Ухвала суду № 40648661, 26.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 758/15287/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гребенюк В.В. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

26 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року про зміну способу виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві Нечай Г.П. звернувся до Подільського районного суду м. Києва із поданням про зміну способу та порядку виконання Постанови Подільського районного суду м. Києва від 21 березня 2011 року.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року подання було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та відмовити в задоволенні заяви. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції суперечить вимогам ч. 2 ст. 71 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою заборонено використовувати кошти фонду не за призначенням.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Подільського районного суду м. Києва від 21 березня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про зобов'язання вчинити дії задоволені частково: зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу додаткову пенсію з 22.03.2010 та одноразову допомогу на оздоровлення за 2010 рік у відповідності до ст.ст. 48, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за виключенням виплачених сум.

На виконання вказаного судового рішення Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва здійснило нарахування належної до виплати суми, проте виплату коштів не здійснило через відсутність фінансування.

26 Листопада 2013 року заступник начальника старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві Нечай Г.П. звернувся до Подільського районного суду м. Києва із поданням про зміну способу та порядку виконання рішення суду та стягнути з відповідача нараховану суму коштів.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни зобов'язання здійснити виплати на стягнення цих виплат, у разі виконання боржником зобов'язальної частини рішення лише про нарахування соціальних виплат та невиконання судового рішення в частині проведення таких виплат.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є, зокрема, державний орган. Водночас судові рішення у справах, пов'язаних із соціальними виплатами, які мають зобов'язальний характер щодо проведення таких виплат, не належать до зазначених у згаданій статті видів рішень, що унеможливлює їх виконання без зміни його способу.

За змістом ч. 1 ст. 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, що видав виконавчий лист (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист), із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його виконання законом передбачені такі правові підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.

З аналізу вказаної норми права вбачається, що відсутність у боржника коштів через неналежне фінансування може бути підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення. Натомість підставою для зміни порядку і способу виконання рішення може бути відсутність коштів саме на рахунку, який вказаний у судовому рішенні; відсутність присудженого майна в натурі, тощо.

Державний виконавець посилається на відсутність коштів як на обставину, що унеможливлює виконання судового рішення.

Водночас судові рішення у справах, пов'язаних із соціальними виплатами, які мають зобов'язальний характер щодо проведення таких виплат, не належать до зазначених у згаданій статті видів рішень.

Крім того, звернувшись з даним поданням, державний виконавець фактично просив не змінити спосіб виконання постанови суду, а змінити судове рішення по суті, і вирішити окрему позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження суду під час прийняття цієї постанови.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що державним виконавцем не були зазначені обставини, що можуть бути підставою для зміни порядку і способу виконання постанови, а суд першої інстанції, змінюючи спосіб виконання вищеозначеної постанови, фактично змінив її по суті.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні подання державної виконавчої служби.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 197, 199, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року скасувати.

В задоволенні подання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві відмовити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.