Ухвала суду № 40651361, 23.09.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

Іменем України

23 вересня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ЧУЖІ Ю.Г., КОЖУХ О.А.

при секретарі МАРЧИШАКУ Ю.М.

за участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду від 24 березня 2014 р., -

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «ПриватБанк» 26.09.2013 звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 мотивуючи наступним. 14.05.2007 банк надав відповідачу кредит на термін до 11.05.2012 у розмірі 6972,90 дол. США. Кредитор свої зобов'язання виконав, тоді як відповідач свої порушив і спричинив виникнення боргу, що станом на 18.07.2012 складав 8998,01 дол. США (за офіційним курсом НБУ 1 дол. США/7,99 грн на цю дату - еквівалент 71894,10 грн), в т.ч.: 3835,21 дол. США борг за кредитом, 2632,42 дол. США борг за відсотками, 716,24 дол. США борг за комісією, 1814,14 дол. США пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань. Посилаючись на ці обставини і на право вимагати повернення боргу, позивач просив стягнути на його користь з відповідача 8998,01 дол. США заборгованості за кредитним договором від 14.05.2007 № MKV0AK00017010, які є еквівалентом 71894,10 грн, а також стягнути судові витрати.

Рішенням Виноградівського районного суду від 24.03.2014 позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 14.05.2007 № MKV0AK00017010 у розмірі 8998,01 дол. США, що за офіційним курсом НБУ 1 дол. США/7,99 грн на 18.07.2012 складає 71894,10 грн, а також 718,94 грн у відшкодування сплаченого судового збору.

Відповідач в апеляції ставить питання про скасування рішення суду як незаконного та про відмову в позові. Посилається на шахрайські, на його думку, дії працівників банку при видачі кредиту, щодо якого були складені два примірники договору із різними сумами кредитів, у зв'язку з чим працівники привласнили щонайменше 1775,68 дол. США і розслідується кримінальна справа. Крім того, працівники банку протиправно заволоділи придбаним на кредитні кошти автомобілем, що потім був відчужений у невідомий відповідачу спосіб, а кошти від продажу не були враховані при розрахунках за кредитом. Банк уже звертався до суду з позовом про стягнення боргу на підставі примірника договору, в якому була зазначена більша сума кредиту, ніж та, що зазначена в іншому примірнику договору. Суд не звернув уваги на ці обставини та не перевірив їх.

Заслухавши доповідь судді, пояснення: апелянта ОСОБА_1 та його представника адвоката ОСОБА_2, які скаргу підтримали, представників позивачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які апеляцію не визнали, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали цивільної справи № 2-1006/11, матеріали кредитної справи за договором від 14.05.2007 № MKV0AK00017010, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд приходить до такого.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності. Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України щодо договорів і кредитних зобов'язань, відповідно до яких цивільні права та обов'язки, що виникають з договорів, повинні належно виконуватися; позичальник зобов'язаний повернути кредитору заборговане, а той управі вимагати стягнення боргу та сплати неустойки; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ст.ст. 11-14, 202, 509, 525, 526, 546, 549, 550, 611, 612, 614, 623-625, 629, 1050, 1054 ЦК України). Правомірність правочину презюмується (ст. 204 ЦК України).

Особа на власний розсуд розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами та здійснює своє право на захист (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 10 ч. 1, ст. 11 ч. 2 ЦПК України), кожна сторона зобов'язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч.ч. 2, 3, ст. 11 ч. 1, ст.ст. 57-60 ЦПК України).

У справі встановлені наступні факти і обставини.

14.05.2007 Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», (а.с. 19, 20, 23-25 т. 1) уклало з ОСОБА_1 кредитний договір № MKV0AK00017010, предметом якого відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 7.1., 7.2. та інших положень договору, було надання коштів для придбання автомобіля (а.с. 11-15 т. 1). Загальний розмір доступного до одержання позичальником кредиту за умовами, узгодженими в п. 7.1. договору (кредитний ліміт), склав 8748,58 дол. США, цим пунктом договору були визначені такі складові кредиту:

6829,52 дол. США - для купівлі автомобіля;

6,78 дол. США - для сплати реєстрації предмета застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п. 1.2. договору;

1843,98 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3., 2.2.7. договору.

Відповідно до п. 7.1. договору, за користування кредитом була передбачена сплата відсотків у розмірі 0,42% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі суми 0,35% від суми наданого кредиту, щомісяця в період сплати, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі суми 0,1% від суми наданого кредиту одноразово при видачі кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п 3.11. договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 6.2. договору; періодом сплати визначено період з 09 по 14 число кожного місяця; погашення заборгованості за договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється щомісяця в період сплати шляхом внесення позичальником банку щомісячного платежу в розмірі 156,35 дол. США.

