Ухвала суду № 40650842, 29.09.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/6151/14-ц Провадження № 22-ц/772/2723/2014Головуючий в суді першої інстанції Луценко Л. В.Категорія 20Доповідач Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2014 р. м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Чуприни В.О.,

при секретарі: Богацькій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4, про стягнення безпідставно набутих коштів, -

встановила:

У березні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що на підставі усної домовленості про купівлю-продаж автомобіля марки «Мерседес Бенц МВ 100D», 1990 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, 26 жовтня 2013 року ОСОБА_2 передав йому зазначений автомобіль, ключі від нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, натомість він сплатив 22 800 грн., про що відповідач 24 грудня 2013 року написав розписку.

06 грудня 2013 року цей автомобіль було у нього вилучено працівниками Державної автомобільної інспекції, так як транспортний засіб перебуває у розшуку.

Посилаючись на те, що відповідач свідомо приховав від нього інформацію про те, що відчужуваний автомобіль перебуває у розшуку і не може бути постановлений на облік, позивач просив стягнути з відповідача на його користь безпідставно набуті кошти в розмірі 22 800 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 серпня 2014 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 безпідставно набуті кошти в сумі 22 800 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що отримані відповідачем грошові кошти є безпідставно набутими в розумінні ст. 1212 ЦК України.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Установлено, що на підставі усної домовленості про купівлю-продаж автомобіля марки «Мерседес Бенц МВ 100D», 1990 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, 26 жовтня 2013 року ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 зазначений автомобіль, ключі від нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, натомість ОСОБА_3 сплатив 22 800 грн., про що ОСОБА_2 24 грудня 2013 року написав розписку.

06 грудня 2013 року цей автомобіль було у ОСОБА_3 вилучено працівниками Державної автомобільної інспекції, так як транспортний засіб перебуває у розшуку.

Згідно інформації Вінницького центру НППзВАЗ УДАІ УМВС України у Вінницькій області від 08 травня 2014 року № 7449 на автомобіль марки «Мерседес Бенц МВ 100D», 1990 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_4 накладено арешт, заборону на відчуження від 02 жовтня 2013 та від 20 березня 2014 року (а.с. 40-42).

Пред'являючи позов ОСОБА_3 посилався на те, що на момент передачі коштів за автомобіль, цей транспортний засіб знаходився під арештом, ОСОБА_2 не мав права його відчужувати та отримувати грошові кошти, а відтак ці горошові кошти за розпискою отримані ним безпідставно.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

До таких висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 02 жовтня 2013 року, яка прийнята за результатом перегляду судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, у справі № 6-88 цс 13, та в силу імперативних положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою у правозастосуванні.

Відповідно до вимог ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» власники транспортних засобів, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 визначено перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; перед відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції, а також передбачено, що зняття з обліку транспортних засобів здійснюється після їх огляду в підрозділі ДАІ на підставі заяви власника з поданням документа, що посвідчує його особу.

Матеріалами справи встановлено, що спірний автомобіль не був знятий з обліку в органах ДАІ та залишався зареєстрованим за ОСОБА_4, тобто була порушена процедура продажа автомобіля.

Вирішуючи спір, суд врахував вищевказані обставини і вимоги закону та правильно виходив із того, що договір купівлі-продажу автомобіля вважається неукладеним, а грошові кошти в сумі 22 800 грн. відповідач набув без достатньої правової підстави.

Доводи апелянта про те, що він не є власником автомобіля, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки при написанні розписки, відповідач не вказав, що отримує кошти в інтересах ОСОБА_4 Відповідно до наданої йому довіреності, відповідач мав можливість розпорядитися автомобілем у визначеній в ній спосіб, тобто продати автомобіль. Разом із тим, передавши кошти за автомобіль, позивач фактично автомобіль не отримав, оскільки він був вилучений працівниками ДАІ.

Те, що ОСОБА_2 не передавав кошти за автомобіль ОСОБА_4, підтвердила в судовому засіданні його представник ОСОБА_5

Крім цього, автомобіль був переданий позивачу 26 жовтня 2013 року, а розписку про отримання коштів відповідач написав лише 24 грудня 2013 року, тобто після того як 06 грудня 2013 року був вилучений автомобіль. Такі дії відповідач, - написання розписки, свідчать про те, що отримані ним кошти є безпідставно набутими в розумінні ст. 1212 ЦК України.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ С.К. Медвецький

Судді: /підпис/ В.В. Оніщук

/підпис/ В.О. Чуприна

З оригіналом вірно: