Ухвала суду № 40659676, 25.09.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/30300/13-к Категорія: кримінальна

Провадження №11-кп/772/616/2014

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Бернада Є. В.

Доповідач : Нагорняк Є. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді: Нагорняка Є.П.,

суддів: Ковальської І.А., Слободяна К.Б.

при секретарі Діденко В.В.,

з участю прокурора Миколайчука Д.Г.,

представника КС «Злагода» Семенюк Н.Ю.

розглянув 25 вересня 2014 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4, на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 19.06.2014, яким

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України,

уродженка с. Степанівка Вінницького району Вінницької області,

з середньою спеціальною освітою, приватний підприємець,

незаміжня, проживає за адресою: АДРЕСА_1

раніше не судима,

визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 388 КК України з призначенням покарання у виді штрафу в розмірі 8500 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь КС «Злагода» 65393 грн. 10 коп. матеріальної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_4 визнана винною у тому, що 23.01.2013 р. між кредитною спілкою «Злагода» в особі голови правління ОСОБА_5 та нею укладено договір кредитної лінії № 7242к на суму 70 тис. грн.

Згідно з п. 4.1 вказаного договору зобов'язання позичальника щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом забезпечується всім належним позичальнику на праві власності майном та коштами, на які згідно з чинним законодавством України може бути звернуто стягнення, а також заставою та/або порукою.

Для забезпечення вказаного договору кредитної лінії від 23.01.2013 р. між кредитною спілкою «Злагода» та ОСОБА_4 було укладено договір застави, який 23.01.2013 р. посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6

Відповідно до п. 1.2 договору застави від 23.01.2013 р. заставодавець передає в заставу заставодержателю в якості забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором транспортний засіб марки «Nissan» моделі «Note 1.6», 2008 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_3, зареєстрований Вінницьким ВРЕР УДАІ УМВС України у Вінницькій області 25.06.2008 р. Вказаний транспортний засіб належить заставодавцю, тобто ОСОБА_4, на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданого Вінницьким ВРЕР УДАІ УМВС України у Вінницькій області 25.06.2008 р.

Згідно з п. 1.3 договору застави на строк його дії предмет застави залишається у володінні (користуванні) заставодавця.

Відповідно до п. 3.1 договору застави заставодавець зобов'язаний не відчужувати предмет застави у будь-який спосіб та не обтяжувати зобов'язаннями з боку третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це від заставодержателя.

На час внесення відомостей до ЄРДР ОСОБА_4 погашення за кредитом не здійснювала і відповідно до довідки кредитної спілки «Злагода» станом на 11.10.2013 р. заборгованість ОСОБА_4 перед кредитною спілкою складає 65393 грн. основної заборгованості та 26587 грн. - відсотки.

Відповідно до листа з Вінницького центру НППзВАЗ УДАІ УМВС України у Вінницькій області вищевказаний транспортний засіб, який зареєстрований за ОСОБА_4 знятий з обліку.

Таким чином, ОСОБА_4. завідомо знаючи, що автомобіль знаходиться у заставі кредитної спілки «Злагода», як забезпечення виконання умов кредитного договору № 7242к від 23.01.2013 p., всупереч умовам кредитного договору застави від 23.01.2013 р. без погодження із заставодержателем здійснила зняття з обліку заставленого майна, а саме: автомобіля марки «Nissan» моделі «Note 1.6», 2008 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1.

В апеляційній скарзі захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_3 порушується питання про скасування вироку у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та ухвалення виправдувального вироку щодо ОСОБА_4 за ч.1 ст. 388 КК України, оскільки стороною обвинувачення не вказано способу вчинення кримінального правопорушення, в діях ОСОБА_4 відсутні об'єктивна та суб'єктивна його сторони, а, отже, відсутня сама подія кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачена визнана винною.

У судове засідання апеляційного суду з невідомих причин не з'явився захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_3, який був завчасно та належним чином повідомлений про час та місце апеляційного розгляду судового провадження, у тому числі, у попередньому судовому засіданні, перенесеному за його клопотанням.

Обвинувачена ОСОБА_4 також у судове засідання не з'явилась, надіславши заяву з проханням про перенесення розгляду провадження через її хворобу, додавши до заяви копію листа непрацездатності з лікувальної установи, згідно якого ОСОБА_4, яка перебувала на лікуванні з 17.09.2014, одужала та може приступити до роботи з 24.09.2014.

У зв'язку з наведеним та враховуючи, що питання про погіршення становища обвинуваченої у судовому провадженні не ставиться, його апеляційний розгляд проведений у відсутність вказаних учасників.

Заслухавши доповідача, представника КС «Злагода» Семенюк Н.Ю. та прокурора Миколайчука Д.Г., які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, наполягаючи на залишенні вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_4 без зміни, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, підстав для її задоволення колегія суддів не вбачає.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_4 у приховуванні заявленого майна базується на ретельно досліджених у судовому засіданні доказах, яким у вироку дана належна оцінка.

Хоча обвинувачена не визнала своєї вини у скоєному, пояснивши, що про наявність заборони на відчуження автомобіля їй було незрозуміло, а тому сам автомобіль вона зняла з обліку з метою продажу для погашення заборгованості перед кредитною спілкою, її винуватість у повному обсязі доведена, зокрема наступними доказами.

Так, представник КС «Злагода» Бегейма М.О. пояснив, що при укладенні кредитного договору, згідно якого в заставу ОСОБА_4 було передано належний їй автомобіль, остання достеменно знала про заборону відчуження заставленого автомобіля без згоди кредитної спілки.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що при зустрічі з ОСОБА_4, на яку вона приїхала на автомобілі з транзитними номерними знаками, обвинувачена повідомила, що автомобіль вона зняла з обліку, щоб на нього не було звернуто стягнення.

Свідок ОСОБА_9, яка виступила поручителем ОСОБА_4 при одержанні кредиту, повідомила, що окрім договору поруки був також оформлений договір застави автомобіля. Коли ОСОБА_9 з кредитної спілки отримала лист повідомлення про заборгованість за кредитом, вона намагалась з'ясувати це питання у ОСОБА_4, яка вводила її в оману, спілкуючись по телефону та уникала зустрічі.

Наведені показання об'єктивно узгоджуються між собою та іншими доказами, а саме, договорами кредитної лінії, застави, поруки, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, листом з Вінницького центру НППзВАЗ УДАІ УМВС України у Вінницькій області про зняття ОСОБА_4 з обліку належного їй автомобіля тощо.

Таким чином, ОСОБА_4, діючи з прямим умислом, приховала заставлене майно, а тому її дії за ч.1 ст. 388 КК України судом кваліфіковані вірно.

Щодо призначеного обвинуваченій покарання у виді штрафу, то воно у повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2014 року щодо ОСОБА_4 - без зміни.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом: