Рішення № 40656956, 16.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8594/14 16.09.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Краусса»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Мако Актив»

Про стягнення 44 461,77 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Кучкова Ю.В. представник за довіреністю № 91/2013/13/30-3 від 30.12.13.

Від відповідача: Молчанов Г.А. представник за довіреністю № б/н від 11.06.14.

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Краусса» (далі - відповідач) про стягнення 44 461,77 грн., а саме: 42 017,51 грн. - основного боргу, 1 733,86 грн. - пені, 490,28 грн. - збитків від інфляції, 400,12 грн. - 3% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неоплату наданих послуг за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520754 від 12.09.13., що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем, нарахування пені, 3 % річних, збитків від інфляції та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.14. порушено провадження у справі № 910/8594/14 та призначено її до розгляду на 03.06.14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.14. розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 17.06.14.

16.06.14. представником відповідача через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Будинок Краусса» проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 17.06.14. представником відповідача було подано клопотання про заміну Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Краусса» на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мако Актив». В задоволенні клопотання судом відмовлено.

В судовому засіданні 17.06.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 26.06.14.

26.06.14. представником позивача через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/8594/14 було призначено до розгляду на 17.07.14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.14. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 02.09.14.

29.08.14. представником відповідача через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.14. за клопотанням відповідача на підставі ст. 27 ГПК України було залучено до участі в розгляді даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мако Актив», розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 16.09.14.

В судовому засіданні 16.09.14. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засідання 16.09.14. проти позову заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання 16.09.14. не з'явився, письмових пояснень по справі не надав.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/8594/14.

В судовому засіданні 16.09.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.09.13. між позивачем (далі - Енергопостачальна організація) та відповідачем (далі - Абонент) було укладено Договір № 520754 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) предметом Договору є постачання, користування та своєчасна плата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених Договором.

Договір № 520754 від 12.09.13. на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.3 Договору, позивач зобов'язувався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року. Про зміну тарифів повідомляти Абонента.

Відповідач в свою чергу, згідно з п. 2.3.1 Договору зобов'язувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначенні у додатку 1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 4 до Договору, в п. п. 2, 3, 4, 5 цього додатку передбачено, що Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Енергопостачальній організації вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії. В разі, якщо «Абонент» розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду ця кількість перевищення самостійно сплачується Абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку. Абонентам, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою Абонентом тепловою енергією сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа наступного за розрахунковим. Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі тепло збуту облікову карту фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звірки на початок розрахункового періоду, акт виконаних робіт, податкову накладну.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що за січень, лютий 2014 року (по 17.02.14.) позивачем поставлено, а відповідачем було спожито теплову енергію, але відповідач за поставлену енергію розрахувався частково, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Положеннями ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем було нараховано відповідачу за спожиту теплову енергію в гарячій воді за січень 2014 року 87 298,14 грн., за лютий 2014 року 4 949,06 грн., а всього 92 247,20 грн.

Вказане підтверджується наявною в матеріалах справи відомістю обліку відповідача за період з 19.12.13. по 16.02.14. та обліковими картками за січень, лютий 2014 року, а тому твердження позивача про те, що сума вимоги рахунку за користування тепловою енергією у січні 2014 року є необґрунтованою, не приймається судом.

Крім того, суд відзначає що згідно з п. 5.1 Договору, що облік споживання Абонентом теплової енергії проводиться за приладами обліку. Абонент, що має прилади обліку, щомісячно надає Енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у Додатку № 1 до Договору (п. 5.3 Договору).

Відповідно до п. 5.5 Договору, що при відсутності приладу обліку або виходу його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена Абоненту, визначається Енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.

Відповідно до п. 2.2 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Мінпаливенерго України від 14.02.07. № 71 та зареєстрованих Міністерством юстиції України 05.03.07. за № 197/13464 (далі - Правила) усі пристрої (тепло вимірювальні прилади і автоматичні регулятори теплових процесі та прилади обліку теплової енергії), що забезпечують правильність та економічність ведення технологічного режиму, безпечну роботу устаткування, контроль та облік витрат теплової енергії і теплоносія мають бути справними і під час роботи перебувати у робочому стані.

Крім того, відповідно до п. 7.2.3 вказаних Правил, за технічний стан та безпечну експлуатацію засобів контролю та вимірювань, автоматичних пристроїв, приладів обліку теплової енергії підприємства, установи або організації відповідає власник, на балансі якого знаходиться зазначене обладнання.