Згідно із умовами п. 7.2. договору, при кредитуванні придбання автомобіля позичальник доручає банку без додаткового узгодження перерахувати кредитні кошти на поточний рахунок автосалону; комісію банку в сумі 68,30 дол. США; на сплату страхових платежів на поточний рахунок СК «Інгосстрах»; на сплату за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

За правилами, установленими п.п. 6.4., 7.1. договору, відсоткова ставка за кредитом була встановлена в розмірі 5,04% річних, а у випадку порушення позичальником зобов'язань щодо погашення кредиту, передбачених п.п. 1.1., 2.2.4., 2.3.3. договору, він сплачує відсотки за користування кредитом у розмірі 2,28% річних на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом (п.п. 3.2, 7.4.). За порушення позичальником зобов'язань щодо сплати кредитору коштів сторони передбачили сплату боржником кредитору пені в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочення.

Заперечуючи позов банку та оскаржуючи рішення суду, відповідач посилався на наявність у нього іншого примірника кредитного договору, в якому зазначена інша сума кредиту та інші його складові, а відтак вказував на неправомірні дії банку, пов'язані з укладенням договору, та на необґрунтованість позову. З тексту примірника кредитного договору від 14.05.2007 № MKV0AK00017010, доданого відповідачем до апеляційної скарги (а.с. 113-117 т. 1), вбачається, що редакція пункту 7.1. щодо кредитного ліміту та складових кредиту у даному примірнику договору відрізняється від редакції цього пункту в примірнику договору, що його надав суду банк.

Так, за текстом договору, наданого позичальником, загальний розмір доступного до одержання ним кредиту за умовами, узгодженими в п. 7.1. договору (кредитний ліміт), склав 6966,12 дол. США, цим пунктом договору були визначені такі складові кредиту:

6829,52 дол. США - для купівлі автомобіля;

68,30 дол. США - для сплати одноразової комісії;

68,30 дол. США - для сплати одноразової особистої страховки;

6,78 дол. США - для сплати реєстрації предмета застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п. 1.2. договору;

1775,68 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3., 2.2.7. договору.

Як випливає з тексту цього примірника договору, зазначений у ньому кредитний ліміт у розмірі 6966,12 дол. США є на 1782,46 дол. США меншим від суми складових фактично доступного кредиту, що становить 8748,58 дол. США.

Заявою на видачу готівки від 17.05.2007 № 1 підтверджується факт видачі позичальнику кредиту в сумі 6829,52 дол. США (а.с. 92 т. 1), отримання кредиту в такому розмірі відповідач визнав у апеляційному суді. Наданою апеляційному суду випискою з банківського рахунку позичальника підтверджуються факти проведення 17.05.2007 банком операцій із видачі кредиту в розмірі 6829,52 дол. США (еквівалент у гривнях 34489,08 грн), сплати цього дня з кредитних коштів таких сум: 6,78 дол. США (еквівалент 34,24 грн), 68,30 дол США (еквівалент 344,91 грн) і ще раз 68,30 дол США (еквівалент 344,91 грн) (а.с. 177 т. 1). Разом сума сплаченого банком із кредитних коштів становить 6972,90 дол. США.

Апеляційним судом оглянуті оригінали обох примірників кредитного договору, що підписані обома сторонами, заяви на видачу готівки. У кредитній справі знаходяться документи (договори, рахунки, квитанції, акти тощо), які свідчать про придбання ОСОБА_1 за кредитні кошти автомобіля ИЖ 27175, фургон малотонажний, вартістю 34250,00 грн, постановку його 31.05.2007 на облік із реєстраційним номером НОМЕР_1, а також укладення позичальником страхових договорів, у т.ч., договору особистого страхування від 14.05.2007 № MKV0LK00041562 із СК «Інгосстрах» із внесенням в день укладення договору страхового платежу в розмірі 342,50 грн. У матеріалах кредитної справи знаходиться договір застави від 14.05.2007 № MKV0AK00017010, укладений позичальником із банком, за яким на забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитними договором був переданий у заставу автомобіль вартістю 34250,00 грн.

