33/267 не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права з огляду на відмінність предметів позовів у вказаній справі у порівнянні зі справою, про перегляд постанови в якій подано заяву. Так, у справі №914/3299/13 заявлено позов про стягнення заборгованості за поставлений природний газ, пені, інфляційних, 3% річних, тоді як у справі №33/267 предметом позову є визнання недійсним одностороннього правочину, що виключає подібність правовідносин у розумінні статті 11116 ГПК України.

Крім того, постанови Вищого господарського суду України від 17.02.2014 у справі №922/3587/13, від 17.02.2014 у справі №925/1407/13, на які також посилається заявник, не можуть бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки судом касаційної інстанції скасовані рішення судів попередніх інстанцій, а справи направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення спору у справах, а тому на відповідні постанови не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у допуску справи №914/3299/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяГ. КоробенкоСудді:М. Запорощенко Л. Катеринчук Н. Мележик О. Удовиченко