Згідно з наявною в матеріалах справи відомістю обліку споживання теплової енергії поданої у січні 2014 року, відповідачем за період з 26.12.13. по 23.01.14., різниця температур у подавальному та зворотному трубопроводах становила 2.2 - 2.8°С, що є менше мінімально допустимого паспортного значення встановленого приладу обліку.

Про те що прилад обліку не відповідав своїм характеристикам свідчить акт про готовність вузла комерційного обліку Споживача до роботи № 1-2250 від 24.10.13., де зафіксовано, що мережа вимірювання тепла лічильника повинна становити: дельта температури мінімально 3°С.

У відповідності до виконавчої документації на комерційний облік тепла (п.3.5): діапазон різниці температур складає ВІД 3°С...150°С.

Далі судом встановлено, що на початок січня 2014 року переплата відповідача становила 10 229,69 грн. Крім того, в погашення заборгованості за спірний період відповідачем було сплачено ще 40 000,00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідачем не було виконано свої зобов'язання за Договором по оплаті теплової енергії в гарячій воді в повному обсязі, борг відповідача перед позивачем за Договором за січень, лютий 2014 року становить 42 017,51 грн.

Доводи відповідача стосовно того, що з 27.12.13. власником та фактичним користувачем об'єкту теплопостачання у січні 2014 року буда третя особа, а затримка з переоформленням Договору між новим власником і позивачем не є підставою для притягнення відповідача до відповідальності, судом не приймається до уваги з огляду на наступне.

Строк дії Договору встановлено п. 8.1 з дня його підписання (12.09.13.) і діє до 31.12.13. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (п. 8.4 Договору).

Доказів надання такої заяви сторонами не подано, а тому після 31.12.13. Договір було пролонговано.

Новий Договір на спірний об'єкт теплопостачання було укладено позивачем з третьою особою 01.02.14. До вказаної дати сторону в зобов'язанні (за Договором) змінено не було.

Далі, відповідач звернувся до позивача із заявою про припинення Договору 30.01.14. (вх. № позивача 14/1566 від 30.01.14.), а відключено відповідача було лише 17.02.14, про що свідчить корінець наряду № 77 від 17.02.14.

Крім того, судом враховано, що п. 6.1.4 Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (об'єкту теплопостачання за Договором), третя особа зобов'язалась після дати підписання акту приймання-передачі об'єкту (27.12.13.) своєчасно перераховувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Будинок Краусса» розрахункову або фактичну вартість споживання, зокрема, теплової енергії, згідно з рахунками, які можуть находити відповідачу від ПАТ «Київенерго».

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню у розмірі 42 017,51 грн., внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню зазначена сума за використану теплову енергію за Договором.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежам, позивач просить суд стягнути з Абонента на свою користь на підставі п. 7 додатку 4 до Договору 1 733,86 грн. - пені.

Відповідно до п. 7 Додатку № 4 до Договору, у разі порушення терміну сплати за поточне споживання чи наявності боргу на початок кожного розрахункового періоду, Абоненту на суму боргу на початок періоду кожного розрахункового періоду (місяця) Енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.05. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 232,49 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 501,37 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 490,28 грн. та 400,12 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

При цьому, положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України № 62-97 р. від 03.04.1997 р.

Судом здійснено перерахунок збитків від інфляції, 3% річних та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню збитки від інфляції в сумі 490,28 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 284,42 грн. В іншій частині в розмірі 115,70 грн. 3% річних нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Краусса» (01021, м. Київ, вул. Інститутська, б. 28; ідентифікаційний код 38748607) на користь на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, б. 5, код ЄДРПОУ 00131305; поточний рахунок № 26000306201 в ГУ по місту Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, одержувач ПАТ «Київенерго») 42 017 (сорок дві тисячі сімнадцять) грн. 51 коп. - основного боргу, 1 232 (одну тисячу двісті тридцять дві) грн. 49 коп. - пені, 284 (двісті вісімдесят чотири) грн. 42 коп. - 3% річних, 490 (чотириста дев'яносто) грн. 28 коп. - збитків від інфляції, 1 801 (одну тисячу вісімсот одну) грн. 75 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.09.14.

Суддя Т.М. Ващенко