Ухвала суду № 40657029, 25.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10911/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

25 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представника позивача Юхна В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, за участю третьої особи - управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження від 11 липня 2014 р. ВП № 43984406.

Постановою Окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення невірно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що постановою старшого державного виконавця Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції від 23.03.2012 було відкрито виконавче провадження ВП 31873713 з виконання виконавчого листа, виданого Октябрським районним судом м. Полтави, про стягнення з ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» в особі філії ГПУ «Полтавагазвидобування» (правонаступником ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» є ПАТ «Укргазвидобування») на користь ОСОБА_3 1 826 150,00 грн.

06.04.2012 старшим державним виконавцем Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції по ВП 31873713 було прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у зв'язку з не виконанням рішення суду у встановлений державним виконавцем для добровільного виконання строк.

10.04.2012 постановою старшого державного виконавця Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції виконавче провадження ВП 31873713 було зупинено.

Позивачем згідно з платіжними дорученнями № 681 від 23.08.2012 р. на суму 1 000 000,00 грн., № 694 від 27.08.2012 р. на суму 400 000,00 грн., № 737 від 29.08.2012 р. на суму 426 150,06 грн. було перераховано кошти стягувачу на виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 вересня 2010 року по справі № 2-3321/10 .

26.11.2012 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області н6а підставі п. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою.

Згідно з вказаною постановою постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 06.04.2012 та постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 26.11.2012 виведено в окремі виконавчі провадження.

23.06.2014 року старшим державним виконавцем відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області при примусовому виконанні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 31873713 від 06.04.2012 було замінено сторону у виконавчому провадженні з ДК «Укргазвидобування НАК «Нафтогаз України» ГПУ «Полтавагазвидобування» на ПАТ «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775).

У зв'язку зі зміною підвідомчості даного виконавчого провадження постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 23.06.2014 при примусовому виконанні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 31873713 від 06.04.2012 було закінчено виконавче провадження на підставі п. 10. ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено виконавчий документ за належністю до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

11.07.2014 постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження ВП 43984406 з виконання постанови відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області № 31873713 від 06.04.2012 про стягнення з ПАТ «Укргазвидобування» боргу у сумі 182 615,00 грн.

Вказана постанова була отримана позивачем 18.07.2014.

Вважаючи зазначену постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову, позивач посилався на ту обставину, що постанова державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору є протиправною через виконання цим боржником рішення суду у добровільному порядку, та виходячи з цього, зазначив, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження її виконання є незаконною.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження винесена останнім в межах повноважень та спосіб, що передбачені законодавством.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Суть спору полягає у правомірності дій відповідача щодо відкриття виконавчого провадження з виконання постанов ДВС про стягнення з позивача як боржника у виконавчому провадженні виконавчого збору.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені положеннями Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) являє собою сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Колегією суддів встановлено, що 06.04.2012 року старшим державним виконавцем Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції по ВП 31873713 на підставі ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» було прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у зв'язку з невиконанням рішення суду у встановлений державним виконавцем для добровільного виконання строк до здійснення добровільного виконання рішення суду шляхом перерахування коштів на рахунок стягувача та до подання стягувачем заяви про повернення виконавчого документа.

Дана постанова боржником не оскаржувалась та є чинною, у зв'язку з цим колегією суддів не приймаються до уваги доводи позивача про її протиправний характер як на підставу для скасування оскаржуваної у даній справі постанови органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з її виконання.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу є виконавчим документом.

Підстави для відкриття виконавчого провадження визначені ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з вимогами вказаної статті державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

Підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження наведено в ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Такими підставами є наступні:

- пропуск встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

- неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

- якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

- пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

- якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

- невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

- офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

- якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

- наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Враховуючи вимоги ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», колегією суддів підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження у спірних правовідносинах не встановлено.

Натомість, колегією суддів встановлено, що вперше виконавче провадження з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 31873713 від 06.04.2012 року було відкрито відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області було.

Проте у зв'язку зі зміною підвідомчості даного виконавчого провадження внаслідок заміни сторони у виконавчому провадженні з ДК «Укргазвидобування НАК «Нафтогаз України» ГПУ «Полтавагазвидобування» на ПАТ «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 23.06.2014 року при примусовому виконанні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 31873713 від 06.04.2012 року було закінчено виконавче провадження на підставі п. 10. ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено виконавчий документ за належністю до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, що мало наслідком прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 цього закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Частиною 7 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження може бути передано від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Інструкція з організації примусового виконання рішень затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N 512/5 (далі по тексту - Інструкція).

Ця Інструкція визначає окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 3.16 Інструкції у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу ДВС відповідно до пункту 10 частини першої статті 49 Закону державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження зазначає причини направлення виконавчого документа за належністю, повідомляє про проведені виконавчі дії (якщо стягнення проведено частково, зазначається про фактично стягнену суму коштів), якщо боржник відсутній, вказується дата складання акта про відсутність боржника. До копії постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець додає також постанови про стягнення виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій, копії постанов про накладення арешту на кошти чи майно боржника, копії документів щодо майнового стану боржника та його доходів у разі їх наявності.

В даному випадку мало місце відкриття виконавчого провадження після отримання матеріалів виконавчого провадження, переданих за належністю до іншого органу ДВС відповідно до пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, оскаржувана постанова державного виконавця прийнята в порядку, встановленому п. 4 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», а тому не може бути визнана протиправною та скасуванню не підлягає.

Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги відповідача висновки суду першої інстанції не спростовують та відхиляються судом так, як є помилковими.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 29.09.2014 року

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.