Рішення № 40647661, 24.09.2014, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7979/13-ц

провадження № 2/753/286/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"24" вересня 2014 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Дубаса В.А.,

при секретарі: Ридзель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом малого приватного підприємства «Традиція-98» до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, суд -

в с т а н о в и в:

МПП «Традиція-98» у травні 2013 року звернулось до суду з позовом ОСОБА_2 про стягнення нього матеріальної шкоди у сумі 10902 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги МПП «Традиція-98» посилалось, на те, що ОСОБА_2, будучи директором і засновником ТОВ «Соло-25», за грошову винагороду придбав згадане товариство без мети здійснення фінансово-господарської діяльності та передав всі реєстраційні та установчі документи невстановленим особам, з метою здійснення ними незаконної діяльності, пов»язаної з наданням заборонених законом послуг іншим підприємствам по формуванню у них штучних витрат та мінімізації податкових зобов»язань при сплаті податків до бюджету.

У подальшому Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби, здійснивши позапланову виїздну перевірку МПП «Традиція-98» за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року по взаємовідносинам у т.ч. з ТОВ «Соло-25», дійшла до висновку про заниження МПП «Традиція-98» у березні 2012 року податку на додану вартість у сумі 10902 грн. 00 коп. і донарахувала позивачу цю суму ПДВ, що підтверджується відповідним актом від 08.05.2013 року та податковим повідомленням- рішенням від 31.05.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, а також не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представник позивача повідомив суд, що до початку розгляду судом справи по суті подав усі докази в обгрунтування та підтверження вимог позову.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та ухвалити заочне рішення відповідно до ст.ст.169 ч.4, 224-226 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, як це передбачено ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України.

Статтею 16 частиною 1 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 пунктом 8 цієї ж статті передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Судом встановлено, що Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби здійснила позапланову виїздну перевірку МПП «Традиція-98» за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року по взаємовідносинам у т.ч. з ТОВ «Соло-25» та за результатами перевірки ДПІ дійшла до висновку про заниження МПП «Традиція-98» у березні 2012 року податку на додану вартість у сумі 10902 грн. 00 коп. і донарахувала позивачу цю суму ПДВ, що підтверджується відповідним актом від 08.05.2013 року та податковим повідомленням- рішенням від 31.05.2013 року (т. 1 а.с. 41-54).

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів оскарження у адміністративному порядку або до суду згаданого податкового-повідомлення рішення та його скасування.

Як вбачається із нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3, протоколу №7 загальних зборів учасників ТОВ Соло-25» від 24.11.2011 року, статуту ТОВ Соло-25» (у новій редакції), ОСОБА_2 у листопаді 2011 року придбав у ОСОБА_3 згадане ТОВ Соло-25», код ЄДРПОУ 30399950, та був обраний директором товариства (т. 1 а.с. 122-139).

З обвинувального висновку у кримінальній справі №74-00187 по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст. 205 ч. 1 КК України від 06.11.2012 року та вироку Дніпровського районного суду м. Києва №2604/26239/12 від 12.03.2013 року (доказів про набрання вироком законної сили матеріали справи не містять) встановлено, що після придбання ТОВ «Соло-25», входження до складу засновників, обрання себе директором товариства та вчинення інших передбачених законом реєстраційних дій, а також відкриття банківського рахунку, ОСОБА_2 передав всі перелічені документи невстановленим слідством особам з метою здійснення ними незаконної діяльності, пов»язаної з наданням заборонених законом послуг іншим підприємствам реально діючого сектору економіки по формуванню у них штучних витрат та мінімізації податкових зобов»язань при сплаті податків до бюджету.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Частини 2, 3 цієї статті передбачають, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки ці вимоги не ґрунтуються на приписах закону, обставини справи не підтверджені певними належними та допустимими засобами доказування, оскільки МПП «Традиція-98» не доведено суду того, що саме ОСОБА_2 (а не інші невстановлені особи) є особою, що завдала матеріальної шкоди позивачеві.

Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З огляду на відхилення позовних вимог судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову малого приватного підприємства «Традиція-98» до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва через Дарницький районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ В.А. ДУБАС