Ухвала суду № 40651377, 24.09.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :

головуючої : Готри Т.Ю.,

суддів : Кеміня М.П., Джуги С.Д.,

при секретарі : Чейпеш С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 жовтня 2013 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1, публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», 3-ї особи міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про звільнення майна з-під арешту ,-

в с т а н о в и л а :

Відповідач ПАТ «Брокбізнесбанк» подав апеляційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 жовтня 2013 року, яким звільнено з-під арешту, накладеного постановою державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 05.09.2011 року по виконавчому провадженню №28504746 нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1, а саме: вбудоване приміщення (кімната для прийому їжі цеху №2) площею 45,8 кв.м. та вбудовані приміщення цеху під літ.Е (поз. 34',35', 36, 37, 38, 40, 41) площею 196,3 кв.м., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1.

У апеляційній скарзі ПАТ «Брокбізнесбанк» просить скасувати зазначене рішення, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у позові ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 14 січня 2014 року рішення Ужгородського міськрайонного уду від 23 жовтня 2013 року було скасовано, а у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 червня 2014 року рішення апеляційного суду Закарпатської області від 14 січня 2014 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, предметом апеляційного розгляду є рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 жовтня 2013 року та подана на нього ПАТ «Брокбізнесбанк» апеляційна скарга.

У судовому засіданні представник апелянта ПАТ «Брокбізнесбанк» Рябінічева А.С. апеляційну скаргу підтримала.

Представник позивача ПАТ КБ"Приватбанк" Дурдинець Р.Ю. апеляційну скаргу не визнала.

Відповідач ОСОБА_1 і представник МДВС Ужгородського МРУЮ у судове засідання не з»явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому їх неявка згідно ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 30.08.2007 року між Приватбанк (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №МКVCGК00000011, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 150000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, строком погашення до 30.08.2017 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 30.08.2007 року між ПриватБанк і ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки квартири, згідно якого ОСОБА_1 надав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме : вбудоване приміщення (кімната для прийому їжі цеху №2) площею 45,8 кв.м. та вбудовані приміщення цеху під літ.Е (поз. 34', 35', 36, 37, 38, 40, 41) площею 196,3 кв.м., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1.

Встановлено, що ОСОБА_1 станом на 25.04.2013 року має заборгованість за кредитним договором в сумі 162624,48 доларів США, яка на час розгляду справи ним не погашена.

Також судом встановлено, що 25 березня 2008 року між ОСОБА_1 та акціонерним банком «Брокбізнесбанк» було укладено кредитний договір №521/1, на забезпечення виконання зобов'язань за яким між банком і ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №521/2 від 25 березня 2008 року, згідно якого ОСОБА_1 надав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: вбудоване приміщення (кімната для прийому їжі цеху №2) площею 45,8 кв.м. та вбудовані приміщення цеху під літ.Е (поз. 34', 35', 36, 37, 38, 40, 41) площею 196,3 кв.м., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно із ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.16.1 договору іпотеки квартири від 30 серпня 2007 року іпотекодержатель Приватбанк (правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк) має право вищого пріоритету на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Встановлено, що 05 вересня 2011 року державним виконавцем МВ ДВС Ужгородського МРУЮ на примусове виконання ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 19.08.2011 року про накладення арешту на все належне ОСОБА_1 майно, було накладено арешт, в тому числі й на предмет іпотеки, а саме : вбудоване приміщення (кімната для прийому їжі цеху №2) площею 45,8 кв.м. та вбудовані приміщення цеху під літ.Е (поз. 34', 35', 36, 37, 38, 40, 41) площею 196,3 кв.м., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1.

Таким чином, накладення арешту на спірне нерухоме майно унеможливлює виконання умов кредитного договору та договору іпотеки шляхом звернення стягнення на заставлене майно і позбавляє права іпотекодержателя ПАТ КБ «ПриватБанк» на продаж іпотечного майна в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч.7 ст.3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно - виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Встановивши, що право іпотеки у позивача ПАТ КБ „ПриватБанк" на предмет обтяження виникло раніше, а саме з моменту державної реєстрації у Державному реєстрі іпотек договору іпотеки, укладеного між банком і ОСОБА_1 30.08.2007 року, предметом якого є нерухоме майно, а саме : вбудоване приміщення (кімната для прийому їжі цеху №2) площею 45,8 кв.м. та вбудовані приміщення цеху під літ.Е (поз. 34', 35', 36, 37, 38, 40, 41) площею 196,3 кв.м., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1, який було зареєстровано 01.09.2007 року о 12:31 (а.с.21-22) - ніж обтяження на цей предмет іпотеки згідно іпотечного договору №521/2, укладеного між АК «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1, який у Державному реєстрі іпотек був зареєстрований 25.03.2008 року о 19:48 (а.с.60), тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову і звільнення майна з-під арешту, оскільки позивач має переважне право перед наступними стягувачами на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.

Аналогічні висновки і мотиви, з яких було скасовано рішення апеляційного суду Закарпатської області від 14 січня 2014 року містяться в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 червня 2014 року, які відповідно до ч.4 ст.338 ЦПК України є обов'язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, у відповідності до ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга відповідача відхиленню, оскільки суд першої інстанції рішення постановив з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» - відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча :

Судді :