Постанова № 40654434, 29.09.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/3855/14 Головуючий у 1 інстанції Ільченко О. І. Провадження № 33/795/200/2014 Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

29 вересня 2014 року місто Чернігів

Суддя судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області Лазоренко М.І., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 серпня 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 серпня 2014 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, який здійснює сторонній догляд за інвалідом 1 групи

притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік без оплатного вилучення транспортного засобу.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 36 грн. 54 коп.

Судом першої інстанції ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 11 серпня 2014 року о 22 годині 20 хвилин, по вулиці Гімназичній в м. Прилуки Чернігівської області, керував транспортним засобом «ЗАЗ-110247», державний номерний знак НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, незв'язна мова), від проходження медичного огляду на стан сп'яніння відмовився в присутності свідків, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху та скоїв правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду змінити в частині накладення адміністративного стягнення, застосувавши до нього стягнення у виді мінімального штрафу, передбаченого санкцією частини 1 статті 130 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що застосоване до нього адміністративне стягнення не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи. Також судом не було дотримано вимог ст. 268 КУпАП та розглянуто справу за його відсутності, без належного повідомлення про слухання справи, оскільки отримана дружиною судова повістка не містила дати проведення судового засідання. Вказує, що при призначенні стягнення суд першої інстанції не врахував те, що він має на утриманні двох неповнолітніх дітей, які часто хворіють, а позбавлення права керування транспортними засобами позбавить його можливості доставляти дітей до лікарні.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 просив змінити постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 серпня 2014 року в частині накладення стягнення, застосувавши до нього мінімальне стягнення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, у виді штрафу та пояснив, що йому потрібен автомобіль, оскільки він також здійснює догляд за своєю бабусею, яка є інвалідом 1 групи.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовий розгляд даної адміністративної справи судом першої інстанції відбувся з додержанням норм законодавства, тому твердження ОСОБА_1 про порушення судом норм законодавства, що регулює розгляд справ про адміністративне правопорушення, не можуть бути взяті до уваги.

Суд на підставі перевірки та належної оцінки зібраних по справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за зазначених у постанові обставин.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП настає у разі керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.

Посилання апелянта на недотримання судом вимог ст. 268 КУпАП щодо розгляду справи за його відсутності, неналежне повідомлення про день та час слухання справи спростовується матеріалами справи, а саме: поштовим повідомленням про вручення судової повістки адресату, з якого вбачається, що особисто ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про час розгляду справи (а.с. 4), з клопотанням про відкладання розгляду справи не звертався. З даних підстав суд не може прийняти до уваги доводи апелянта про неналежне його повідомлення про дату та час слухання справи. Даних про те, що судова повістка, яку отримала співмешканка ОСОБА_1, не містила дати судового засідання, останнім суду не надано, тому суд не приймає до уваги твердження апелянта в цій частині.

Відповідно до статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно статті 23 КУпАП, метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає альтернативні види стягнення, як стягнення у виді штрафу, або позбавлення права керування транспортним засобом строком від одного до двох років, або адміністративний арешт.

При визначенні виду стягнення місцевий суд врахував характер вчиненого правопорушення, ступінь вини правопорушника, його ставлення до скоєного та прийшов до висновку про необхідність застосування стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами. При цьому судом були не в повній мірі враховані положення статей 33, 34 КУпАП.

Зокрема судом першої інстанції в неповній мірі враховано, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, від його дій тяжких наслідків не настало, його сімейний стан, який має на своєму утриманні двох неповнолітніх дітей, здійснює догляд за інвалідом 1 групи, обставини, які пом'якшують відповідальність, відсутність обставин, які її обтяжують, а тому призначення йому стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами є занадто суворим.

З метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, достатньо було застосувати штраф.

За таких підстав, постанова місцевого суду в частині накладення стягнення підлягає зміні, а ОСОБА_1 слід призначити стягнення у виді штрафу, в межах санкції передбаченої частиною 1 статті 130 КУпАП.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 23, 33, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 серпня 2014 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП ОСОБА_1 - змінити в частині накладення адміністративного стягнення, застосувати до нього стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя М. І. Лазоренко