Банк подав апеляційному суду письмове пояснення від 19.09.2014 з приводу розбіжностей у текстах різних примірників кредитного договору. Як пояснила сторона суду письмово і усно, у дійсності розбіжностей за складовими кредитного ліміту, зазначеними в обох примірниках договору, немає, і їх сума в обох випадках становить 8748,58 дол. США, але у примірнику, що знаходиться на руках у позичальника, в процесі підготовки тексту договору працівником банку була допущена помилка в підрахунку загальної суми кредитного ліміту, тому сума 6966,12 дол. США, на яку посилається апелянт, невірна, а також були допущені певні розбіжності в описі складових кредитного ліміту, що, втім, не впливає на суть справи. Так, в обох текстах (п.п. 7.1., 7.2. договору) суми, що призначені для купівлі автомобіля (6829,52 дол. США), для сплати реєстрації предмета застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (6,78 дол. США) і для сплати одноразової комісії банку (68,30 дол. США) однакові, при цьому, в тексті договору, що є в кредитній справі, ставка комісії банку визначена в п. 7.1. (0,1% від суми кредиту), а її фактичний розмір - у п. 7.2. (округлено до 68,30 дол. США), а в тексті договору, наданого позичальником, ставка і сума комісії зазначені в п. 7.1., а в п. 7.2. ця сума комісії зазначена ще раз. У поданому банком тексті договору вказана одна сума коштів, призначених для сплати страхових платежів (1843,98 дол. США), але ця сума включає два види страхових платежів (1775,68 дол. США на страхування автомобіля і 68,30 дол. США на особисте страхування позичальника). У тексті договору, поданому позичальником, указані дві суми: 68,30 дол. США - для сплати одноразової особистої страховки і 1775,68 дол. США на сплату інших страхових платежів, які випливають з умов договору, що в сумі дає ті самі 1843,98 дол. США.

Таким чином, узгоджені сторонами складові кредитного ліміту становлять:

за текстом договору, що є в кредитній справі, 8748,58 дол. США (6829,52 + 6,78 + (1775,68 + 68,30) + 68,30);

за текстом договору, поданим позичальником, 8748,58 дол США (6829,52 + 6,78 + 1775,68 + 68,30 + 68,30), однак, сума складових визначена неправильно (6966,12 дол. США), що на 1782,46 дол. США менше, ніж у дійсності погоджено сторонами.

Фактично кредит був наданий позичальнику в розмірі 6972,90 дол. США і складався з чотирьох платежів, передбачених кредитним договором незалежно від відмінностей між варіантами тексту, допущеної помилки у загальній сумі кредитного ліміту, ці суми були виплачені у точній відповідності до умов договору щодо конкретних елементів кредитного ліміту, текст якого знаходиться у кожної зі сторін. Саме ця реально отримана сума у 6972,90 дол. США була зафіксована кредитором як початкова база для розрахунку боргу (а.с. 5-9 т. 1). Решта коштів у межах кредитного ліміту передбачалася для використання у подальшому, у процесі виконання кредитного договору відповідно до його умов. Відповідач порушив свої зобов'язання за кредитним договором, унаслідок чого банк розрахував його борг станом на 18.07.2012 у розмірі 8998,01 дол. США, що за офіційним курсом НБУ 1 дол. США/7,99 грн на цю дату складало еквівалент 71894,10 грн, в т.ч.: 3835,21 дол. США борг за кредитом, 2632,42 дол. США борг за відсотками, 716,24 дол. США борг за комісією, 1814,14 дол. США пеня.

Як видно з матеріалів справи, 18.08.2009 ОСОБА_1 видав нотаріально посвідчену довіреність на ім'я ОСОБА_5 і ОСОБА_6, якою уповноважив їх вчиняти від імені довірителя дії та розпоряджатися, включно з правом укладення угод, продажу, належним довірителю автомобілем марки ИЖ 27175, д/н НОМЕР_1, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, видане 31.05.2007 РЕП Виноградівського МРВ ДАІ УМВС України в Закарпатській області, з усіма правами, необхідними для виконання доручення, в т.ч., із правом одержання від продажу автомобіля коштів та направлення їх на погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним із ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 46 т. 1). З актів від 09.10.2009 приймання автомобіля, передачі заставного майна, листа банку нотаріусу про згоду на видачу позичальником довіреності (а.с. 48, 49, 53 т. 1), з пояснень сторін, з інших матеріалів справи випливає, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на час оформлення цих документів були працівниками ПАТ КБ «ПриватБанк», а автомобіль був переданий боржником банку для реалізації з метою погашення заборгованості за кредитом, що виникла.

Під час апеляційного розгляду справи представник позивача надав суду засвідчену копію товарно-транспортної накладної від 28.02.2011 № 145666, якою підтверджується, що автомобіль ИЖ 27175 був підрозділом ПАТ КБ «ПриватБанк» відправлений з м. Ужгорода до підрозділу цього банку в м. Горлівці (а.с. 163 т. 1). Записами щодо обороту коштів по рахунку позичальника зафіксовано, що в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 11.03.2011 були зараховані 1902,41 дол. США, з яких 162,01 дол. США - на погашення боргу за комісією, 751,02 дол. США - пеня, 989,38 дол. США - на погашення простроченого боргу за кредитом (а.с. 175 т. 1). За тими ж параметрами ці кошти відображені у графі за 11.03.2011 розрахунку боргу. Представник позивача пояснив, що указані кошти були виручені від продажу автомобіля, переданого банку позичальником, і були в такий спосіб зараховані на погашення заборгованості за кредитним договором, крім того, ще 605,84 грн (еквівалент 76,35 дол. США) за рахунок коштів, що були виручені від продажу, були скеровані на погашення витрат банку зі зняття автомобіля з обліку. Представник також пояснив, що на даний час у зв'язку з неможливістю доступу до документації банку у підрозділах, розташованих в м. Горлівці через відсутність контролю законної влади держави на цій території, інші документи щодо продажу автомобіля надати немає можливості, а ті, що надані, відображають дійсні факти щодо зарахування отриманих від продажу коштів.

Ці факти і обставини узгоджуються між собою, відповідачем не спростовані, тому у сукупності з іншими матеріалами і доказами приводять апеляційний суд до переконання, що у період з 28.02.2011 по 11.03.2011 вищезгаданий автомобіль був проданий банком, а виручені кошти зараховані на погашення відповідних складових боргу за кредитним договором. Зарахування цих коштів враховане кредитором при визначенні боргу, пред'явленого до стягнення. Доводи сторони позивача про те, що наразі інших документів щодо продажу автомобіля надати немає можливості, заслуговують на увагу, за обставин, що склалися, одержання цих документів з м. Горлівки Донецької області знаходиться за межами можливостей і суду, а наявні матеріали справи є достатніми для відповідних висновків.

Саме ці, встановлені при апеляційному розгляді справи факти мають істотне значення. Обравши на свій розсуд лінію захисту від позову, відповідач не спростовував по суті розрахунку боргу, пред'явленого до стягнення. Відповідач не заперечував факту виникнення боргу за кредитним договором, доводи, які він наводив у обґрунтування своєї правової позиції, не звільняють його від обов'язку виконувати договірні обов'язки щодо сплати коштів за кредитним договором та не спростовують доводів, покладених в обґрунтування позову. Помилка у визначенні загального розміру кредитного ліміту в примірнику договору, що знаходиться у відповідача, за обставинами справи не впливала на можливість виконання реально узгоджених умов договору щодо елементів цього кредитного ліміту, понад те, відповідач певний час виконував договір. Позичальник не був позбавлений права і можливості, якщо вважав свої законні інтереси при укладенні договору порушеними, ставити питання про тлумачення змісту правочину, внесення змін до нього, узгодження редакції текстів тощо (ст.ст. 213, 638, 649, 651 ЦК України), утім, не використовував такі можливості. Не є перешкодою для вирішення спору та врегулювання майнових взаємовідносин між боржником і кредитором і здійснення кримінального провадження за заявою ОСОБА_1 щодо неправомірних дій працівників банку. У випадку встановлення за результатами такого провадження фактів, що мають значення для врегулювання боргових зобов'язань, сторони не позбавлені права діяти в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законом, з урахуванням таких фактів. Ухвалою Виноградівського районного суду від 05.10.2011 у цивільній справі № 2-1006/11 позов банку до ОСОБА_1 про стягнення боргу було залишено без розгляду і хоча посилання на дану справу й не має значення для вирішення даного спору, звертає на себе увагу та обставина, що і в тій справі банк розраховував борг виходячи з загальної суми наданого фактично кредиту в розмірі 6972,90 дол. США.

Вирішуючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст. 303 ч. 1 ЦПК України), слід визнати, що позивач довів позов у заявлених межах, а апеляція не містить доводів, які б спростовували обґрунтування позову, наведене позивачем, подані ним докази та не спростовує правильності по суті, законності та справедливості рішення суду першої інстанції.

Відтак, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляцію слід відхилити, рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 1, ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Виноградівського районного суду від 24 березня 2914 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскар жена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді