Постанова № 40654670, 23.09.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2008/14

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курко О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

при секретарі: Швець А.І.

за участю представників сторін:

представника позивача: Романюка В.М.

представника відповідача: Яцюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко ХХІ Плюс" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання пртиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко ХХІ Плюс" (далі - Позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник Позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, а постанову суду першої інстанції - змінити, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що 15.04.2014 року працівниками Кам'янець-Подільської ОДПІ проведена камеральна перевірка даних, задекларованих Позивачем у податковій звітності з ПДВ за лютий 2014 року, результати якої оформлені актом №154/22-09-03/37000430.

На підставі акту №154/22-09-03/37000430 від 15.04.2014 року Відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.05.2014 року №0002812203, яким Позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 85862,0 грн. і нараховані штрафні санкції в сумі 21465,50 грн., яке Позивач оскаржив до суду.

Спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті камеральної перевірки №154/22-09-03/37000430 від 15.04.2014 року висновках Відповідача щодо порушення Позивачем вимог абзацу п.200.1, п.200.2, абзацу "б" п.200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу України, абзацу 13 п.п.6. п.4 розділу V Порядку №678, внаслідок чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету (рядок 25 декларації з ПДВ " 0110" за лютий 2014 року) на суму 85862 грн. у зв'язку з неврахуванням під час подання податкової звітності з ПДВ за листопад 2013 року - лютий 2014 року висновків попередніх перевірок Позивача, а саме:

позапланової виїзної перевірки (акт №690/22-09-22-01/37000430 від 12.11.2013 року), якою встановлене порушення п.198.1, п.198.3 і п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ПК України та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24.декларації) станом на 30.06.2013 року в сумі 373042,0 грн. у зв'язку з віднесенням до податкового кредиту за листопад - грудень 2012 року ПДВ в загальній сумі 431788,10 грн., в тому числі в сумі 11249,0 грн. по операції з придбання сої від ТОВ "Прометей Д" та в сумі 320539,0 грн. по операції з придбання сої від ТОВ "Сварог Б.С.Д.", які фактично не здійснювались,

камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за листопад 2013 року (акт №20/22-09-22-03/37000430 від 16.01.2014 року), якою встановлено порушення пп.4.6.7 п.4.6 розділу Порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492, зареєстрованим в Міністерстві фінансів України 20 грудня 2011 р. за №1490/2.0228, внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з ГІДВ) на суму 373042 грн.,

камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за грудень 2013 року (акт №43/22-09-22-03/37000430 від 13.02.2014 року), якою встановлено порушення пп.4.6.7 п.4.6 розділу V "Порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011р. за №1490/20223 та п.200.1. п.200.2 та абзацу б) п.200.4 ст.200 розділу V ПК України, внаслідок чого платником завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з ПДВ) на суму 375375 грн. та

камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за січень 2014 року (акт №124/22-09-22-03/37000430 від 20.03.2014 року), якою встановлене порушення абзацу "б" п.200.4 ст.200 розділу V ПК України і пп.4.6. п.4 розділу V Порядку №678, внаслідок чого завищено рядок 24 декларації (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) на суму 373042 грн.

За даними Відповідача завищення податкового кредиту за лютий 2013 року на суму 85862 грн. у зв'язку з неврахуванням під час подання податкової звітності з ПДВ попередніх висновків Відповідача щодо безпідставного віднесення до податкового кредиту за листопад - грудень 2012 року ПДВ в загальній сумі 431788,10 грн., в тому числі в сумі 111249,0 грн. по операції з придбання сої від ТОВ "Прометей Д" та в сумі 320539,0 грн. по операції з придбання сої від ТОВ "Сварог Б.С.Д.", які фактично не здійснювались, задекларованого Позивачем в січні 2013 року (уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ за січень у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад-грудень 2012 року від 31.01.2014 року №9003593643 і № 9003629891)

З обставин справи встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу №20/12-2012 від 20.12.2012 року ТОВ "Сварог Б.С.Д." зобов'язалось продати Позивачу олійне насіння сої. Пунктом п.3.1. цього договору визначене місце та умови поставки - 32376, с.Панівці, вул.Маршала Харченка, 1а, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область на умовах EXW ІНКОТЕРМС 2010. Згідно до п.3.4. договору при доставці товару автомобільним транспортом, кількість поставленого олійного насіння сої визначається за показниками ваги Покупця в місці поставки. Товар вважається зданим по кількості після підписання товарно-транспортної накладної, по кількості після надання оригіналів документів згідно пункту 3.5. та за актом відбору проб якості насіння сої у лабораторії Покупця.

Під час укладання договору купівлі-продажу від 20.12.2012 року Позивач та ТОВ "Сварог Б.С.Д." узгодили Протокол №1 по технічним умовам поставленої партії олійного насіння сої, урожаю 2012 року і специфікацію на олійне насіння сої №1, в якій визначили, що постачанню підлягало олійне насіння сої в кількості 1000 тон по ціні 4 400 грн. за 1 тону.

На виконання умов договору ТОВ "Сварог Б.С.Д." в грудні 2012 року поставило на склад Позивача олійне насіння сої на суму 2690251,0 грн., в тому числі ПДВ 448375,0 грн., відобразивши ці операції в податковому обліку у складі валових витрат та податкового кредиту, з них, за даними перевірок, Позивач безпідставно включив до податкового кредиту у грудні 2012 року ПДВ в сумі 320539,20 грн. по операції з поставки ТОВ "Сварог Б.С.Д." олійного насіння сої на суму 1923235,21 грн.

Так, виконання сторонами умов зазначеного договору купівлі-продажу підтверджується наданими податковими та видатковими накладними. Оплата за поставлений товар здійснена шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Транспортування товару здійснено автомобільним транспортом на замовлення та за рахунок ТОВ "Сварог Б.С.Д", що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Придбане від ТОВ "Сварог Б.С.Д" олійне насіння сої Позивач використав в господарській діяльності для виробництва соєвої олії та шроту соєвого, що підтверджується первинними документами та даними бухгалтерського обліку, зокрема: відомостями використаних матеріалів на випуск готової продукції, звітами про рух хлібопродуктів і тари на елеваторах і складах, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 208 і 631.

Оприбуткувавши придбане від ТОВ "Сварог Б.С.Д" олійне насіння сої та оплативши його, Позивач включив до податкового кредиту грудня 2012 року ПДВ в сумі 320539,20 грн.

Також колегією суддів встановлено, що на підставі податкових накладних №4 від 23.11.2012 року і №1 від 03.12.2012 року, виписаних ТОВ "Прометей Д" , Позивач включив до податкового кредиту за листопад - грудень 2012 року ПДВ в загальній сумі 111249,0 грн. по операції з придбання від ТОВ "Прометей Д" олійного насіння сої в кількості 400 т. в листопаді 2012 року на суму 1487965,0 грн., в т.ч. ПДВ 247994,17 грн. і в грудні 2012 року на загальну суму 179525,0 грн., в т. ч. ПДВ 29921,0 грн.

Факт поставки Позивачу в листопаді - грудні 2012 року від ТОВ "Прометей Д" олійного насіння сої в кількості 400 т. на зазначену вище суму відповідно до договору купівлі-продажу №15/09-12 від 05.09.2012 року та факт правомірного включення Позивачем до валових витрат вартості вказаного товару встановлений постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.12.2012 року по справі №822/44470/13-а по справі за позовом ТОВ "Агро-Еко ХХІ Плюс" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2013 року №0003022202 і № 0003032202, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 року, а відтак в силу ч.2 ст.14, ч.1 ст.72 і ч.2 ст.255 КАС України не підлягає доказуванню.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.138.4 ст.138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документи мають силу первинних у випадку фактичного здійснення господарської операції, з огляду на що для визначення податкового кредиту, сплачені в ціні товару суми податку на додану вартість повинні бути фактично здійснені і підтверджені належними первинними документами, складеними у відповідності до законодавчих вимог і які відображають реальність господарської операції.

Судом встановлено, що усі надані Позивачем документи, які були оформлені в результаті здійснення господарських операцій, є первинними документами, оформленими належними чином.

В ході судового розгляду справи з'ясовано, що у даних господарських операціях Позивачем було досягнуто господарської мети, яка відповідає цілям його підприємницької діяльності.

Не знайшло свого підтвердження відповідними належними та допустимими доказами, що дані господарські операції оформлені (задокументовані) Позивачем з метою ухилення від оподаткування.

На думку колегії суддів, первинні документи, досліджені в судовому засіданні, зокрема, видаткові накладні, податкові накладні, відповідно до вимог чинного законодавства, є належними, допустимими та достовірними доказами, які документально підтверджують факт здійснення господарських операцій та є підставою для формування податкового кредиту.

Щодо посилань апелянта на відсутність окремих реквізитів товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, товарно-транспортна накладна не є документом, обов'язковість ведення і зберігання якого передбачена правилами ведення податкового обліку, бухгалтерського обліку та нарахування податку на прибуток. Отже, її відсутність не впливає на правомірність формування Позивачем податкового кредиту відповідно до Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновків податкового органу про вчинення Позивачем порушень податкового законодавства України на підставі висновків актів перевірки його контрагентів.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Крім того, чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу усіх постачальників по ланцюгу постачання товарів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що під час проведення перевірки Позивач надав всі первинні документи, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік - обов'язковий вид обліку, який ведеться суб'єктом господарювання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вчинення господарських операцій із Позивачем контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та інших первинних документів, дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту. Тому, колегія суддів погоджується з висновком Хмельницького окружного адміністративного суду, що висновки акту перевірки є не обґрунтованими, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи, а тому податкове повідомлення-рішення прийняте на його основі є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що доводи, викладені Відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Разом із тим, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на наступне.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судові витрати, згідно ст. 87 КАС України, складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції помилково присудив стягнути з рахунку Кам'янець-Подільської ОДПІ судових витрат, оскільки такі витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Відповідно до ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду. Підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права (ч.1 ст. 201 КАС України).

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позову, однак помилково застосував норми права, відтак рішення суду підлягає зміні в частині розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко ХХІ Плюс" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання пртиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, - змінити.

Абзац третій резолютивної частини постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року викласти в наступній редакції: "Присудити із Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко ХХІ Плюс" понесені судові витрати в розмірі 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 00 коп."

В решті постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 29.09.14 .

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.