Ухвала суду № 40642723, 24.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

24 вересня 2014 року м. Київ В/800/4223/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Гончар Л.Я., Горбатюк С.А., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т. перевіривши заяву Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2014 року у справі за позовом приватного підприємства "Еліпс-Україна" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про скасування рішення, стягнення надміру сплачених платежів, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Еліпс-Україна" пред'явило позов до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про скасування рішення, стягнення надміру сплачених платежів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 22 лютого 2013 року №100270000/2013/300191/2. Стягнено з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь приватного підприємства "Елпіс-Україна" надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 30 549,25 грн.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2014 року касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь приватного підприємства "Елпіс-Україна" надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 30 549,25 грн. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення судів залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду касаційної інстанції, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів подала до Вищого адміністративного суду України заяву про допуск до перегляду Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2014 року.

У заяві Київська міжрегіональна митниця Міндоходів просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2014 року з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, посилаючись при цьому на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права, що, на її думку, потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В заяві зазначає, що постанова Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2014 року у справі № К/800/61783/13 прийнята з неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права, ніж у справах №№ К/800/194/13, К/800/4707/13, К/9991/57792/12, К/9991/5989/11.

Вивчивши заяву Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та додані до неї матеріали, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла до висновку про відсутність підстав для допуску до перегляду Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2014 року у зазначеній справі, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

Пленум Вищого адміністративного суду України у пункті 4 постанови від 13 грудня 2010 року № 2 "Про судову практику застосування статей 235 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України" роз'яснив судам, що заява про перегляд рішення з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах може бути подана за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема, різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі, різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню, різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню, різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Із оскаржуваної постанови Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2014 року слідує, що предметом спору у справі є правомірність визначення митної вартості товару та наявність підстав повернення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість з Державного бюджету України на користь позивача. Цим рішенням суд касаційної інстанції рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь приватного підприємства "Елпіс-Україна" надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 30 549,25 грн., та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення судів залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визначення митної вартості товару суди виходили з того, що позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару за першим методом було подано усі необхідні документи, у зв'язку з чим підстав для коригування такої вартості у митного органу не було.

Оскільки декларантом були подані всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а митниця не довела необхідності витребовування додаткових документів, суд касаційної інстанції прийшов до висновку про протиправність дій митного органу в цій частині.

Разом з цим, розглядаючи справи №№ К/800/194/13, К/800/4707/13, К/9991/57792/12, К/9991/5989/11, аналізуючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, якими відмовлено у задоволенні позовів товариств до митниць щодо скасування рішень митниці про визначення митної вартості товару, суд касаційної інстанції, зазначив, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів або часткове надання витребуваних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачами митної вартості товару, яка була нижчою від наявної цінової інформації за даними Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України та документів, наданих самими декларантами.

У зв'язку з не наданням позивачами додаткових документів у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену декларантами, що дало митниці підстави для визначення митної вартості товарів за 6 (резервним) методом оцінки.

Отже у даних випадках відсутнє неоднакове застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Враховуючи наведене, обговоривши доводи заяви та виходячи з мети судового перегляду, колегія суддів не знаходить підстав для допуску заяви до провадження.

Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

В допуску до перегляду Верховним Судом постанови Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2014 року у справі за позовом приватного підприємства "Еліпс-Україна" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про скасування рішення, стягнення надміру сплачених платежів - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: