Ухвала суду № 40642717, 25.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 р.Справа № 577/3597/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.07.2014р. по справі № 577/3597/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області (далі по тексту - УПФУ в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області, відповідач), в якому просив суд визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пп."а" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" неправомірними та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до пп."а" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з часу набуття права на пенсію, а саме: з 08 січня 2014 року.

Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.07.2014 року по справі № 577/3597/14-а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначення пенсії за вислугу років відповідно до пп."а" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", неправомірними.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пп."а" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з часу набуття права на пенсію, а саме: з 08 січня 2014 року.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови обставин у справі та доказів, невірне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.07.2014 року по справі № 577/3597/14-а, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що довідка відокремленого підрозділу Локомотивне ДЕПО Конотоп державного територіального галузевого об'єднання „Південно-західна залізниця" від 30.12.2013 р. №552 не є належною підставою для зарахування до пільгового стажу позивача період з 10.08.1976 року по 25.10.1976 року, з 01.07.1987 року по 03.03.2008 року, з 04.03.2008 року по 30.04.2012 року, з 01.05.2012 року по 29.12.2013 року на посаді слюсаря з ремонту та огляду локомотивів на ПТО, оскільки назви професій, зазначені в довідці, не відповідають тим, що передбачені Списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 583. Крім того, відсутня будь-яка інформація про залізничну станцію, на якій працював позивач і до якого класу вона відноситься, тобто, відомості, які є обов'язковими у розумінні вказаного Списку. Також, зазначив, що Відокремлений підрозділ Локомотивне депо Конотоп Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-західна залізниця" (код 0107048) та Залізнична станція Конотоп Державного територіально - галузевого об'єднання „Південно-залізниця" (код 01070474) є самостійними відокремленими підрозділами, з самостійним балансом, розрахунковими рахунками в банках, мають різні печатки зі своїм найменуванням, керівників і діють на основі різних положень про свою діяльність, а Списком передбачено саме посаду слюсаря по ремонту рухомого складу магістральних залізниць, зайнятих на пунктах технічного (технічно-комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу. Враховуючи викладене, вважає обґрунтованою відмову УПФУ в м. Конотоп та Конотопському районі у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах. Крім того, зазначив, що суд не може перебирати на себе повноваження виконавчих органів державної влади, в даному випадку органів Пенсійного фонду України, а тому зобов'язання судом відповідача призначити пенсію ОСОБА_1 з 08.01.2014 року є безпідставним.

Представник позивача в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотання відповідача про розгляд справи відсутності його представника, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в період з 18.11.1980 року по 13.01.1983 року працював помічником машиніста електровозу Основного локомотивного депо Конотоп Південно-Західної ордена Леніна залізниці, про що в трудовій книжці НОМЕР_1 є запис № 6, загалом 2 роки 1 місяць 27 днів. В періоди з 10.08.1976 року по 25.10.1976 року, з 01.07.1987 року по 30.04.2012 року працював слюсарем по ремонту та огляду локомотивів на пункті технічного обслуговування Основного локомотивного депо Конотоп Південно-Західної ордена Леніна залізниці (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.1997 року № 908, 29 грудня 1997 року проведено перереєстрацію «Основного локомотивного депо Конотоп Південно-Західної ордена Леніна залізниці» у «Відокремлений підрозділ Локомотивне депо Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна Залізниця») (далі - Локомотивне депо «Конотоп»), а з 01.05.2012 року по 29.12.2013 року - слюсарем з огляду та ремонту локомотивів на пунктах технічного обслуговування на цьому ж підприємстві, про що в трудовій книжці НОМЕР_1 є запис №№ 2-3, №№ 10-12 загалом 26 років 8 місяців 15 днів (а.с.13-15).

08.01.2014 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області з заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Списку професій та посад робітників локомотивних бригад, які користуються правом на пенсію за вислугою років (а.с.22).

28.01.2014 року позивач отримав лист управління Пенсійного фонду України в місті Конотопі та Конотопському районі Сумської області від лист управління Пенсійного фонду України в місті Конотопі та Конотопському районі Сумської області від 22.01.2014 № 1164/05-10, згідно з яким до стажу роботи за вислугою років йому зарахований період роботи на посаді помічника машиніста електровоза, загалом 2 роки 01 місяць 26 днів. З посиланням на те, що посада слюсаря з ремонту та огляду локомотивів на ПТО не відповідає Списку професій і посад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583, відповідачем у вказаному листі повідомлено про відсутність у позивача необхідного пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугою років, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років згідно пункту а) статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Не погодившись з діями відповідача щодо відмови у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх оскарження та про зобов'язання призначити позивачеві пенсію на пільгових умовах з 08.01.2014 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Згідно зі ст.52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені.

Відповідно до пункту «а» ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають: робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Постановою Кабінету Міністрів України № 583 від 12.10.1992 року затверджений Список професій та посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах (далі по тексту - Список).

Зазначеним Списком передбачено професію «Слюсарі по ремонту рухомого складу магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу».

Слід відмітити, що пунктом «а» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" чітко визначено, що право на пільгове пенсійне забезпечення мають саме «робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах», тобто, категорії робітників, до яких безпосередньо відносився позивач.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ані спеціальним, ані загальним законодавством не визначено термін «магістральна залізниця».

З наявної в матеріалах справи спеціалізованої довідкової літератури вбачається, що локомотиви, як різновид залізничного транспорту поділяються на магістральні і маневрені.

Основними магістральними локомотивами є вантажні тепловози і пасажирські.

Локомотивне депо «Конотоп» (ТЧ-11)- одне з 9 основних локомотивних депо Південно-Західної залізниці. Розташоване поблизу однойменної станції Конотоп Південно-Західної залізниці та на відстані 25 км від станції Бахмач Південно-Західної залізниці. Локомотивне депо «Конотоп» відноситься до першого класу.

Більшість рухомого складу, що прямує з України до Російської Федерації і Республіки Білорусь, та в зворотному напрямку курсують через станції Конотоп та Бахмач Південно-Західної залізниці. Це пов'язано з тим, що через станції Конотоп та Бахмач Південно-Західної залізниці проходять магістральні залізничні лінії (магістральні залізниці) Київ - Москва, Київ - Вороніж, Київ - Харків, Одеса - Москва, Кременчук - Гомель.

На зазначених магістральних залізничних лініях (магістральних залізницях) і використовується рухомий склад, а саме тепловози ТЭП60, ТЭП70, 2М62У-0299, 2ТЭ116, що обслуговуються слюсарями по ремонту та огляду локомотивів на пункті технічного обслуговування Локомотивного депо «Конотоп».

Відповідно до картах умов праці локомотивного депо Конотоп Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», копії яких наявні в матеріалах справи, під час роботи ОСОБА_1 ремонтував, оглядав і перевіряв технічний стан механічного, електричного й пневматичного обладнання, деталей і вузлів на гарячих локомотивах з метою забезпечення безпеки руху поїздів та надійної роботи їх під час експлуатації.

Поняття рухомого складу приведено в Правилах технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12. 1996 року № 411, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 року за № 50/1854, якими встановлено основні положення та порядок роботи залізниць і працівників залізничного транспорту України, основні розміри, норми утримання найважливіших споруд, пристроїв та рухомого складу і вимоги, які ставляться до них, систему організації руху поїздів та принципи сигналізації.

Так, за змістом розділів 9-12 зазначених Правил, «рухомий склад» - це локомотиви, вагони і моторвагонний рухомий склад.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що посада "слюсар з ремонту та огляду локомотивів на пунктах технічного обслуговування" відноситься до професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, а відтак період роботи на вказаній посаді позивача підлягає зарахуванню в трудовий стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбаченої ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Отже, зазначення у Списку посади слюсаря як «Слюсарі по ремонту рухомого складу магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу» не є підставою для відмови у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 10.08.1976 року по 25.10.1976 року на посаді слюсаря з ремонту та огляду локомотивів на ПТО 3 розряду, з 01.07.1987 року по 03.03.2008 року на посаді слюсаря з ремонту та огляду локомотивів на ПТО 4 розряду, з 04.03.2008 р. по 30.04.2012 р. на посаді слюсаря з ремонту та огляду локомотивів на пунктах технічного обслуговування локомотивів 5 розряду, з 01.05.2012 року по 29.12.2013 року на посаді слюсаря з огляду та ремонту локомотивів на пунктах технічного обслуговування 5 розряду.

Положеннями ст. 62 Закону України „Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відвідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Пунктом 20 зазначеного Порядку передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем під час звернення до УПФУ в м. Конотоп та Конотопському районі Сумської області 08.01.2014 року надавалась довідка про підтвердження наявного спеціального трудового стажу, видана Відокремленим підрозділом Локомотивним депо Конотоп Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» № 552 від 30.12.2013 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день в локомотивному депо Конотоп та здійснював огляд та ремонт локомотивів на пунктах технічного обслуговування, здійснював організацію та забезпечував безпеку руху на залізничному транспорті за професіями, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 583 : з 10.08.1976 року по 25.10.1976 року на посаді слюсаря з ремонту та огляду локомотивів на ПТО 3 розряду, з 01.07.1987 року по 03.03.2008 року на посаді слюсаря з ремонту та огляду локомотивів на ПТО 4 розряду, з 04.03.2008 р. по 30.04.2012 р. на посаді слюсаря з ремонту та огляду локомотивів на пунктах технічного обслуговування локомотивів 5 розряду, з 01.05.2012 року по 29.12.2013 року на посаді слюсаря з огляду та ремонту локомотивів на пунктах технічного обслуговування 5 розряду.

Зазначеною довідкою підприємство - Відокремлений підрозділ Локомотивне депо Конотоп підтверджує, що ОСОБА_1 має право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.19).

Крім того, слід відмітити, що позивачем надавалась для призначення пенсії також довідка № 550 від 30.12.2013 року про те, що згідно з наказом Державного територіального галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» від 04.05.1998 р. № 42/ІІ «Про оформлення реквізитів на залізниці та організацію розпорядчих документів» у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.1997 року № 908 та наказу Укрзалізниці від 13.01.1997 року № 7Ц від 29.12.1997 року проведено перереєстрацію «Південно-Західна залізниця» та «Основного локомотивного депо Конотоп Південно-західна ордена Леніна залізниці» у «Локомотивне депо Конотоп Південно-Західної залізниці» (а.с.20).

Колегією суддів не беруться до уваги доводи відповідача про те. що надані позивачем довідки № 550 та № 552, підписано неналежною особою, з наступних підстав.

Так, відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що довіреність Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» видана на ім'я начальника Локомотивного депо Конотоп Скотаря Івана Івановича, без права передоручення, однак, вищевказані довідки підписані в.о. начальника депо Ганзею О.П.

Разом з тим, з матеріалів справ вбачається, що довіреністю ДТГО «Південно-Західна залізниця» Скотаря І.І. уповноважено на підписання від імені залізниці уточнюючих довідок та довідок про заробіток для обчислення пенсії (а.с.21).

За таких обставин, підсипання в.о. начальника депо Ганзею О.П. довідки № 550 від 30.12.2013 року щодо реорганізації «Основного локомотивного депо Конотоп Південно-Західної ордена Леніна залізниці» не свідчить про недійсність вказаної довідки та не позбавляє її правового значення.

Слід відмітити, що довідка № 552 від 30.12.2013 року про підтвердження наявного спеціального трудового стажу підписана начальником депо Скотарем І.І., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія вказаної довідки (а.с.19).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем безпідставно не враховано до пільгового стажу позивача періоди роботи ОСОБА_1 з 10.08.1976 року по 25.10.1976 року на посаді слюсаря з ремонту та огляду локомотивів на ПТО 3 розряду, з 01.07.1987 року по 03.03.2008 року на посаді слюсаря з ремонту та огляду локомотивів на ПТО 4 розряду, з 04.03.2008 р. по 30.04.2012 р. на посаді слюсаря з ремонту та огляду локомотивів на пунктах технічного обслуговування локомотивів 5 розряду, з 01.05.2012 року по 29.12.2013 року на посаді слюсаря з огляду та ремонту локомотивів на пунктах технічного обслуговування 5 розряду, оскільки факт роботи позивача на зазначених посадах, які надають право на пільгове пенсійне забезпечення, належним чином підтверджений записами у трудовій книжці позивача, а також довідкою про підтвердження наявного спеціального трудового стажу, виданою Відокремленим підрозділом Локомотивним депо Конотоп Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» № 552 від 30.12.2013 року.

З приводу тверджень відповідача про те, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, зобов'язуючи відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 08.01.2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Як встановлено частиною 4 статті 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Тобто, судом за результатами розгляду справи може бути задоволено будь-яку з цих вимог, у тому числі й вимогу про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити пені дії.

Слід відмітити, що позивачем при зверненні 08.01.2014 року надавались до УПФУ в м. Конотопі та Конотопському районі усі документи, необхідні для призначення йому пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що не заперечується відповідачем по справі, однак, у призначенні цієї пенсії ОСОБА_1 було відмовлено.

Відповідно до ч.1 ст.83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» gенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності; б) пенсії у разі втрати годувальника призначаються з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлену судом першої та апеляційної інстанції неправомірність дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1, колегія суддів приходить до висновку, що належним та достатнім способом судового захисту права позивача на отримання пенсії у спірних правовідносинах є зобов'язання УПФУ в м. Конотопі та Конотопському районі призначити пенсію позивачеві з дня звернення за її призначенням - 08.01.2014 року. При цьому, суд не підміняє УПФУ в м. Конотопі та Конотопському районі, оскільки не приймає рішення про призначення пенсії, а зобов'язує відповідача прийняти таке рішення за наявності достатніх підстав для цього та наданих позивачем документів.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.07.2014р. по справі № 577/3597/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Жигилій С.П. Русанова В.Б.